Справа № 1514/2037/12
іменем України
17.12.2012 року м.Кодима, Одеської області
Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого -судді Гури А.І.,
при секретарі Поліковській О.І.
за участю: позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.
В судовому засіданні позивач посилався на те, що 03 жовтня 2009 року він у Івашківській сільській раді, Кодимського району, Одеської області зареєстрував шлюб з відповідачем, актовий запис №07. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину -сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюбні відносини з відповідачем припинені через розбіжності поглядів на життя з серпня 2010 року. На цей час фактично створив нову сім»ю. Спору про поділ спільного майна немає. Примирення не можливе. Дитина залишиться проживати з відповідачем. Просить шлюб розірвати.
Відповідач в судовому засіданні не визнаючи позову, посилалася на те, що не бажає розірвання шлюбу з мотивів не сплати аліментів позивачем.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2, виданого Івашківською сільською радою Кодимського району, Одеської області ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 03 жовтня 2009 року.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого Івашківською сільською радою, Кодимського району, Одеської області ОСОБА_3 народився від шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вислухавши вимоги позивача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом установлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 03 жовтня 2009 року у Івашківській сільській раді, Кодимського району, Одеської області.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ст. 24 СК України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до частини 3 та 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини, примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
Згідно ст.112 СК України, шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що між сторонами склалися негативні відносини, оскільки подружжя має різні погляди на життя, різні вподобання, внаслідок чого між ними не підтримуються сімейно-шлюбні стосунки. З серпня 2010 року вони не живуть однією сім»єю. Кожен має свій бюджет. Не ведуть спільного господарства. Позивач створив нову сім»ю. Фактично сім»я розпалася і її збереження стало неможливим та суперечить інтересам сторін.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що з огляду на вказані обставини подальше застосування будь-яких заходів спрямованих на примирення подружжя, як це передбачено ст.111 СК України, є недоцільним та неефективним і суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства.
Згідно ч.1 ст.110 СК України, суд може розірвати шлюб за позовом одного із подружжя.
Отже, встановивши об»активні підстави для розірвання шлюбу, передбачені ст. 112 СК України, а саме те, що примирення між подружжям не можливе через втрату ними почуття взаємної любові, фактичне припинення спільних зобов»язань щодо піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, утвердження в сім»ї взаємоповаги, втрати почуття відповідальності подружжя один перед одним, як того вимагає стаття 55 СК України, суд прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх спільним інтересам, що має важливе значення, бажання зберегти сім»ю у сторні відсутнє, що є підставою для розірвання шлюбу між ними.
Стосовно визначення місця проживання неповнолітньої дитини, то суд прийшов до такого. Відповідач просить залишити дитину з нею. Позивач з цим погодився. Такий спосіб вирішення спору не суперечить закону, не порушує законних інтересів сторін та дитини.
Згідно роз»ясень, які містяться в п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні питання про те, з ким із батьків, які проживають окремо, будуть проживати неповнолітні діти, суд, виходячи з положень про рівність прав та обов»язків батьків щодо дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх дітей, при цьому суд враховує хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання дітей. Крім цього, у принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, при цьому малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір»ю.
З огляду на викладене суд вважає необхідним визначити місце проживання неповнолітньої дитини з матір»ю.
На підставі ст. ст.110, 112 ч.2 СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити в повному обсязі.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований у виконкомі Івашківської сільської ради, Кодимського району, Одеської області 03 жовтня 2009 року, актовий запис № 07 -РОЗІРВАТИ.
Дитину -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати з матір»ю - ОСОБА_2.
Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 шлюбне прізвище -«ОСОБА_2».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.І. Гура