Копія
Іменем України
Справа № 2а-2514/12/0170/21
21.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 07.05.12 у справі № 2а-2514/12/0170/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скінія Тур" (вул. Партизанська, буд.5, с. Бондаренкове, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98540)
до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул.Леніна 22-а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.05.12 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим № 0000092304 від 20.02.2012р.
Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м.Алушті АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.05.12, прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач зареєстрований 16.01.2006р. Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчіть наявне в матеріалах справи Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.19), та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Алушті АР Крим.
13.02.2012р. відповідачем проведена позапланова нев'їзна перевірка позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Компанієй "Грифон Консалт" за період з 01.05.2011р. по 31.07.2011р., валютного та іншого законодавства.
Підставою для проведення та зняття податкового кредиту позивача стало отримання інформації від ДПІ у Печерському районі м. Кієва стосовно результатів проведення перевірки ТОВ "Компанія Грифон Консалт", викладених в Акті перевірки від 11.01.2012р. № 59/23-7/36048906 (а.с.27).
Так, ДПІ у Печерському р-ні м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Компанія Грифон Консалт" та встановлено порушення ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216,228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненних з постачальниками та покупцями товарно-матеріальних цінностей(а.с.27).
Під час перевірки первинних документів, які б стосувалися взаємовідносин ТОВ "Компанія"Грифон Консалт" з його контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцямі не отримано, також не встановлено фактів передачі товарів (послуг) від ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" до контрагентів-покупців, одним із яких є позивач, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів(а.с.27).
Судом встановлено, що в подальшому 02.11.2011р. було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ "Компанія"Грифон Консалт" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, що також відображено в Акті перевірки.
За результатами проведення перевірки 13.02.2012р. складено Акт №113/23/33955325, яким встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 141632,40 грн. в т.ч. ПДВ 23605,40 грн. (а.с.20-35).
В результаті зазначених порушень податкового законодавства, в період з 01.05.2011р. по 31.07.2011р. відбулось заниження податку на додану вартість всього в сумі 23605,40 грн., у тому числі за травень 2011р. в сумі 6355,40 грн., за червень 2011р. в сумі 3750,00 грн., за липень 2011р. в сумі 13500,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 20.02.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23605,40 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11802,70 грн.(а.с.36).
12.05.2011р. між позивачем та ТОВ "Компанія Грифон Консалт" укладено Договір купівлі-продажу, у виконання якого була видана податкова накладна №17 від 17.05.2011р. на загальну суму 38132,40 грн., у т.ч. ПДВ 6355,40 грн. (а.с.58-59,63).
Також, між позивачем та ТОВ "Компанія Грифон Консалт" укладено Договір купівлі-продажу від 03.06.2011р, у виконання якого була видана податкова накладна №86 від 21.06.2011р. на загальну суму 22500,00 грн., у т.ч. ПДВ 3750,00 грн. (а.с.52-53,57).
15.07.2011р. між позивачем та ТОВ "Компанія Грифон Консалт" укладено Договір купівлі-продажу, у виконання якого була видана податкова накладна №135 від 28.07.2011р. на загальну суму 76500,00 грн., у т.ч. ПДВ 12750,00 грн. та податкова накладна № 134 від 14.07.2011р. на загальну суму 4500,00 грн., у т.ч. ПДВ 750,00 грн.(а.с.64-65,67-68).
Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення -рішення, судова колегія зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.39 ст. 14 ПКУ встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.п.14.1.178 ст. 14 ПКУ, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
В свою чергу п. 14.1.191 ст. 14 ПКУ визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Статтею 185 ПКУ закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Податкове зобов'язання, для цілей розділу V цього Кодексу, - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п. 14.1.179 ст.14 ПКУ.
У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 ПКУ, виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПКУ, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПКУ, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору.
Пунктом 201.6 ст. 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши документи, надані позивачем на підтвердження виконання зазначених вище договорів, за відповідний податковий період, судова колегія приходить до висновку, що вище названі податкові накладні повністю відповідають вимогам 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.
Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції,що на момент складання податкових накладних ТОВ "Компанія Грифон Консалт" було зареєстровано як платник податку на додану вартість і тому, відповідно до вимог Податкового Кодексу України, мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.
Отже, отримавши від ТОВ "Компанія Грифон Консалт" вищезазначені податкові накладні, позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту у травні-липні 2011 року, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.
Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Судова колегія зазначає, що акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість, не містить посилань на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які б засвідчували наявність порушень з боку позивача, а лише на факт порушення кримінальної справи. Однак, факт порушення кримінальної справи стосовно контрагента не може бути підтвердженням факту завищення позивачем податкового кредиту у перевіряємому періоді по взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом.
Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
До матеріалів справи долучена належним чином завірена копія постанови про закриття кримінальної справи в частині фіктивного підприємництва шляхом створення (придбання) ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, у зв'язку з відсутністю даного складу злочину, отже висновки викладені в Акті перевірки були передчасними.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовують правомірність дій позивача.
Під час розгляду справи судом встановлено, що на час формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" за травень-липень 2011р., позивачем не тільки отриманий товар, але й сплачена його вартість, що підтверджується виписками банку та рахунками-фактурами, які залучені до матеріалів справи (а.с. 54, 55, 60, 61, 66, 69).
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за травень-липень 2011 року суми ПДВ, сплачені ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" в ціні товару.
Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 23605,40 грн. за основним платежем, то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11802,70 грн.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 07.05.12 у справі № 2а-2514/12/0170/21 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис С.Ю. Яковенко
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва