Справа № 2-а-209/10/0223
Головуючий у 1-й інстанції: Мазурчак А.Г.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
07 листопада 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.
суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тиврівському районі Вінницької області на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Тиврівському районі Вінницької області про перерахунок пенсії , -
В листопаді 2010 року Позивач звернувся до Тиврівського районного суду Вінницької області з позовом про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що встановлене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з врахуванням розміру мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2010 року довічно з врахуванням виплачених сум.
Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.12.2010 року позов задоволено частково, а саме: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з для відповідного періоду, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09.05.2010 року по 16.12.2010 року. Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії встановленої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з для відповідного періоду, визначеної ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.01.2010 року по 08.05.2010 року залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, Позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до положень статей 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Позивач звернувся із письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Тиврівському районі Вінницької області про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії як дитині війни.
Відповідач відмовив Позивачу в здійсненні вказаного перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову відсутністю фінансування для забезпечення виплати вказаних надбавок до пенсії.
Своїми діями Відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право Позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 09.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 09.11.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення Позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Відповідачем не здійснено. Всупереч положенням вищенаведеної норми права Позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
В свою чергу, з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, що дає підстави зробити висновок про неправомірність виплати Відповідачем щомісячного підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та рішення Конституційного Суду України № 10-рп-/2008 від 22.05.2008 р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо наявності у Відповідача обов'язку нараховувати та сплачувати Позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На підставі наведеного, враховуючи положення ст. 195 КАС України та беручи до уваги надане суду апеляційної інстанції право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тиврівському районі Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2010 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Матохнюк Д.Б.
Мельник-Томенко Ж. М.