"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/22822/12
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівГордійчук М. П.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Криворізької митниці, Головного управління Державного казначейства у м. Києві, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання нечинним рішення, скасування картки відмови, стягнення коштів,
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з позовом до Криворізької митниці, Головного управління Державного казначейства у м. Києві, Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання нечинним рішення про визначення митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що митним органом порушені вимоги чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідачі просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в межах контракту № № 0212 -SG02/10 від 12 лютого 2010 року, укладеного між позивачем та фірмою «Alderston GB Limited» позивачем на митну територію України ввезена партія товару.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем подана вантажна митна декларація № 113050000/0/004256 та відповідна товаросупровідна документація.
В декларації митна вартість товару визначена за першим методом (за ціною угоди).
При здійснені митного оформлення для підтвердження митної вартості товару відповідачем на ДМВ здійснено запис про необхідність подачі додаткових документів, а саме: прайс-лист фірми-виробника товару, калькуляція фірми-виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, копія експертної ВМД країни відправлення.
На виконання вимог митниці позивач надав копію експортної декларації, прайс-лист та листи переписки між підприємствами.
Митницею відмовлено в здійсненні митного оформлення ввезеного товару за ціною угоди шляхом видачі картки відмови № 113050000/0/00624.
Крім того, митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 113000006/2010/000421/1 від 27 травня 2010 року, відповідно до якого митна вартість визначена за шостим методом.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що дії відповідача не відповідають нормам законодавства України щодо митного оформлення товару.
Суд першої інстанації дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів вважає такий висновок судів передчасним.
Відповідно до ст. 259 МК України (діючого на час спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи, приблизний перелік яких встановлено п. 11 Порядку. Позивач може надавати інші докази на підтвердження митної вартості товару. Рішення щодо визначення митної вартості товару повинне ґрунтуватися на аналізі поданих документів в їх сукупності. Відмова в митному оформленні товару за першим методом може мати місце у випадку, якщо подані документи не підтверджують правомірність визначення митної вартості товару за ціною угодою.
Між тим, відмовляючи в задоволенні позову, суди обмежились посиланням на те, що позивач не надав весь витребуваний перелік документів.
Однак само по собі ненадання всього переліку витребуваних документів не може бути підставою для відмови в застосуванні першого методу.
Тобто при розгляді справи суди не дали оцінку тому, чому поданий перелік документів виключає можливість застосування першого методу.
Крім того, суди не дали оцінки виконанню митницею свого обов'язку щодо послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: