Головуючий у 1-й інстанції: Гришковець А.Л.
Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.
іменем України
"10" грудня 2012 р. Справа № 0617/2а-3576/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Зарудяної Л.О.
суддів: Іваненко Т.В.
Кузьменко Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "04" травня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Житомирська філія Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою суду першої інстанції від 04.05.2011 року позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача (Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ) неправомірними.
Зобов"язано відповідача (Житомирську філію Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ) провести позивачу донарахування доплати до заробітної плати в розмірі 2 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та подати документи до УПСЗН.
У позові до УПСЗН відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ( Житомирська філія Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" ), посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, просить скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог .
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріали справи свідчать, що позивач працював на підприємстві скаржника з 13.01.1986 року по 24.12.2010 року у м.Овруч.
Відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, заробітна плата підвищується у розмірі : в зоні гарантованого добровільного відселення - 2 мінімальні заробітні плати.
Відповідач виплачував позивачу підвищення до заробітної плати , однак у сумі, яка, на думку позивача, є значно нижчою, ніж це передбачено ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Оцінюючи правову позицію суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств та відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій, тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При цьому, визначаючи базову величину, з якої розраховується сума допомоги згідно зі ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в чинній редакції (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.92р. №2532-12, у редакції Закону України від 06.06.96р. №230/96-ВР, відповідачу слід керуватися розміром мінімальної заробітної плати, а не сумою, передбаченою Постановою Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836.
Виходячи із засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні спору застосуванню підлягає саме стаття 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України.
Тому позивач відповідно до ст.39 Закону як працюючий має право отримувати доплату до заробітної плати у розмірі 2 мінімальних заробітних плат.
Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що оскаржена постанова законна і обґрунтована, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Підстави для скасування постанови відсутні, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від "04" травня 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Л.О. Зарудяна
судді: Т.В. Іваненко Л.В. Кузьменко
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1,11100
3- відповідачу Житомирська філія Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" вул.Київська,20,м.Житомир,10014
4 - Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира вул. Перемоги, 55,м.Житомир,10003