Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-1609/11/2770
21.05.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Каптусарові С.Д.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, представник відповідача, Військової частини А2355- Тужиков Михайло Адійович, довіреність № 18 від 13.01.12,
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини А2355 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Водяхін С.А. ) від 15.09.11 у справі № 2а-1609/11/2770
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,99024)
до Військової частини А2355 (вул. 4-та Бастіонна, б. 5,Севастополь,99007)
про визнання дій протиправними та скасування наказу, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.09.11 позов ОСОБА_2 до Військової частини А 2355 про визнання дій протиправними та скасування наказу - задоволено.
Не погодившись з даною постановою суду, представник відповідача звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.09.11 та прийняти нове рішення по справі.
Не погодившись з рішенням суду, Військова частина А 0235 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.01.12 та прийняти нове рішення, якім позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно (однобічно) з'ясував обставини по справі, а саме невірно дійшов висновку щодо порушення тільки принципу єдиноначальності, оскільки представник відповідача наполягав окрім того на порушення вимог пунктів 1.4, 1.5, 3.5, 3.7 Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженою наказом Міністра оборони України № 686 від 14.12.07 (далі - Інструкція).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини А 0235.
В судове засідання 21.05.2012року позивач явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з мотивів викладених в скарзі.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А 2355 про визнання нечинним та незаконним рішення командира військової частини А 2355 щодо видання наказу № 93 від 10 березня 2011 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та скасування зазначеного наказу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині А 3009 на посаді заступника командира частини.
На підставі наказу командира військової частини А 3009 (по стройовій частині) від 13 лютого 2011 року № 29 на позивача у період з 13 лютого 2011 року по 19 лютого 2011 року покладено тимчасове виконання обовязків командира військової частини А 3009.
15 лютого 2011 року у період виконання обовязків командира військової частини А 3009, ОСОБА_2 разом з юрисконсультом зазначеної військової частини Гусак К.О. прийняв участь у судовому засіданні при розгляді Окружним адміністративним судом м. Севастополя справи № 2а-3900/10/2770 за позовом ОСОБА_5 до військової частини А 3009 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 15 лютого 2011 року у справі № 2а-3900/10/2770 позов було задоволено у повному обсязі.
На виконання наказу командира військової частини А 2355 від 17 лютого 2011 року № 57 заступником командира з ВСПР підполковником Оніщенко В.П. було проведено службове розслідування з встановлення обставин та причин, що сприяли порушенню вимог керівних документів та наказів старших начальників щодо дотримання принципу єдиноначальності командира та факту неналежного представництва інтересів військової частини в Окружному адміністративному суді м. Севастополя тимчасово виконуючим обовязки командира військової частини А 3009 підполковником ОСОБА_2
У ході службового розслідування було встановлено, що позивач, користуючись службовими повноваженнями, як тимчасово виконуючий обовязки командира частини, прийняв участь в судовому засідання, де визнав вимоги підполковника ОСОБА_5 викладені в адміністративному позові до командира військової частини А 3009.
За результатами проведеного службового розслідування складено акт, затверджений 04 березня 2011 року командиром військової частини А 2355, у якому зафіксовано факти порушення позивачем вимог пунктів 1.4, 1.5, 3.5, 3.7 Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, обєднань, зєднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 14 грудня 2007 року № 686 щодо порядку представництва інтересів військової частини в суді, вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо дотримання принципу єдиноначальності командира, а саме: ОСОБА_2 умисно здійснив ряд протиправних заходів для невиконання рішень своїх безпосередніх та прямих начальників щодо оцінювання ОСОБА_5 встановленим порядком, фактично діяв в інтересах третіх осіб заступника командира військової частини А 3009 в тилу начальника тилу підполковника ОСОБА_5
Наказом командира військової частини А 2355 від 10 березня 2011 року № 93 «Про результати службового розслідування»за порушення вимог пунктів 1.4, 1.5, 3.5, 3.7 Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, обєднань, зєднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 14 грудня 2007 року № 686 щодо порядку представництва інтересів військової частини в суді, вимог статті 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо дотримання принципу єдиноначальності командира, заступник командира військової частини А 3009 підполковник ОСОБА_2 попереджений про неповну службову відповідність.
З зазначеним наказом позивач ознайомлений 10 березня 2011 року.
23 березня 2011 року позивач звернувся до командира військової частини А 2355 зі скаргою на наказ від 10 березня 2011 року № 93 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Листом від 18 квітня 2011 року за вих. № 229 у задоволенні скарги ОСОБА_2 було відмовлено.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отож, при з'ясуванні чи можуть бути ті чи інші рішення, дії чи бездіяльність оскаржені до адміністративного суду, необхідно визначити чи прийняті (вчинені) вони при здійсненні владних управлінських функцій.
Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення. Обов'язковою умовою визнання акту незаконним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року N 548-ХІV, Дисциплінарним статутом Збройних сил України, затвердженим Законом України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України»від 24 березня 1999 року № 551-ХІV, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року N 1153/2008, Інструкцією з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, обєднань, зєднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженою Наказом Міністра оборони України від 14 грудня 2007 року № 686.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженим Законом України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України»встановлено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2 Дисциплінарного статуту Збройних сил України).
Відповідно до ч.3 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних сил України передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
У відповідності до статті 6 Дисциплінарного стату право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Статтею 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Так, статтею 28 Статуту визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Абзацем 2 пункту 12 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України встановлено, що право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), і за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище.
Наказом Міністра оборони України від 14 грудня 2007 року № 686 затверджена Інструкція з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, обєднань, зєднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, введення претензійно-позовної роботи та виконання рішень судів (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції з метою забезпечення належної організації представництва командири військових частин зобовязані серед іншого забезпечувати належний захист інтересів Міністерства оборони України та Збройних Сил України під час розгляду судових справ, оскарження в апеляційному та касаційному порядку всіх рішень (за винятком випадків, передбачених цією Інструкцією), прийнятих не на користь військових частин, за необхідності вживати належних заходів щодо поновлення строків на апеляційне та касаційне оскарження.
Пунктом 1.5 зазначено Інструкції встановлено, що визнання представником заявленого до військової частини позову, відмова його від позову, заявленого від імені військової частини, а також укладення мирової угоди можливе виключно за наявності письмової згоди керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, визначеного відповідальним за бюджету програму, за якою передбачено стягнення коштів (його правонаступника), або заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень).
Згідно з пунктом 3.5 Інструкції позовна робота це система заходів, що вживаються керівним складом та іншими посадовими і службовими особами військових частин для організації вирішення в судовому порядку спірних правовідносин, забезпечення належного представництва інтересів військових частин під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, недопущення заподіяння збитків та майнових втрат державі. Позовна робота здійснюється юридичною службою (юрисконсультом) військової частини за участю фінансової (фінансово-економічної) служби та відповідальних підрозділів. У разі відсутності у військовій частині юридичної служби (юрисконсульта) позовна робота здійснюється визначеною наказом командира військової частини посадовою (службовою) особою.
Відповідно до пункту 3.7 Інструкції рішення про визнання позову, а також про укладення мирової угоди приймається командиром військової частини після отримання письмової згоди керівника структурного підрозділу Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, визначеного відповідальним за бюджетну програму, за якою передбачено стягнення коштів (його правонаступника), або заступника Міністра оборони України (згідно з розподілом функціональних повноважень).
У разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку, він може бути притягнутий командиром військової частини до дисциплінарної відповідальності. При цьому, щодо кожного конкретного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
З огляду на наведені законодавчі приписи судова колегія вважає правомірним висновок відповідача щодо порушення принципу єдиноначальності ОСОБА_2.
Крім того, помилково не застосовано судом першої інстанції положення пункту 1.4 Інструкції, оскільки позивач 15.02.11 виконуючи функцію командира частини -ТВО командира в/ч А3009 повинен був організувати захист інтересів частини у відповідності до вимог вищезазначеної Інструкції.
Таким чином, судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 приймаючи участь у судовому засіданні за позовом ОСОБА_5 до військової частини А 3009 та визначаючи позов, діяв у межах повноважень та у відповідності до вимог діючого законодавства, у тому числі Кодексу адміністративного судочинства України, що повністю узгоджується з принципом єдиноначальності.
Під час тимчасового виконання обов'язків командира військової частини А3009 підполковник ОСОБА_2.(на підставі наказу ТВП командира в/ч А3009 (по стройовій частині) від 13.02.11 №29) користуючись службовим становищем безпідставно втрутився в результати проведеного щорічного оцінювання підполковника ОСОБА_5 (одноособово прийняти командиром в/ч А2355 полковником Струцінським О.В., командиром в/ч А3009 полковником Маркеловим О.Є., ТВП командира в/ч А3009 підполковником Михайленко О.О. рішення, та похідному від цього права складову єдиноначальності - забезпеченні виконання зазначених рішень) - визнав вимоги ОСОБА_5 щодо незаконності рішення командира в/ч А3009 по складанню оцінної картки, викладені у адміністративному позові.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції -скасуванню, а позовні вимоги -залишенню без задоволення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Висновки суду першої інстанції не відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, ст. 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини А 2355 задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 15.09.11 у справі №2а-1609/11/2770 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 травня 2012 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук