ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2012 року № 2а-14892/12/2670
приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддів:
головуючого судді Соколової О.А.
суддів Вєкуа Н.Г.
Васильченко І.П.,
при секретарі судового засідання Боронило К.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до третя особа Міністерства внутрішніх справ України Відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
про стягнення недоотриманої страхової суми у розмірі 172 878,12грн., -
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі -відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення недоотриманої страхової суми у розмірі 172 878,12грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.1980 року по 21.03.2005 року. За рішенням МСЕК позивача визнано інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При звільненні позивача з органів внутрішніх справ та отриманні інвалідності, відповідачем надано йому довідку в НАСК «Оранта»про його грошове утримання, в якій зазначено, що нібито грошове утримання позивача складало -966,00грн. На думку позивача, відомості про його грошове утримання не відповідали дійсності. Позивач отримав страхову суму, яка становила 34 776,00грн. Із розрахунків позивача, недоплата страхової суми складає 172 878,12грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача із запитом про видачу йому довідку про його грошове утримання яке б відповідало дійсності. 05.12.2008 року відповідач надав довідку про його грошове утримання в якій вказав всі види грошового забезпечення -5768,17грн., з якою позивач звернувся до НАСК «Оранта» з заявою щодо перерахунку і виплату йому різниці недоотриманої суми страхової суми, на що третя особа відмовила позивачу у вказаній виплаті. З аналогічною заявою позивач звертався до відповідача, на що йому і відповіді від 10.09.2012 року зазначено, що страхова сума нарахована правильно і підстав для її перегляду немає. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача надав письмові заперечення на позов в яких зазначив, що виплата та нарахування страхових сум здійснювалася ВАТ «НАСК «Оранта»(до 2005 року на підставі положень постанови Кабінету Міністрів УРСР від 29.06.1991 року №59 «Про порядок та умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України»(далі -Постанова №59), а з 2005 року -згідно з результатами проведених тендерів та укладених, на їх підставі договорів) за рахунок цільових бюджетних коштів, які позивачу перераховувалися МВС України. Підставою для розрахунку страхової суми є довідка про місячне грошове утримання працівника міліції за останньою посадою на день виплати страхової суми, що видається для нарахування страхової суми. До складу грошового утримання входили обов'язкові складові грошового забезпечення, розмір яких чітко був визначений Указом президента України від 04.10.1996 року №926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ». До 1 січня 2007 року до розміру грошового утримання, з якого ВАТ «НАСК «Оранта»здійснювалася виплата страхової суми входили посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, стовідсоткова надбавка та надбавка за вислугу років. У позивача це складає загалом 966,00грн. Представник відповідача зазначає, що з цього розміру місячного грошового утримання останньому 14 грудня 2005 року ВАТ «НАСК «Оранта»виплачена страхова сума у розмірі 34 776,00грн. Відповідач зазначає, що аналіз нормативно-правових актів свідчить про те, що правові підстави перерахунку виплаченої позивачу страхової суми у відповідача відсутні. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні 20.12.2012 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 01.09.1980 року по 21.03.2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ. 21.03.2005 року наказом Міністерства внутрішніх справ України №162о/с ОСОБА_2 звільнений у відставку за п.65 «б»(через хворобу) Положення про проходження служби осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 з посади заступника начальника відділу організації дізнання. (а.с.14)
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2, виданого Міністерством внутрішніх справ України 05.10.2005 року, ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи, водночас, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.10.2005 року. (а.с.13)
В постанові Центральної військово-лікарняної комісії МВС України від 30.03.2001 року №23 зазначено, що захворювання позивача пов'язано із виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. (а.с.15)
Згідно довідки Київської міської дирекції НАСК «Оранта»від 31.05.2007 року №04-2233 позивач за державним обов'язковим особистим страхуванням співробітників міліції отримав страхову суму у розмірі 34776,00грн. 14.12.2005 року за ІІІ групу інвалідності. (а.с.5)
Відповідно до вимог п.п.«а»п.2 Положення «Про порядок та умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1991 року №59, що діяло на момент настання у ОСОБА_2 страхового випадку, страховик виплачує страхові суми особам рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку і громадської безпеки, боротьбі із злочинністю, зокрема, у разі встановлення застрахованому інвалідності, що настала у період служби (роботи), але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце при виконанні службових обов'язків, а саме інвалідові III групи - у розмірі трирічного грошового утримання.
Отже, розмір страхового відшкодування розраховується саме із суми грошового утримання. Термін «грошове утримання»відповідав ст. 19 Закону України «Про міліцію»від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин до внесення змін Законом України від 3 листопада 2006 року №328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб».
Відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію»(чинною до 01 січня 2007 року) працівники міліції підлягали обов'язковому особистому державному страхуванню, порядок та умови якого встановлювалися Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою №59.
Положеннями постанови № 59 визначено порядок та умови проведення страхових виплат, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, у разі встановлення інвалідності, що настала у період проходження служби.
Залежно від встановленої групи інвалідності працівнику міліції виплачується страхова сума в межах граничної суми, встановленої Постановою № 59.
Разом з тим, Положення про порядок і умови державного обов'язкового страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, яким визначено порядок і умови проведення страхових виплат, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування в залежності від ступеня втрати працездатності в межах граничної суми, встановленої цією нормою закону, визначено особу страховика - Національну акціонерну страхову компанію «Оранта», строки і порядок виплати страхових сум.
Підставою для розрахунку страхової суми є довідка про місячне грошове утримання працівника міліції за останньою посадою на день виплати страхової суми, що видається для нарахування страхової суми. До складу грошового утримання входили обов'язкові складові грошового забезпечення, розмір яких чітко був визначений Указом президента України від 04.10.1996 року №926 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ»(далі -Указ 926).
За змістом пунктів 1 - 5 Положення Міністерство внутрішніх справ України перераховує страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України на спеціальний рахунок НАСК «Оранта», яка при настанні страхових подій, передбачених п. 2 Положення, проводить виплату страхових сум. Спори, які виникають з приводу виплати страхових сум, вирішуються в судовому порядку, сторонами в якому є застрахований (його спадкоємці) і страховик - НАСК «Оранта».
Так, до 1 січня 2007 року до розміру грошового утримання, з якого ВАТ «НАСК «Оранта» здійснювалася виплата страхової суми входили посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, стовідсоткова надбавка та надбавка за вислугу років.
А саме, за останньою штатною посадою йому виплачувалися наступні складові грошового утримання, що не заперечуються позивачем:
- посадовий оклад -210,00грн.;
- оклад за спеціальним званням -135,00грн.;
- надбавка за вислугу років -138,00грн.;
- 100% надбавка -483,00грн.
Загалом 966,00грн.
За етимологічним значенням слів, викладеним у Великому тлумачному словнику сучасної української мови, «утримання»- це кошти, що видаються комусь для забезпечення його існування, плата за службу, роботу; «забезпечення»- надання кому-небудь достатніх матеріальних засобів до існування.
За змістом розпоряджень Кабінету Міністрів України від 25 листопада 1993 року N 1006-р та від 4 квітня 2001 року №125-р «Про порядок обчислення пенсій працівникам органів внутрішніх справ та військовослужбовцям внутрішніх військ МВС, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і стали інвалідами внаслідок променевої хвороби»сума грошового утримання складається з посадового окладу й окладу за спеціальними званнями.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»визначено види грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія: оклад за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; оклад за військове або спеціальне звання; процентна надбавка за вислугу років; додаткові види грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
В Указі Президента України від 4 жовтня 1996 року №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», який утратив чинність на підставі Указу Президента України від 18 грудня 2007 року №1234/2007, але був чинним на час виникнення спірних правовідносин, вживаються два поняття: і «грошове забезпечення», і «грошове утримання».
Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року №4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»також окремо вживаються два поняття: «грошове забезпечення»і «грошове утримання».
Так, за змістом п. 6 зазначеної постанови до розміру грошового забезпечення ураховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткова надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Згідно з п. 8 указаної постанови до окладів грошового утримання відносяться посадовий оклад і оклад за військовим (спеціальним) званням.
Аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що законодавство, яке регламентувало питання соціального захисту та оплати праці осіб рядового і начальницького складу працівників органів внутрішніх справ, хоча й не давало чіткого визначення понять «грошове утримання»і «грошове забезпечення», але розмежовувало їх та відносило до окладів грошового утримання: посадовий оклад і оклад за військовим (спеціальним) званням (без урахування додаткових видів грошового забезпечення).
Суд приходить до висновку, що при здійсненні розрахунку страхової суми по державному обов'язковому особистому страхуванню у зв'язку з отриманням інвалідності позивачу, відповідно до вимог Закону України «Про міліцію» та Положення «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ»затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР № 59 від 29.06.1991 року, Міністерством внутрішніх справ України було правомірно враховано лише посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавку за вислугу років та 100 % надбавку.
За змістом пунктів 1 - 5 Положення Міністерство внутрішніх справ України перераховує страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України на спеціальний рахунок НАСК «Оранта», яка при настанні страхових подій, передбачених п. 2 Положення, проводить виплату страхових сум. Спори, які виникають з приводу виплати страхових сум, вирішуються в судовому порядку, сторонами в якому є застрахований (його спадкоємці) і страховик - НАСК «Оранта».
Так як на той час страхові виплати здійснювались страховиком - Національною акціонерною страховою компанією «Оранта», до якої, згідно з наданих суду документів, і звертався позивач.
У зв'язку з отриманням позивачем другої групи інвалідності, позивач отримав право на звернення до НАСК «Оранта»із заявою та необхідним переліком документів про нарахування та виплату страхового відшкодування.
Пунктом 3 порядку передбачено, що розмір страхової виплати визначається виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальне звання та надбавки за вислугу років) на день загибелі (смерті), установлення втрати працездатності у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), захворюванням чи групи інвалідності, а для звільнених осіб - на день звільнення з органів внутрішніх справ.
Таким чином сума страхової виплати, яку необхідно було виплатити позивачу було нараховано і виплачено.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.5 ст.94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
В задоволені позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Постанову у повному обсязі складено 24 грудня 2012 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова