Копія
Іменем України
Справа № 2а-3815/12/0170
28.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Мунтян О.І. ,
Яковенко С.Ю.
секретар судового засідання Сухобрус О. М.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2,
представник позивача - ОСОБА_2- ОСОБА_3, представник відповідача, Служби зовнішньої розвідки України- Мельник Ганна Романівна, довіреність № б/н від 31.01.12,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 28.05.12 у справі № 2а-3815/12/0170
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
до Служби зовнішньої розвідки України (вул. Нагірна, буд.24/1, м. Київ 107,04107)
про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.12 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.05.12, прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 28.11.12 позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на військової службі в органах безпеки з 14.11.1996р. по 15.08.2011р. Звільнений з військової служби за п.п "є"п.66 (за станом здоров'я) та виключений зі списків особового складу з 15.08.2011р. (наказ Голови СЗР України від 15.08.2011р. №599-ос).
Позивач звернувся до відповідача з заявою (а.с.8) про надання відповіді щодо перспектив та термінів отримання позивачем та членами його родини житла у м. Ялта або грошової компенсації.
29.02.2012р. за вих. №6/1/583 відповідачем була направлена відповідь та копія листа від 09.02.2012р. №6/1/378 (а.с.9-11), в якому вказано, що здійснення виплати позивачу грошової компенсації за належне житло, через відсутність законодавчо визначеного механізму, є неможливим.
Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо відмови позивачу у виплаті грошової компенсації для отримання житлового приміщення, судова колегія зазначає наступне.
Позивач перебував на квартирному обліку з 2006 року в списку першочергового забезпечення житлом за №1.
Частиною 1 ст. 43 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною 1 статті 19 вказаного Закону встановлено, що Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 9 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Статтею 48-1 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.
З вказаних норм випливає, що надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення повинно відбуватися у порядку та розмірі, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, судова колегія звертає увагу, що на час звернення позивача до відповідача з вищезазначеною заявою, Кабінетом Міністрів України не встановлено, відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР, порядку та розмірів надання громадянам грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Таким чином, вирішення питання щодо надання позивачу компенсації за неотримане житло можливо тільки за умови розробки відповідного порядку Кабінетом Міністрів України, як це передбачено ст. 48-1 Житлового кодексу Української РСР та ст. 19 Конституції України.
Отже, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що такі обставини перешкоджають відповідачу вчинювати дії із проведення виплат грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судова колегія, приймаючи до уваги положення ст. 19 Конституції України, зазначає, що факт проведення відповідачем виплат таких компенсацій без дотримання встановленого Кабінетом Міністрів України порядку та розмірів надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення, свідчити про вчинення суб'єктом дій, що суперечать діючому законодавству.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність позивачем достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки суперечать вимогам діючого законодавства та не підтверджені матеріалами справи.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 28.05.12 у справі № 2а-3815/12/0170 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2012 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва