ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 листопада 2012 року № 2а-14673/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,при секретарі судового засідання Боронило К.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Західбудстиль»про накладення арешту на кошти на рахунках та стягнення до бюджету коштів у розмірі 113 096,00 грн.,
встановив:
Позивач, Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському р-ні м. Львова Львівської обл. ДПС), звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Західбудстиль»(далі -відповідач) про накладення арешту на кошти на рахунках та стягнення до бюджету коштів у розмірі 113 096,00 грн..
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач має податковий борг перед бюджетом по податку на прибуток та по податку на додану вартість, яка станом на час звернення до суду складає 113 096,00 грн. Заборгованість перед бюджетом виникла внаслідок несплати в установлений строк грошових зобов'язань, самостійно визначених платником податку в податковій декларації з податку на прибуток підприємства від 30.04.2012 року, які є узгодженими з дати її подання, та внаслідок несплати податкового боргу, який виник в порушення податкового законодавства, встановленого актами камеральних перевірок, за якими були прийняті податкові повідомлення-рішення. ДПІ у Сихівському р-ні м. Львова виставлено податкову вимогу від 22.05.2012р. № 319 . Враховуючи те, що кошти в розмірі 113 096,00 грн. відповідачем самостійно не сплачено у встановлені законом строки, у ДПІ у Сихівському р-ні м. Львова Львівської обл. ДПС виникли правові підстави для примусового стягнення боргу в судовому порядку.
Крім того позивач просить накласти арешт на кошти ПП «Західбудстиль»на рахунках та стягнути до бюджету кошти у розмірі 113 096, 00 грн.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, але надав клопотання, де зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі (а.с. 41).
Представник відповідача в судові засідання, призначені на 13.11.12р. та 21.11.12р., не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Керуючись ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи зазначене, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.
Приватне підприємство «Західбудстиль»є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Львівської міської ради 07.05.2010 року № 14151020000023669, ідентифікаційний код 37072919, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.9).
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідачем до ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС було подано податкова декларація з податку на прибуток підприємства № 9024683841 від 30.04.2012 року, якою визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток за перший квартал 2012 року в розмірі 20 132,00 грн. (а.с.23).
Крім того, за результатами актів невиїзних документальних (камеральних) перевірок податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0002501521 від 04.05.2012 року, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 91855,00 грн. (а.с.19); № 0002651521 від 11.05.2012 року, яким донараховано додаток на додану вартість у сумі 170,00 грн. (а.с.16); № 0003841521 від 23.07.2012 року, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 1020,00 грн (а.с.13).
Податкові повідомлення-рішення направлені відповідачу поштою та повернуто позивачу по причині закінчення терміну зберігання, про що свідчать поштові повідомлення. (а.с.16,18,19)
Крім того, відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до ст.152 Податкового кодексу України, податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.
Для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.
Згідно п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п.58.2 ст.58 цього кодексу, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 58.3 ст.58 кодексу передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
В п.57.3 ст.57 кодексу зазначено, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження грошового зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень, тому ця сума є узгодженою.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
З метою погашення податкового боргу контролюючим органом відповідачу була направлена податкова вимога №319 від 22.05.2012 року, яка повернута позивачу по причині закінчення терміну зберігання, про що свідчить поштове повідомлення.(а.с.13)
Відповідно до матеріалів справи, податковий борг ПП «Західбудстиль»з моменту направлення податкової вимоги не переривався. Згідно п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України визначено підстави за яких здійснюється відкликання податкових вимог. Оскільки, жодна із підстав визначених у вищевказаній нормі не відбувалася, не має правових підстав для відкликання податкової вимоги №319 від 22.05.2012 року по ПП «Західбудстиль»та така податкова вимога вважається чинною. (а.с.12)
Згідно п.п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.
Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість.
Згідно зворотного боку облікової картки платника податків по податку на прибуток та по податку на додану вартість станом на 19.09.2012 року за відповідачем рахується сума податкового боргу. (а.с.4-6)
Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органом держаної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашені такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Разом з цим, враховуючи наведене, на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав та інтересів позивача, а саме стягнути податковий борг з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Таким чином суд приходить до висновку, що наявними в справі матеріалами підтверджується факт виникнення у відповідача узгодженого податкового боргу, який він був зобов'язаний самостійно погасити. Оскільки відповідачем не виконано в добровільному порядку приписів п. 57.1, ч. 2 п. 57.3 ст. 57 ПКУ, позивач, маючи відповідні повноваження, передбачені пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 ПКУ, правомірно звернувся до суду із вимогою про стягнення заборгованості відповідача перед бюджетом. Тому позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в частині стягнення коштів з рахунків ПП «Західбудстиль»у банках, обслуговуючих такого платника податків, у розмірі податкового боргу в розмірі 113 096,00 грн.
З приводу накладення арешту на кошти на рахунках платника податків суд зазначає наступне.
Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.
Згідно із п. 94.4. ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
Згідно з п. 7.3 наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.
В даному випадку суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, отже позивачем порушено порядок накладення такого виду арешту.
Відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.
Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.
Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 07.11.2011 № 1398, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за № 9/20322, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.
Із досліджених доказів по справі, судом встановлено, що вище наведені обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.
Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України. Водночас, позивачем до матеріалів справи не додано жодних доказів відсутності майна у боржника, окрім відповіді управління державтоінспекції № 5033зп від 21.06.2012р. та інспекції державного технічного нагляду № 3-1/1228 від 17.07.2012р.(а.с.28,26)
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині накладення арешту коштів на рахунках боржника та не надав необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог в цій частині.
Тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині накладення арешту на кошти ПП «Західбудстиль»на рахунках - слід відмовити.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Західбудстиль»про накладення арешту на кошти на рахунках та стягнення до бюджету коштів у розмірі 113 096,00 грн.,- задовольнити частково.
Стягнути кошти з рахунків ПП «Західбудстиль»(04053, м. Київ, вул. Артема,21, код ЄДРПОУ 37072919) у банках, обслуговуючих такого платника податків, у розмірі податкового боргу в розмірі 113 096 (ста тринадцяти тисяч дев'яносто шести) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова