Копія
Іменем України
Справа № 2а-5780/10/16/0170
21.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Міщенко М.М.
за участю сторін:
представник позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № 1523 від 21.06.10
представник позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_4, довіреність № б/н від 14.11.12
представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим ДПС- Герасимов Дмитро Олександрович, довіреність № 150/10/10-024 від 05.03.12
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 20.04.12 у справі № 2а-5780/10/16/0170
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40, м. Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.11 адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0001081701/0 від 20.04.2010 року, яким фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12201,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим №0001071701/0 від 20.04.2010 року, яким фізичної особі-підприємцю ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 57950,25 грн.
Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.11, прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 21.11.12 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.
Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною особою -підприємцем, державну реєстрацію якого проведено виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АРК 19.08.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.6).
Судом встановлено, що ДПІ в м. Євпаторії АРК на підставі наказу №260 від 02.04.2010 року (а.с.95) та направлення №276 від 02.04.10р. (а.с.97), в період з 02.04.2010 року по 09.04.2010 року проведена документальна виїзна позапланова перевірка дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2008 року по 31.12.2009 року.
За результатами перевірки складено акт від 14.04.2010 року №628/17-01-2004016099 (а.с.88-92), яким встановлено порушення позивачем вимоги:
- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість": донараховано ПДВ в загальній сумі 8134,00грн., в тому числі: липень 2009 року -5039,00грн., серпень 2009 року -1220,00грн., вересень 2009 року -1248,00грн., жовтень 2009 року -93,00грн., листопад 2009 року -534,00грн.,
- пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 року №889-ІV: донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 19316,75грн.
В тексті акту перевірки податковий орган з посиланням на зазначені вище вимоги Законів України "Про податок на додану вартість"(надалі в редакції станом на дату виникнення спірних відносин -Закон про ПДВ) та "Про податок з доходів фізичних осіб"(надалі -Закон №889) зазначає наступне:
Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що сума виплаченого доходу вказаним фізичним особам за придбані ТМЦ склала 128778,30грн., та на підставі пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889, позивач мав нарахувати податок з доходів в розмірі 19316,75грн. (розрахунки за формою 1ДФ до ДПІ не надавались). В акті перевірки на підтвердження придбання вказаних товарів (комплект постільної білизни, тканина портьєрна, тюлеве полотно, коврова доріжка) зазначено, що вони в наступному були реалізовані у санаторій "Примор'є".
Також, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 8134,00грн. та на аркуші 8 акту перевірки вказав, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до складу податкового кредиту з ПДВ віднесені суми по податковим накладним про придбання ТМЦ, що не використовувались у власній господарській діяльності позивача.
На підставі зазначеного вище акту перевірки податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0001081701/0 від 20.04.2010 року (а.с.94), відповідно до якого позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 8134,00грн. за порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ та застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ в сумі 4067,00грн, а взагалі -12201,00грн.,
- №0001071701/0 від 20.04.2010 року (а.с.94, зворотній бік), відповідно до якого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 19316,75грн. за порушення вимог пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889 та застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ в сумі 38633,50грн, а взагалі -57950,25грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 20.04.2010 року, що підтверджено його підписами на корінцях податкових повідомлень-рішень.
Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення -рішення, судова колегія зазначає наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який на час виникнення спірних відносин встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (надалі - Закон №2181).
Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181, встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим періодом є один календарний місяць.
Суд зазначає, що платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період, що перевірявся, були визначені Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (в редакції станом на дату виникнення спірних відносин).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.
Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судова колегія вважає необхідним зазначати, що відповідно до п.1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року №509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Колегія суддів зазначає, що порядок проведення податковими органами перевірок фізичних осіб-підприємців встановлено наказом Державної податкової адміністрації України від 11.06.2004 року №326 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2004 р. за №803/9402).
Пунктом І розділу 2 Порядку №326 передбачено обов'язкове відображення в акті перевірки інформації про документи, використані під час цієї перевірки, згруповані за типами (з зазначенням періоду охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий). Відповідно до пункту ІІ розділу 2 Порядку №326, в описовій частині акта документальної перевірки за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства податковий орган зобов'язаний висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №326, виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового та валютного законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Вказані додатки повинні бути підписані посадовими особами, що здійснюють перевірку, платником податків, а також, за їх наявності, відповідальними особами за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності.
Судова колегія зазначає, що відповідачем висновок про відсутність у позивача залишків ТМЦ на кінець та початок перевіреного періоду зроблено на підставі даних обліку позивача (вх. № 7760/10 від 12.04.2010р.) Але судом встановлено, що за вказаним вхідним номером відповідачем зареєстрований лист позивача - ФОП ОСОБА_2 (а.с.96), яким він повідомляє ДПІ в м. Євпаторії АР Крим, що надання відомостей про наявність та розміри товарних залишків станом на 02.04.2010р та 09.04.2010р. не є можливим у зв'язку з тим, що бухгалтерський облік у нього не ведеться.
В матеріалах справи міститься опис документів, що були надані позивачем на перевірку (а.с.93). Судом встановлено, що вказаний опис містить рукописний текст (російською мовою) "остатков ТМЦ на 19.08.08 и 31.12.09 нет. Документы передал ОСОБА_2."і підпис.
Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №4090 від 25.02.2011 року експерта Кримського науково-дослідного інституту (наявна в матеріалах справи), експерт не може відповісти на запитання: ким саме були виконані вказаний запис та проставлений підпис від імені позивача.
Крім того, в матеріалах справи наявний лист ДПІ в м. Євпаторії АРК від 08.04.2010 ркоу №3892/10/17-1 (а.с.25), в якому зазначено про запит ДПІ у позивача наявності залишків ТМЦ на 01.01.2009 року та на 01.01.2010 року, а також переліку контрагентів -продавців, у яких придбавались ТМЦ, реалізовані санаторію "Примор'є". На зазначеному листі наявний надпис російською мовою "один екзем. получил СПД ОСОБА_2 08.04.2010 г."та підпис. Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №4090 від 25.02.2011 року експерта Кримського науково-дослідного інституту (наявна в матеріалах справи), експерт зазначив, що вказаний надпис та підпис зроблені не позивачем, а іншою особою.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення в тексті акту перевірки про відсутність у позивача ТМЦ на кінець та начало перевіреного періоду не відповідає фактичним обставинам справи.
Матеріали справи містять відомості залишків ТМЦ (а.с.67), інвентаризаційні описи (а.с.85-87, 98-100). В листі від 12.04.2010 р. (вх..№7760/10 -а.с.96) позивачем зазначено про неможливість надання точних відомостей про наявність залишків ТМЦ, у зв'язку з не веденням бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що позивач продовжує свою підприємницьку діяльність, докази її припинення або подання ліквідаційної декларації з ПДВ відповідачем під час проведення перевірки в акті не зазначені.
Всі ТМЦ, які були придбані (таблиця в поясненнях відповідача -а.с.22, зворотній бік), використовувались в господарській діяльності позивача, а саме: були продані в 2010 році іншим СПД, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи залучені рахунки, податкові накладні, видаткові накладні про продаж придбаного товару СПД ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та фізичним особам (а.с.70-73).
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що придбання вказаних товарів підтверджені податковими накладними, перелік яких зазначено в акті перевірки, під час її проведення відповідачем не зазначено ані про невідповідність вказаних податкових накладних вимогам Закону про ПДВ, ані про безтоварність проведених операцій тощо. Отже, вказані суми могли бути віднесені позивачем до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про обґрунтованість нарахування позивачу ПДВ в розмірі 8134,00грн.
Відповідно до ст. 72 КАС України, відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності залишків ТМЦ у позивача, оскільки ні інвентаризація, ні опис товару відповідачем при проведенні перевірки не проводився, таким чином судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про не доведеність відповідачем факту відсутності у ФОП ОСОБА_2 залишків ТМЦ в перевіряємому періоді.
Позивачем надані на підтвердження продажу товару договір №46 від 07.07.2009 року та податкові накладні від 18.11.2009 року №22, від 16.11.2009 року №21, від 05.11.2009 року №28, від 08.09.2009 року №13, від 12.08.2009 року №9, від 27.08.2009 року №12, від 11.08.2009 року №8, від 08.07.2009 року №2, від 04.06.2010 р. №3 і №2 (а.с.74-75, 114-121), видаткові накладні (а.с.101, 102, 104, 106). Оплата придбаного товару підтверджена виписками банку (а.с.33-50).
Вказані товари були придбані на ринках України у фізичних осіб-підприємців, на підтвердження чого позивачем надані:
- у ФОП ОСОБА_10 -свідоцтво про держреєстрацію від 15.08.2003 р. патент про сплату фіксованої суми прибуткового податку (а.с.53, 54), видаткові накладні (а.с.55, 105);
- у ФОП ОСОБА_11 - патент про сплату фіксованої суми прибуткового податку (а.с.51), видаткові накладні (а.с.52, 105);
- у ФОП ОСОБА_12 -свідоцтво про держреєстрацію від 12.12.1996р, патент про сплату фіксованої суми прибуткового податку (а.с.62, 63), видаткові накладні (а.с.64);
- у ФОП ОСОБА_13 - свідоцтво про держреєстрацію від 01.11.2001 р. свідоцтво про сплату єдиного податку на 2009 рік (а.с.59, 60), видаткові накладні (а.с.61);
- у ФОП ОСОБА_14 - свідоцтво про держреєстрацію від 06.12.1996 р. свідоцтво про сплату єдиного податку на 2009 рік (а.с.56, 57), видаткові накладні (а.с.58);
Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону №889, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Податковим агентом є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам. Таким чином, при виплаті доходу фізичним особам та фізичним особам-підприємцям позивач зобов'язаний утримувати податок з доходів фізичних осіб та перераховувати його до бюджету за винятком випадків, встановлених діючим законодавством.
Таким винятком, є, зокрема, п.4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону №889, відповідно до якого до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.
Згідно з п.2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва"від 03.07.1998 року №727/98, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Відповідно до п.14.2 п.14 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю (затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.1993 р. за №64), доходи фізичних осіб, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позивач не був зобов'язаний утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб по операціям з придбання товарів у платників єдиного податку та фіксованого податку.
Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України , ДПІ в м. Євпаторії АРК не надано доказів того, що такі угоди не укладались, не виконувались позивачем, надані первинні документи (видаткові накладні) не підтверджують придбання товарів, не зазначено про безтоварність проведених операцій або що вказані позивачем особи не є платниками єдиного податку та фіксованого податку тощо.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ позивачу в сумі 8134,00грн. та податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб в сумі 19316,75грн.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 14.04.2010 року №628/17-01-2004016099 про порушення платником податків Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від №0001081701/0 від 20.04.2010 року (а.с.94) та №0001071701/0 від 20.04.2010 року.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 20.04.12 у справі № 2а-5780/10/16/0170 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 листопада 2012 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва