Іменем України
Справа № 2а-3580/12/0170/27
28.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 24.05.12 у справі № 2а-3580/12/0170/27
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1
до Відділу Державної виконавчої служби Совєтського районного управління юстиції АР Крим (пров. Мартинова, 5,Совєтський,Автономна Республіка Крим,97200)
третя особа
ОСОБА_3 (АДРЕСА_1
про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування акту опису і арешту майна,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.12 у задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 звернулись до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.
Враховуючи, що апеляційні скарги стосуються одного й того ж рішення суду першої інстанції, судова колегія з метою повного, всебічного та своєчасного розгляду справи вважає можливим об'єднати апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в одне провадження для спільного апеляційного розгляду.
Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, третя особа та їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Совєтським районним судом АР Крим 25 жовтня 2011 року був виданий виконавчий лист № 1-146/2010 від 11 жовтня 2011 року, за яким стягнуто з засудженого ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 у рахунок матеріальної та моральної шкоди 29 892,46 грн.
Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №29739634 винесена 11.11.2011 р., та направлена сторонам виконавчого провадження за вихідним номером 03/7568.
У встановлений державним виконавцем строк до 18.11.2011 р. боржник рішення не виконав, до державного виконавця з поясненнями не з'явився.
Судова колегія зазначає, відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення.
22.12.2011 р. державним виконавцем складено акт, що за повідомленням ОСОБА_2 (батька боржника) - боржник за зазначеною у виконавчому листі адресою - АДРЕСА_1, не проживає. Вибув в невідомому напрямку.
Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження"(далі Закон) визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі-виконавчий документ).
В матеріалах справи міститься виконавче провадження № 483/1/12, з якого вбачається, що з метою виявлення майна боржника, державним виконавцем Вовк Л.І. були надіслані запити до:
Совєтського відділення Феодосійської МДПІ про виявлення джерела доходів, Джанкойське МБТІ про наявність у боржника нерухомого майна; ВДАІ Совєтського району про зареєстрований автомототранспорт, Совєтського районного центру зайнятості про знаходження боржника на обліку; УПФУ в Совєтському районі про реєстрацію у якості пенсіонера; Держкозем у Совєтському районі про реєстрацію правовстановлюючих документів на земельні ділянки.
Відповідно до наданих відповідей вищезазначених організацій майно боржника не виявлено, джерела доходів не виявлено, у якості пенсіонера чи такого, що шукає роботу -не зареєстрований.
Частиною 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право:
- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;
- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби -обмежити права користування майном іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному окремому випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1
15.03.2012р державним виконавцем складено акт про те, що батько боржника - ОСОБА_2 згоден добровільно допустити державного виконавця до огляду житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 з метою виявлення майна, яке би належало боржнику.
Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", 19 березня 2012 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Совєтського районного управління юстиції АР Крим Вовк Л.І. був складений акт опису та арешту майна.
При описі боржник не був присутнім.
Відповідачем в присутності позивача -батька боржника, та інших членів родини, які також зареєстровані за вищевказаною адресою, було описано і арештоване майно (меблі, посуд, килимкові покриття) на загальну суму 3946,00 грн. і встановлено обмеження права розпоряджатися останнім.
Описане майно було передано позивачу на відповідальне зберігання. Державним виконавцем було роз'яснено присутнім при опису право звернення заінтересованих осіб до суду з позовом про виключення майна з-під арешту, та порядок оскарження його дій, про що було зазначено в акті опису та арешту. Зауважень стосовно встановлення ціни описаного майна не надходило. Складений акт підписаний усіма сторонами. Копію акту опису та арешту було вручено присутньому при арешті ОСОБА_2
Колегія судів звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що під час складення оскаржуваного акту ним були надані документи державному виконавцю, які б підтверджували належність описаного майна саме позивачу, а не боржнику ОСОБА_5
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 був присутній при описі та арешті майна як стороння особа, а не як представник ОСОБА_5. Ніяких доручень, відповідно до ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", щодо представництва інтересів боржника ОСОБА_5 при описі та арешті майна -не надавав.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції здійснив вірний аналіз діючого законодавства та дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволені позовних вимог, оскільки головний державний виконавець ВДВС Совєтського РУЮ АР Крим Вовк Л.І., проводячи дії щодо опису та арешту майна боржника, діяла в межах, встановлених Законом України "Про виконавче провадження", та надала присутнім при проведенні опису та арешту всі необхідні роз'яснення.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до ст. 181 КАС України, позивач не є учасником виконавчого провадження, а тому не є особою, яка може звернутися до адміністративного суду з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби. Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позивач вибрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права, адже Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем та третьою особою достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суперечать вимогам діючого законодавства та не підтверджені матеріалами справи.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 24.05.12 у справі № 2а-3580/12/0170/27 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва