"27" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/47104/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Мороз В.Ф.
Логвиненко А.О.
Донець О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ТОВ "Долавр" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 у справі за позовом прокуратури Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Долавр" про стягнення адміністративно-грошових санкцій, -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2011 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012 стягнуто з відповідача 44 866,68 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1981, 60 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2008, 2009 та 2010 роках.
Судові рішення мотивовані тим, що підприємством у вказані періоди не вживались заходи щодо працевлаштування інвалідів, а норматив робочих місць для їх працевлаштування не виконано.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу у якій просить їх скасувати, а позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій у 2008 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 33 особи, у 2009 році - 90 осіб, у 2010 рік - 30 осіб, відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році становив 1 робоче місце, у 2009 році -4, у 2010 році - 1.
Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем не виконано.
За змістом ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Частинами першою та другою статті 20 цього Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Пунктом 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 (далі -Положення № 314), визначено, що робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.
Відповідно до п. 3 Положення № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно із п. 10 Положення № 314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Крім того відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судами встановлено, що відповідачем заходи щодо працевлаштування інвалідів не вживались, надання інформації службі зайнятості, необхідної для працевлаштування не здійснювалось, звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій»за 2008 - 2010 роки відповідачем центру зайнятості не подавались.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки матеріалами справи не підтверджується вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову судова колегія вважає правомірним.
Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»відповідачу не було встановлено окремі пільги щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, з огляду на що посилання на охоронну сферу діяльності підприємства є необґрунтованим.
Відповідно до ст. 100 КАС України суд першої інстанції за наявності поважних причин строку звернення до суду має право поновити строк звернення до суду.
Відтак доводи касаційної інстанції не дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального права.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ТОВ "Долавр" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець