Копія
Іменем України
Справа № 2а-4205/12/0170/13
28.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Мунтян О.І. ,
Яковенко С.Ю.
секретар судового засідання Сухобрус О.М.
за участю сторін:
представник позивача - Військового прокурора Сімферопольського гарнізону- Рибкін Олексій Юрійовичслужбове посвідчення №012222,
позивач - ОСОБА_3 паспорт серія ЕЕ НОМЕР_1 виданий Железнодорожнім РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму від 31.05.2001 року.- ,
представник відповідача - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України- Веренчанський Олексій Миколайович, довіреність № 1.23-23 від 07.02.11
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 31.05.12 у справі № 2а-4205/12/0170/13
за позовом Військового прокурора Сімферопольського гарнізону (вул. Казанська 27,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000) в інтересах особи
ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Аеропорт,Бориспіль,Київська область,08300)
про стягнення заборгованості,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 31.05.12 адміністративний позов - задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_3 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 159523,00 грн.
Не погодившись з постановою суду, представник Державного підприємства обслуговування повітряного руху України звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 28.11.12 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.
Позивач та військовий прокурор Сімферопольського гарнізону проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказами Міністра оборони України №600 від 19 жовтня 1999 року та командира військової частини А2456 №152 від 17 листопада 1999 року ОСОБА_3 був відряджений для подальшого проходження служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України із залишенням на військовій службі.
Наказом Міністра оборони України №202 від 13 березня 2012 року, підполковник ОСОБА_3, відповідно до ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", був звільнений у запас за пунктом "б"(за станом здоров'я).
Наказами Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №141/0 від 27 березня 2012 року та регіонального структурного підрозділу "Кримаерорух" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №81/о від 29 березня 2012 року, підполковник ОСОБА_3, на підставі наказу Міністра оборони України №202 від 13 березня 2012 року, був звільнений з посади заступника керівника польотів районного диспетчерського центру регіонального структурного підрозділу "Кримаерорух".
Зазначеним наказом №141/0 від 27 березня 2012 року була визначена вислуга років ОСОБА_3 в Збройних Силах України, яка склала 34 роки 1 місяць.
На день звільнення, одноразова грошова допомога при звільнені ОСОБА_3 виплачена не була.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1281 від 19 липня 1999 року "Про створення об'єднаної цивільно-військової організації повітряного руху України"було прийнято рішення про створення об'єднаної цивільно - військової організації повітряного руху України та затверджено Положення про цю систему, а також погоджено пропозицію Міністерства транспорту та Міністерства оборони України про створення у складі Державного підприємства обслуговування повітряного руху України структурних підрозділів, в тому числі регіональних структурних підрозділів на базі цього підприємсва.
Відповідно до п. 4 цієї Постанови, в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1614 від 30 листопада 2004 року, грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України здійснюється в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, відряджених до органів виконавчої влади та інших цивільних установ".
Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 104 від 07 лютого 2001 року, військовослужбовцям, особам начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально-виконавчої служби, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, особового складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації та Державної кримінально- виконавчої служби.
Судова колегія зазначає, що грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально - виконавчої служби.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 91 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Судова колегія зазначає, що регіональний структурний підрозділ "Кримаерорух" має правовий статус - без права юридичної особи та входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, яке є головним підприємством та юридичною особою.
Таким чином, відповідно до діючого на момент звільнення ОСОБА_3 законодавства, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України було зобов'язано нарахувати та здійснити останньому виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, виплата якої передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України вих. №10.1-339 від 29 березня 2012 року, на момент звільнення загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_3 складала 11394 гривні 50 копійок.
Судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 суми одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 159523,00 грн.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 31.05.12 у справі № 2а-4205/12/0170/13 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 03 грудня 2012 р.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва