Копія
Іменем України
Справа № 2а-1818/12/0118
24.10.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сердюк О.С. ) від 23.03.12 у справі № 2а-1818/12/0118
за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 Крим, 97511)
до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, буд. 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)
про визнання відмови у призначені пенсії протиправною та зобов'язання призначити пенсію, -
Позивач звернувся до суду із позовом до УПФУ в Сімферопольському районі АР Крим, в якому просить визнати незаконним рішення відповідача від 23.12.2011 року про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію по втраті годувальника з 20.10.2011 року, з моменту його звернення до пенсійного фонду з письмовою заявою. Позов мотивований тим, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Рішенням від 23.12.2011 року йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що він є повнолітнім та був усиновлений. Позивач зазначає, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент смерті його батька - ОСОБА_3 йому було 12 років, тому він відноситься до категорії «діти померлого годувальника, які не досягли 18 років». 20.04.2004 року його було усиновлено, однак право на пенсію він не втратив. По досягнення 18-літнього віку право на зазначену пенсію він також не втратив, оскільки є інвалідом з дитинства, з 6 років та по теперішній час.
Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.03.12 адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено.
Не погодившись з даним рішення суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23.03.12 та прийняти нове рішення по справі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до даних свідоцтва про народження, його батько - ОСОБА_3 (а.с.6), який ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, про що видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 (а.с.7).
Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2004 року позивача було усиновлено ОСОБА_4, внаслідок чого змінено по батькові з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (а.с.8).
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є інвалідом з 17-річного віку, а саме з 27.08.2007 року (а.с.9-12).
23.12.2011 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки він є повнолітнім та був усиновлений (а.с.4).
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»непрацездатними членами сім'ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
Відповідно до ч.6 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Таким чином, після смерті ОСОБА_3 позивач отримав право на призначення пенсії у зв'язку зі втратою годувальника, як непрацездатний член сім'ї. При усиновленні 20.04.2004 року він був неповнолітнім, а отже зазначене право не втратив на підставі ч. 6 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». При досягненні ОСОБА_2 повноліття право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника залишилось за ним, оскільки він став інвалідом до досягнення 18 років.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів правомірності відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку і прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 195, 197, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сердюк О.С. ) від 23.03.12 у справі № 2а-1818/12/0118 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва