Копія
Іменем України
Справа № 2а-4324/11/22/0170
02.04.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Мазнєв Ю.М.
за участю сторін: не з'явилися;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція в м.Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 08.07.11 по справі № 2а-4324/11/22/0170
за позовом Закритого акціонерного товариства "Жилстрой-99" (вул. 1-ої П'ятирічки, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98312)
до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2011 року адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Жилстрой-99" до Державної податкової інспекція в м.Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0003461502/0 від 10.12.2010 року, №0003461502/1 від 27.12.2010 року та №0003461502/2 від 25.01.2011 року про застосування 50% штрафних санкцій у сумі 17949,50 грн. за несвоєчасно сплачені податкові зобов'язання з ПДВ за серпень 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Жилстрой-99"3,40грн. судового збору.
На зазначене рішення від Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в який ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 02.04.2012 не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, представник позивача до початку судового засідання надіслав заперечення на апеляційну скаргу, у яких також зазначив про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача до початку судового засідання надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХП «Про державну податкову службу в Україні»).
Статтею 4 Закону №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов'язкових платежів).
При апеляційному перегляді справи встановлено, що у грудні 2010 року посадовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ "Жилстрой-99"з питань своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання суми податку на додану вартість декларації з ПДВ за серпень 2009р.
За результатами перевірки складено акт №1731/1502/30411176 від 06.12.10, в якому встановлено порушення позивачем п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2009р.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 10.12.10 прийнято податкове повідомлення рішення №0003461502/0, в якому позивач, на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"за затримку більше 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 50% в сумі 17949,50 грн.
Не погодившись із прийнятим ДПІ в м. Керчі повідомленням-рішенням позивач скористався правом апеляційного оскарження в порядку ст. 5 Закону України №2181 та звернувся до контролюючого органу про скасування зазначеного рішення.
Рішенням ДПІ в м. Керчі від 27.12.10, керуючись п.п.1 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за №723/1748, із змінами та доповненнями) ДПІ у м. Керчі залишило без змін зазначене податкове повідомлення-рішення, а скаргу ЗАТ "Жилстрой-99"без задоволення. У звязку з чим ДПІ в м. Керчі АРК прийняте податкове повідомлення рішення №0003461502/1 від 27.12.10.
Рішенням ДПА в АРК від 19.01.11, керуючись п.п.1 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за №723\1748, із змінами та доповненнями) залишено без змін вказані вище податкові повідомлення-рішення, а скаргу позивача без задоволення. У звязку з чим ДПІ в м. Керчі прийнято податкове повідомлення рішення №0003461502/2 від 25.01.11 року.
Рішенням ДПА України від 25.03.11, керуючись п.п.1 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за №723/1748, із змінами та доповненнями) залишено без змін зазначені податкові повідомлення-рішення відповідача, а скаргу позивача без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при визначенні суми штрафних санкцій виходив з того, що розмір заборгованості зі сплати самостійно узгодженого позивачем податкового зобов'язання зі сплати ПДВ за серпень 2009р. складає 35 899 грн., а розмір нарахованих штрафних санкцій складає 50% від простроченої суми податкових зобов'язань, тобто 17949,50 грн.
Таким чином, на думку відповідача, узгоджені суми по уточненим розрахункам за серпень 2009р., були погашені фактично з затримкою в строки та розмірах, встановлені в акті невиїзної документальної перевірки з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість ЗАТ "Жилстрой-99" від 06.12.2010р.
З цих підстав, відповідач зробив висновок про порушення вимог п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п.п.17.1.7 ст. 17 цього Закону застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законом.
Крім того, як вбачається з наданих письмових заперечень відповідача на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000р. здійснював погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобов'язань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та з того, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше, при цьому доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки та при зміні призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, суду не надано.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв у період виникнення податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно із пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.
Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.
Як вбачається з досліджених судом платіжних документів позивача, а саме: уточнений розрахунок податкових зобов'язань за серпень 2009 року подано 23.03.2010 року, податкове зобов'язання у сумі 35899 грн. із самостійним визначення штрафних санкцій в розмірі 1795 грн., згідно платіжного дорученням №180 фактично сплачене 07.04.2010р. (призначення платежу ПДВ за серпень 2009року).
Крім того, на платіжному дорученні, є відмітка банку про проведення платежу в дні їх оформлення.
Таким чином, висновки відповідача щодо несвоєчасності сплати податкових зобов'язань з ПДВ за серпень 2009р. з боку ЗАТ "Жилстрой-99" на суму 35899 грн. не відповідає дійсності та спростовується належними та допустимими письмовими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних картки особового рахунку позивача, яка ведеться в автоматичному режимі.
Крім того, судом встановлено, що ДПІ здійснювала погашення податкового боргу позивача в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобов'язань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.
Судова колегія вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" (на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
При цьому, ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" обумовлено, що обов'язок юридичної і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).
Ст. 1 Закону України № 2181 від 21.12.2000р. також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків.
Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000р визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Оскільки право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Законом № 2181, який відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, оскільки порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
Отже судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість рішення відповідача про накладення фінансових санкцій за порушення позивачем термінів сплати податкової заборгованості з ПДВ за серпень 2009 року.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст.391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Враховуючи вищевикладене, жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.
Таким чином, у відповідача відсутні повноваження змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.
Отже, віднесення відповідачем зазначених сум в рахунок погашення позивачем в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати податку на додану вартість за серпень 2009 року, є неправомірним, в зв'язку з чим дії податкового органу з нарахування штрафних санкцій в частині цих сум не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.
Судова колегія не погоджується з позицією відповідача, а саме: відповідач не навів жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч волі платника.
До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, також не було надано.
Колегія суддів вважає, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, судова колегія вважає, що застосування п. 17.1. 7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.00 р. №2181 є безпідставним.
Доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки та при зміні призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем не надано.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 08.07.11 у справі № 2а-4324/11/22/0170 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 08.07.11 у справі № 2а-4324/11/22/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 09 квітня 2012 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук