"18" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/76009/11
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівГордійчук М. П.,
Черпіцької Л. Т.,
секретаря судового засідання Голубєва В. Г.,
за участю: представника позивача -Нижника О. М.,
прокурора -Чубенка В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, відповідно до уточнених вимог якого просило визнати протиправними та скасувати рішення № МВ094 від 02 квітня 2008 року про визначення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної вартості.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем порушені приписи чинного законодавства щодо порядку митного оформлення товару та застосування методів визначення митної вартості товару.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В запереченні митниця просила залишити скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в межах зовнішньоекономічного контракту від 12 грудня 2007 року № 121207 позивачем на митну територію України ввезено товар -марганцеву руду дрібної фракції.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано вантажно-митну декларацію № 113020000/8/002310.
Митну вартість товару визначено за першим методом -за ціною договору.
Здійснюючи митне оформлення товару, 01 квітня 2008 року митниця надіслала на адресу декларанта запит про необхідність надання додаткових документів: копії вантажної митної декларації країни відправника, калькуляції фірми-виробника товару, документу підтвердження вартості перевезення з порту загрузки до порту вигризки, висновків спеціальних експертних організацій щодо вартості товару в країні виробника, відповідну бухгалтерську документацію щодо продажу товару між виробником та посередником.
Із змістом цього запиту декларант ознайомився та зазначив, що додаткові документи надати не має можливості.
Митницею проведено процедуру консультацій з декларантом.
Рішенням № МВ094 від 02 квітня 2008 року митну вартість товару визначено за другим методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
04 квітня 2008 року митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000727.
Не погоджуючись з рішенням № МВ094 від 02 квітня 2008 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач заявив цей позов.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо законності дій митниці.
Висновки судів є передчасними.
Відповідно до ст. 259 МК України (чинного на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 МК України).
Згідно із ч. 1 ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Статтею 266 МК України передбачено, що основним метод визначення митної вартості товарів -це метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Разом із тим, визнавши обґрунтованими дії митниці щодо витребування додаткових документів, суди не встановили, чи були достатніми документи, надані позивачем, та які саме обставини, на думку митниці, повинні підтвердити витребувані документи.
Крім того, обґрунтовуючи свої дії, митниця зазначає, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ вартість товару, аналогічного тому, який декларує позивач, складає 840 дол. США за тонну, що є вищою, ніж заявлено позивачем, -589 дол. США за тонну.
Однак суди не звернули уваги на те, що відповідно до інформації, наданої «Держзовнішінформ»(лист від 31 березня 2008 року № 6/890), прийнятним рівнем ціни на марганцеву руду, яка ввозиться позивачем, є 600-670 дол. США за тонну.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 року № 310 ДІАЦМЗТР «Держзовнішінформ»передано до сфери управління Міністерства економіки України.
Підпунктом 6 пункту 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 777 від 26 травня 2007 року, встановлено, що Міністерство економіки України: здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та положень міжнародних договорів України; аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.
Таким чином, висновки митниці щодо ціни товару 840 дол. США за тонну не є переконливими.
На такі обставини у справі суди не звернули уваги.
Неповне з'ясування обставин у справі є підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-І КАС України.