30 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0470/11055/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Парненко В.С.
при секретарі судового засідання Орлові О.В.
за участю:
позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2
представник відповідача Сириця О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просили визнати неправомірним рішення КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» №2441 від 04.03.2008 та зобов'язати відповідача зареєструвати право власності за позивачами на будівлі та споруди АДРЕСА_1 у рівних частках.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2010 позов задоволено повністю, дії КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо відмови в реєстрації права власності за позивачами на будівлі та споруди АДРЕСА_1 визнано незаконними, зобов'язано КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради зареєструвати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на будівлі та споруди АДРЕСА_1 у рівних частках згідно з заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2007 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2010 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2012 року Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі №2а-13806/08/0470 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити повністю, та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо реєстрації права власності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що дії реєстратора щодо відмови у реєстрації є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що заочним рішенням від 11 вересня 2007 року Ленінським районним судом м.Дніпропетровська визнано дійсною угоду договору купівлі продажу нежитлового приміщення будівель лабораторії (У-2) із спорудами (літери Ф-2, Ц, Х, №9), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 650,0 кв.м., яка укладена 08 квітня 2000 року між продавцем Ліквідаційною комісією виробничого кооперативу «Будматеріали», яка діяла на підставі постанови Арбітражного суду у Дніпропетровській області по справі №Б-14-73 від 06.05.1999р. та покупцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які прийняли у власність майно виробничого кооперативу «Будматеріали» та сплатили 13108 гривень на підставі договору купівлі продажу №2 від 08 квітня 2000р., додаткової угоди від 12 квітня 2000р., акта приймання-передачі нежитлових приміщень, протоколу №2 аукціону по реалізації майна підприємства-банкрута Виробничого кооперативу «Будматеріали», технічної документації, експертного висновку. Визнано право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках по 1/2 частині кожному на нежитлові приміщення будівель лабораторії (У-2) із спорудами (літери Ф-2, Ц, Х, №9), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 650,0 кв.м. на підставі визнаного судом дійсним договору купівлі-продажу від 08 квітня 2000р. і додаткової угоди до цього договору від 12 квітня 2000р.
З метою реєстрації права власності позивачі звернулися з відповідною заявою до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради.
Листом №2441 від 04.03.2008 відповідач повідомив позивачів про неможливість виконання її замовлення №1238/07 від 04.02.2008 реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, оскільки подані документи не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства України.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості, врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень вказаного Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно із статтею 8 вказаного Закону державний реєстратор прав у межах своїх повноважень здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації; встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації.
Державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно для місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового майна.
Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав.
Відповідно до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на обєкти нерухомого майна Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, одним із правовстановлювальним документом є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна (пункт 10 Додатку 1 вищевказаного Положення»).
Надане позивачем заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11 вересня 2007 року відноситься до правовстановлювальних документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності.
Вказане рішення не оскаржувалося, його не скасовано в установленому законом порядку, а відтак, рішення має юридичну силу і є підставою для реєстрації права власності.
Розділ 2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, регламентує порядок Подання документів на реєстрацію прав.
Так, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії, а також інші документи, що визначені цим Положенням.
При реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна між юридичними особами, у разі, якщо такі договори не були нотаріально посвідчені, юридичні особи подають також довідку про відсутність або наявність арештів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ.
Для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (додаток 3).
Якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через шість місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній інвентаризації. Якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів.
Під час подання заяви про реєстрацію прав власності фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує повноваження діяти від імені цих осіб, при цьому особа, яка представляє особу - нерезидента України, пред'являє документи, які в разі необхідності легалізовані в установленому чинним законодавством України порядку.
Заява про реєстрацію прав власності подається до БТІ, яке здійснює свою діяльність на території тієї адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт нерухомого майна.
Документи, що підтверджують виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно і подаються для реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України.
При отриманні заяви та документів, необхідних для проведення реєстрації прав, заявникові обов'язково надається розписка установленої форми із зазначенням дати отримання документів, а також переліку отриманих документів.
З моменту реєстрації заяви в Реєстрі заяв та запитів розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів (п.3.1. Тимчасового положення).
Реєстратор:
1. установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав;
2. перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені;
3. приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності;
4. видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів.
У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.
Згідно п.3.3. Тимчасового положення у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо:
1. заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення;
2. об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ;
3. із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення;
4. подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства;
5. заявлене право вже зареєстроване;
6. не проведено інвентаризаційних робіт або якщо вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно;
7. у разі отримання інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати 20 робочих днів без врахування терміну проведення інвентаризаційних робіт.
Про відмову в реєстрації реєстратор письмово повідомляє заявника.
Реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.
Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.
Реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права відносно якого підлягають реєстрації з дотриманням вимог пункту 2.4 цього Положення.
У разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно.
Із заявою про скасування запису в Реєстрі прав може звернутися попередній власник, якщо право не було зареєстровано новим власником у строк, установлений пунктом 2.4 цього Положення.
Таким чином, нормами діючого на той момент законодавства передбачено чітку процедуру, без дотримання якої БТІ не має права зареєструвати право власності на нерухоме майно.
Під час судового розгляду справи позивачами не надано суду доказів, що підтверджують реєстрацію права власності на відчужуване нерухоме майно за виробничим кооперативом «Будматеріали». Крім того, в КП «ДМБТІ» взагалі відсутні дані первинної реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно.
Перед відчуженням вказаного нерухомого майна не проводилась його технічна інвентаризація та не отримувався витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, як це передбачено діючим на той час законодавством.
Таким чином, оскільки попередньо не проведено технічної інвентаризації, не проведено реєстрації права власності за продавцем, та не отримано витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно для його відчуження, то право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_5, як покупцями за договором, не могло бути зареєстровано, що свідчить про правомірність дій відповідача щодо відмови в реєстрації прав власності за позивачами.
Крім того, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2007 року визнано право власності не на всі будівлі та споруди, а лише на приміщення будівель лабораторії (У-2) із спорудами (літери Ф-2, Ц, Х, № 9), яка розташована за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 650 кв.м. При цьому, як вбачається з листа КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»№4518 від 07.05.2007р., право власності на нежитлову будівлю літ. «Ч»(будівлю компресорної) по АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ «Отег» на підставі свідоцтва від 04.10.2000р., виданого приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстром №5795.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що лист № 2441 від 04.03.2008, на який посилається позивач, не є фактично відмовою відповідача у проведенні державної реєстрації нерухомого майна, оскільки у вказаному листі повідомляється про неможливість виконання замовлення.
Так, статтею 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відмова у державній реєстрації прав визначена змістом рішення державного реєстратора прав. У документі (свідоцтві) про державну реєстрацію речових прав, про відмову в державній реєстрації речових прав, про державну реєстрацію та відмову в державній реєстрації їх обмежень, що обтяжують нерухоме майно, про скасування записів у Державному реєстрі прав та внесення до них змін повинні зазначатися: кадастровий номер об'єкта нерухомого майна; час, дата і місце прийняття рішення; підстави для прийняття рішення, а в разі прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав - обґрунтування такого рішення; посилання на розділ Державного реєстру прав, до якого вноситься запис. Документ (свідоцтво) підписується державним реєстратором прав і засвідчується печаткою.
Крім того, згідно п. 3.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р.N 6/5), рішення реєстратора про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення та повинно містити: дату й місце прийняття рішення; стислий опис майна, щодо якого приймається рішення; підстави винесення рішення та правове обґрунтування; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна (за наявності). Рішення про відмову в реєстрації прав видається на бланку БТІ за формою, визначеною у додатку 6, посвідчується підписами реєстратора, керівника або уповноваженою ним особою та скріплюється печаткою БТІ.
Лист Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради № 2441 від 04.03.2008р. ні за формою, ні за змістом не відповідає вимогам вищевказаного діючого законодавства. Як вбачається зі змісту зазначеного листа, він носить інформаційний характер, даним листом було лише повідомлено позивачів про неможливість виконання їх замовлення, оскільки подані документи не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства та у наданому рішенні суду не вказані площі будівель. Лист підписано заступником начальника КП «ДМБТІ», відсутня печатка КП «ДМБТІ».
Вказане свідчить про те, що відповідачем за заявою позивачів у 2008 році не приймалось рішення про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно за формою та змістом, згідно Додатку 6 до пункту 3.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, як це мало місце за заявою цих же позивачів відносно цього ж майна 06.12.2005 року. Як поясняли позивачі Рішення реєстратора від 06.12.2005 року ними не оскаржувалось і не оскаржується.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачем 04 березня 2008 році не приймалось у встановленому законом порядку рішення про відмову позивачам в реєстрації права власності на нерухоме майно, яке б за формою та змістом відповідало б вимогам, зазначеним у Додатку 6 до пункту 3.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання рішення відповідача №2441 від 04 березня 2008 року неправомірним.
Виходячи з вищевикладеного суд доходить висновку, що комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради рішення про відмову у реєстрації права власності прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підставі вищевикладеного, ст. 160-163 КАС України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 03.11.2012.
Суддя В.С. Парненко