Копія
Іменем України
Справа № 2а-1399/12/2770
31.10.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Яковенко С.Ю.
секретар судового засідання Карпова І.І.
за участю сторін:
представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Девелопмент груп"- Ісаєв Вячеслав Юрійович, довіреність № б/н від 03.09.12
представник відповідача - Севастопольської міської Ради- Нагорна Олена Володимирівна посвідчення № 31, довіреність № 0315/60 від 10.01.12
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської міської Ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 14.08.12 у справі № 2а-1399/12/2770
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логос Девелопмент груп" (пл. Жовтнева, буд.12,Дніпропетровськ,49000)
до Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
про скасування рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 14.08.12 позовні вимоги - задоволені.
Скасовано рішення Севастопольської міської Ради від 22.05.2012 р. № 3267 " Про розірвання с ООО " Логос Девелопмент Групп" договіра оренди від 20.12.2007 року, зареєстрованого під № 040766000095, земельної ділянки площею 0,5573 га, розташованої по вул. Луначарского буд. 1, наданого для будівництва обслуговування 4-5 зіркового готелю з конференц - залою.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 14.08.12. та прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 31.10.12 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.12.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір). Договір зареєстровано у Севастопольській міській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»про що вчинено запис від 26.12.2007 року № 040766000095.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, відповідач на підставі рішення Севастопольської міської ради від 10.07.2007 року № 2310 надав, а позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування 4-5 зіркового готелю з конференц-залом, що знаходиться за адресою: вул. Луначарського, 1. м. Севастополь.
Відповідно до пункту 3.1. Договору, його укладено строком на 25 років. Відповідно до п.9.2.2., строк будівництва спливав 26.12.2009 р., проте ще 10.10.2008 р. Товариством було подане перше клопотання щодо продовження строків будівництва на даної земельної ділянці.
21.11.2008 позивачем був отриманий офіційний лист Голови Севастопольської міської Ради із поясненням, що для продовження строків будівництва необхідно надати до Севастопольської міської Ради розділ проектної документації «Організація будівництва»,(далі - ПОС).
Встановлено, що зазначений проект з відповідним погодженням Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації (висновок № С-104/10 від 13.07.2010 р.) було надано позивачем відповідачу.
Згідно зазначеної проектної документації, строк проектування та будівництва на вищевказаній земельній ділянці складає 6 років 4 місяця.
Представник позивача пояснила, що позивач звертався до відповідача з пропозицією внести відповідні зміни до Договору оренди землі, але відповіді не отримав. На захист порушених прав позивач звернувся до Господарського суду м. Києва. Розгляд справи призначено на 15.06.2012 року.
Договір оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем свідчить, що зобов'язання Товариства за договором не мали конкретних термінів виконання.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, приймаючи оскаржуване Рішення, посилався на інформацію Управління з питань земельних, водних відносин і містобудування міської Ради про порушення позивачем умов Договору; лист Контрольно-ревізійного управління в м. Севастополі, висновок постійної комісії міської Ради з питань містобудування, регулювання земельних і водних відносин від 18.02.2011 р. та від 16.06.2011 р., та керувався ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 32 Закону України «Про оренду землі», а також п.п. 12.3, 12.4, 13.7 Договору оренди землі.
Згідно ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
3) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
4) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
6) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на яку посилався відповідач, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
В порушення зазначених вимог, відповідач пунктом 1 оскаржуваного Рішення вирішив: «Расторгнуть с обществом с ограниченной ответственностью «Логос Девелопмент Груп»договор аренды от 20.12.2007 г., зарегистрированный 26.12.2007 г. под № 040766000095, земельного участка площадью 0,5573 га, расположенного по ул. Луначарского д. 1, переданного для строительства и обслуживания 4-5 звездочной гостиницы с конференц-залом, в связи с не выполнением арендатором договорных отношений».
Згідно ст. 143 Земельного кодексу України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:
1) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
2) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально- паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
3) конфіскації земельної ділянки;
4) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;
5) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї
земельної ділянки;
6) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом».
Згідно п.1 оскаржуваного рішення, у якості підстави для його розірвання зазначене невиконання позивачем договірних зобов'язань.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів невиконання позивачем договірних зобов'язань.
Представник відповідача в обґрунтування своєї позиції також надав суду копію листа Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про те, що позивач не звертався до Фонду з питання укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Севастополя.
Судова колегія не бере такі доводи представника відповідача до уваги, оскільки рішенням Господарського суду м. Севастополя по справі № 5020-1350/2011 від 25.10.2011 р. визнано укладеним договір між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та ТОВ "Логос Девелопмент Груп" про пайову участь в розвитку інфраструктури м. Севастополя.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 апеляційна скарга Севастопольської міської ради залишена без задоволення, рішення Господарського суду м. Севастополя по справі № 5020-1350/2011 від 25.10.2011 р. залишено без змін.
Вищим господарським судом України від. 13.03.2012 р. постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 р. по справі № 5020-1350/2011 та рішення господарського суду м. Севастополя від 25.10.11 р. залишені без змін, а касаційна скарга - залишена без задоволення.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про виконання позивачем усіх умов надання йому, згідно з договором оренди, земельної ділянки, тому підстави для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення були відсутні.
Також, судова колегія звертає увагу на порушення відповідачем самої процедури ініціювання розгляду питання щодо порушення земельного законодавства.
Так, статтею 144 Земельного кодексу України передбачений порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, а саме: «У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель, відповідно до закону, накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк, державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.
Належних та допустимих доказів щодо відповідних перевірок державними інспекторами та виявлення порушень умов Договору, які можуть бути підставою для розірвання Договору оренди землі, а також відповідних рішень суду, які б встановлювали факт порушення Позивачем умов Договору оренди землі матеріали справи не містять.
Таким чином, оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.ст. 141, 143, 144 Земельного кодексу України, а також ст. 32 ЗУ «Про оренду землі», чим порушує законні права та інтереси позивача, як орендара земельної ділянки.
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок про обґрунтованість позовних вимог.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Севастопольської міської Ради - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М. ) від 14.08.12 у справі № 2а-1399/12/2770 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 листопада 2012 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва