ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 грудня 2012 року о 11 год. 00 хв. № 2а-16391/12/2670
приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,
при секретарі судового засідання Боронило К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
провизнання неправомірними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Ковальчука І.В., -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі -відповідач) про визнання дії відповідача незаконними щодо відмови у наданні довідки про право на пільги та зобов'язання надати довідку про право на пільги.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував на службі в органах внутрішніх справ України, зокрема, у підрозділах Управління державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві з 13.05.1993 року до 30.04.2012 року. Наказом начальника УДСО від 26.04.2012 року за №217 о/с він був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до ст. 64 «ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (далі -Положення) за власним бажанням у запас з постановкою на військовий облік. Позивач вказує, що 20.09.2012 року він звернувся до відповідача з проханням надати довідку про право користування пільгами відповідно до Закону України «Про міліцію», в чому йому було відмовлено. Вважає дії відповідача незаконними, оскільки відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію»держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Позивач у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача надав письмові заперечення на позов в яких зазначив, що листом від 03.10.2012 року позивачу було роз'яснено, що згідно зі ст.22 закону України «Про міліцію»право на пільги мають працівники міліції, які звільнені зі служби за віком, хворобою або вислугою років. У зв'язку з тим, що позивач звільнений за власним бажанням у Головного управління відсутні правові підстави для надання довідки про пільги. У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи адміністративного позову, встановив наступне.
ОСОБА_1 на підставі наказу від 26.04.2012 року №217 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнений з органів МВС в запас за ст. 64 «ж»за власним бажанням. (а.с.4)
При звільненні позивачу встановлено вислуга років станом на 30 квітня 2012 року в календарному обчисленні складає: 20 років 06 місяців 07 днів.
Листом ГУ МВС України в місті Києві від 03.10.2012 року №19/С-154 позивачу надана відповідь на його заяву, якою було відмовлено у наданні довідки на пільги із посиланням на відсутність правових підстав.
Позивач з рішенням відповідача не погоджується та вважає, що відповідачем порушуються права, свободи та інтереси позивача, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не доведено суду правомірність свого рішення з наступних підстав.
Згідно статті 22 Закону України «Про міліцію»держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.
За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом (частина 7 статті 22 Закону).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 1-16/99 у праві за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини 6 ст. 22 ЗУ «Про міліцію» та ч. 7 ст. 22 ЗУ «Про пожежну безпеку», в мотивувальній частині якого зазначено, що Україна як соціальна держава взяла на себе зобов'язання щодо соціального захисту громадянина, забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, тощо. Позбавлення членів сім'ї працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони права на житлово - комунальні пільги, якими вони користувались протягом усього періоду перебування останнього на службі в міліції чи державній пожежній охороні, у разі його звільнення за віком, через хворобу чи за вислугою років означало б не лише суттєве обмеження прав особи, звуження їх змісту та обсягу, а й дискримінацію непрацездатних, приниження людини, зневаження її честі й гідності, повагу до яких закріплено на конституційному рівню.
Крім того, ч. 5 ст. 17 Конституції України встановлює обов'язок держави щодо забезпечення соціального захисту громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей. Фундаментальним правовим підґрунтям для закріплення цього обов'язку держави є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю (ст.3), проголошення України соціальною державою (преамбула, ст.1), конституційний обов'язок держави і відповідні йому права України, які перебувають або перебували на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей, отримали свій розвиток та конкретизацію, зокрема в ст. 22 ЗУ «Про міліцію», держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.
Постановою КМУ від 29 січня 2003 року №117 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Пунктом 4 зазначеної постанови зазначено, що органам, закладам і установам Міністерства внутрішніх справ, Державного департаменту з питань виконання покарань, Державної податкової адміністрації, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства оборони, Міністерства освіти і науки, Служби безпеки, Міністерства культури і туризму, Міністерства аграрної політики, Міністерства вугільної промисловості, Міністерства палива та енергетики, Міністерства охорони здоров'я передати управлінням праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністрацій, структурним підрозділам з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад інформацію про осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, перебувають або перебували на обліку у зазначених органах, закладах і установах.
Відповідно до листа Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2005 року № 612-3341 скерованого на адресу Міністерства праці та соціальної політики України, підставою для надання пільги окремим категоріям громадян є довідка про право на пільги, яка видається, зокрема, колишнім працівникам міліції відповідно до Закону України «Про міліцію».
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач не має право на пільги, оскільки його звільнення з ОВС відбулось за власним бажанням, а не як передбачено статтею 22 Закону України «Про міліцію», згідно якої право на пільги мають лише особи, звільнені за віком, через хворобу або вислугу років.
Водночас, суд наголошує, що стаття 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлює, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): а) за віком; б) через хворобу; в) через обмежений стан здоров'я; г) через скорочення штатів; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням; и) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України; і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку; ї) у разі неподання або подання недостовірних відомостей про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру, в тому числі за кордоном, що подаються у порядку та обсягах, визначених законами та іншими виданими на їх основі нормативно-правовими актами; й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину у сфері службової діяльності або адміністративної відповідальності за корупційне адміністративне правопорушення.
Отже, цим Положенням взагалі не передбачено звільнення осіб начальницького складу внутрішніх справ «за вислугою років».
Таким чином, відсутність в Положенні такої підстави звільнення, як «звільнення за вислугою років», унеможливлює застосування в повному обсязі приписів Закону України «Про міліцію» стосовно державних гарантій соціального захисту працівників міліції.
Разом з тим, суд бере до уваги, що позивач з моменту звільнення, є пенсіонером МВС України за вислугою років, що підтверджено пенсійним посвідченням №2633219571, виданим Пенсійним фондом України 13.06.2012 року. (а.с.5)
Отже, оскільки ОСОБА_1 є пенсіонером МВС за вислугою років, тому суд приходить до висновку, що він має право на соціальний захист, передбачений статтею 22 Закону України «Про міліцію».
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач під час подачі позовної заяви сплатив судовий збір у сумі 32,19 грн., що підтверджується квитанцією.
Витрати по сплаті судового збору у сумі 32,19 грн. підлягають стягненню з коштів Державного бюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві щодо відмови у наданні довідки ОСОБА_1 про право на пільги незаконними.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві надати ОСОБА_1 довідку про право на пільги.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19грн.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 грудня 2012 року.
Постанову у повному обсязі складено 24 грудня 2012 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова