Копія
Іменем України
Справа № 2а-8026/11/0170/25
17.10.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Яковенко С.Ю. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Романенко Г.О.
за участю сторін:
представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кредо-Крим"- Щербицька Вікторія Альбертівна, довіреність № б/н від 01.06.11
представник відповідача - Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Юсупова Ніяра Іскандерівна, довіреність № 23/10/10-024 від 23.02.12
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 29.03.12 у справі № 2а-8026/11/0170/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кредо-Крим" (вул. 9 Травня, 55,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97403)
до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби (вул. Дм. Ульянова 2 Б,Євпаторія,Автономна Республіка Крим,97416)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.12 адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення № 0001102302 від 24.06.2011 року, винесене ДПІ у м. Євпаторії, яким ТОВ «Фірма «Кредо-Крим»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 52653,75 гривень, з яких 42123 гривень -основний платіж та 10530,75 гривень -штрафні санкції.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення № 0001092302 від 24.06.2011 року, винесене ДПІ у м. Євпаторії, яким ТОВ «Фірма «Кредо-Крим»збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 22492,50 гривень, з яких 17994 гривень -основний платіж та 4498,50 гривень -штрафні санкції.
Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 17.10.12 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Кредо-Крим"є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; перебуває на обліку в ДПІ м. Євпаторії та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтву про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00299620 від 08.04.2005 року (а.с. 95,96,189).
З 25.05.2011 року по 07.06.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Євпаторії проведена виїзна планова перевірка ТОВ "Фірма "Кредо-Крим" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.
За результатами перевірки складений акт № 1228/23-2/32214856 від 15.06.2011 року (а.с. 61-88).
Зазначеною перевіркою було встановлено, що ТОВ "Фірма "Кредо-Крим"в перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ПП "Севелітстрой"на підставі договору підряду від 03.11.2010 року та згідно цього договору в грудні 2010 року ТОВ "Фірма "Кредо-Крим"відбулося отримання послуг від контрагента на загальну суму 252737,08 гривень, у тому числі ПДВ -42122,85 гривень, які були внесені до податкового кредиту в декларації за грудень 2010 року № 9006228991 від 19.01.2011 року та уточнених розрахунків від 28.03.2011 року та від 24.05.2011 року на підставі акту виконаних робіт та податкової накладної № 2090 від 02.12.2010 року.
Дані операції були відображені бухгалтерськими проводками:
Дт 92 Кт 631 грудень 2010 року 210614 гривень -сума отриманих субпідрядних робіт;
Дт 64 Кт 631 грудень 2010 року 42122,85 гривень -сума ПДВ від вартості отриманих субпідрядних робіт.
Проте, 25.03.2011 року до них від ДПІ в м. Сімферополі надійшов акт "Про результати документальної позапланової перевірки ПП "Севелітстрой" з питань правомірності формування податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2010 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, у тому числі з ТОВ "Фірма "Кредо-Крим".
Так, відповідно до цього Акту, було встановлено завищення ПП "Севелітстрой"податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7514228 гривень, в тому числі в грудні 2010 року на суму 4182016 гривень.
Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ПП "Севелітстрой"сформувало податковий кредит в жовтні -грудні 2010 року за рахунок постачальників, стан яких відрізняється від "0", а саме, - ПП "Севелітстрой"мало взаємовідносини: з ПП "Фрегат ХХ1"ПП "Родіна ХХ1", які мають стан платника "23"- місцезнаходження не встановлено та свідоцтва платника ПДВ яких анульоване 14.03.2011 року.
Враховуючи неможливість підтвердити фактичне здійснення отримання, приймання -передачі, оприбуткування товарно -матеріальних цінностей та отримання послуг від ПП "Фрегат ХХ1"і ПП "Родіна ХХ1"до ПП "Севелітстрой", податкова дійшла висновку щодо нікчемності цих угод, а як наслідок і нікчемності операцій з реалізації товарів та послуг в грудні 2010 року по ланцюгу постачання на адресу покупців, яким є ТОВ "Фірма "Кредо-Крим".
Встановивши ці обставини, ДПІ в м. Євпаторії дійшла висновку про порушення ТОВ "Фірма "Кредо-Крим":
- п. 5.1 пп. 5.2.1 пп. 5.2.5, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в 2010 році в сумі 17994 гривень;
- п. 5.1 пп. 5.2.1 пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 138640 гривень;
- пп. 7.2.1 7.2.3 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168\97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 42123 гривень.
На підставі зазначених висновків, були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:
- № 0001102302 від 24.06.2011 року, яким ТОВ "Фірма "Кредо-Крим"збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 52653,75 гривень, у тому числі за основним платежем -42123 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями -10530,75 гривень (а.с. 34);
- № 0001092302 від 24.06.2011 року, яким ТОВ "Фірма "Кредо-Крим"збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 22492,50 гривень, у тому числі за основним платежем -17994 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями -4498,50 гривень (а.с. 35).
Таки висновки відповідача ґрунтуються на тому, що заниження позивачем податку на прибуток підприємств на 17994 гривень, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 138640 гривень, у зв'язку з завищенням валових витрат на 210614 гривень та завищення податкового кредиту на 42124 гривень є неправомірне включення до складу валових витрат та врахування при формуванні податкового кредиту з ПДВ операцій з придбання ремонтних робіт у контрагента ПП "Севелітстрой", якій в свою чергу сформував податковий кредит за рахунок нікчемних угод, укладених з ПП "Родіна ХХ1"та з ПП "Фрегат ХХ1".
03 листопада 2010 року між ТОВ "Фірма "Кредо-Крим"(Замовник) та ПП "Севелітстрой"(підрядник) було укладено договір № 01-11-10/807, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язався з власних матеріалів виконати роботу по капітальному ремонту КРУ "Євпаторійський геріатричний будинок -інтернат для громадян похилого віку та інвалідів". Вартість робіт була визначена сторонами в сумі 289895 гривень (а.с. 36-37).
Згідно Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, складеної на основі Типової форми № КБ-3, яка підписана 02.12.2010 року представниками підрядника та замовника, в грудні 2010 року ПП "Севелітстрой"на замовлення позивача були виконані будівельні роботи загальною вартістю 252737,08 гривень (а.с. 38).
На підтвердження виконання зазначених вище договорів позивачем до матеріалів справи долучені належним чином завірені копії податкової накладної № 2090; платіжних доручень: № 26 від 31.08.2010 року; № 5294 від 26.01.2011 року; № 5940 від 31.01.2011 року; № 6121 від 15.03.2011 року; № 5173 від 02.09.2010 року; № 5174 від 02.09.2010 року; № 5175 від 02.09.2010 року; № 5375, 5376, 5377, 5378, 5379, 5380 від 04.10.2010 року (а.с. 105-117).
Судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення та виконання договору підряду, так і на момент проведення податковою інспекцією перевірки, ПП "Севелітстрой" було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість, свідоцтво якого не анульоване.
Податковою інспекцією при проведенні перевірки позивача була перевірена вся первинна документація ТОВ "Фірма "Кредо-Крим"та жодних зауважень щодо правильності складання цих документів в акті перевірки не викладено.
Державна податкова інспекція в м. Євпаторії, здійснюючи перевірку позивача дійшла висновку щодо нікчемності зазначеного правочину лише з тих підстав, що перевіркою ПП "Севелітстрой"не було підтверджено факт поставки на його адресу товарів від "ПП Фрегат ХХ1"та ПП "Родіна ХХ1".
Ніяких інших правових та фактичних підстав для висновків податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств, завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток внаслідок завищення валових витрат та неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ податковою інспекцією не встановлено.
Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень -рішень судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пунктом 5.11 ст. 5 Закону, заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.
Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.
Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Таким чином, до валових витрат платник може включити витрати на придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у його господарській діяльності, у разі, якщо такі витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Відповідач вважає, що ТОВ "Фірма "Кредо-Крим" допущені порушення при формуванні валових витрат з придбання ремонтних робіт у сумі 210614 гривень, проте як встановлено судом, витрати на придбання у ПП "Севелітстрой"ремонтних робіт у повному обсязі підтверджені належними первинними документами, що відображують отримання та оплату вказаних послуг, витрати на придбання ремонтних робіт у повному обсязі пов'язані з господарською діяльністю ТОВ "Фірма "Кредо-Крим"та призвели до отримання ним доходу та валового прибутку.
Вказані обставини також підтверджуються висновком проведеної по справі судово -економічної експертизи (а.с. 129-148).
Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"(далі - Закон) (якій був діючим в той період, за який проводилась перевірка), - є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Цим Законом було передбачено право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п. 1.7 Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст.. 7 Закону.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього Закону, 1.7., податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).
Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).
П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість", таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.
При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).
Певні обмеження щодо формування податкового кредиту передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.
Той факт, що операції між ТОВ "Фірма "Кредо-Крим"та ПП "Севелітстрой"на підставі договору підряду дійсно мали реальний характер, що ці операції призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача, що вони були придбані з метою використання в господарській діяльності позивача та використані в його господарській діяльності, реальність цих операцій з урахуванням часу, простору, складських та виробничих потужностей позивача, отримання позивачем економічної вигоди від цих відносин також підтверджується висновком судово -економічної експертизи № 229/11 від 26.02.2012 року, призначеної та проведеної по цій адміністративній справі, яким також повністю спростовані висновки, викладені в акті перевірки відповідача № 1228/23-2/32214856 від 15.06.2011 року (а.с. 129-148).
Стосовно доводів податкового органу щодо фіктивності взаємовідносин позивача з ПП "Севелітстрой", судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.
Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Судова колегія вважає, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Таким чином, на момент укладення договору з ПП "Севелітстрой"та на момент виконання цього договору позивач не міг та не повинен був передбачати порушення податкового законодавствами підприємствами, які навіть не були його контрагентами безпосередньо.
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів підтвердження обставин, зазначених в акті -перевірки, що договір між ТОВ "Фірма "Кредо-Крим"та ПП "Сеіелстстрой"має ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цього договору ніяким чином не підтверджений, а тому суд вважає нарахування позивачеві податкових зобов'язань згідно з оспорюваними податковими повідомленнями -рішеннями безпідставним.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки акт № 1228/23-2/32214856 від 15.06.2011 року про порушення платником податків вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001102302 від 24.06.2011 року та № 0001092302 від 24.06.2011 року.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 29.03.12 у справі № 2а-8026/11/0170/25 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис С.Ю. Яковенко
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва