№543/4824/12
№2/543/1646/2012
Іменем України
(заочне)
13 грудня 2012 року м.Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання місця мешкання малолітньої дитини, -
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 31 липня 2010 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають малолітню дитину: доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 Спільне життя не склалося, та 17 жовтня 2011 року шлюб між сторонами було розірвано, згідно рішення Селидівського міського суду від 17.10.2011р. З зазначеного часу вони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Відповідач з травня 2012 року з дочкою не мешкає, не займається її вихованням та не утримує малолітню дитину. За місцем проживання матері АДРЕСА_2 відсутні належні умови для проживання та розвитку дитини. Позивач працює, має постійне місце проживання, в змозі надати дитині належне виховання. На підставі цього позивач вимушена звернутися до суду, та просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні та просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася. Про день слухання справи повідомлялася належним чином.
Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки до судового засідання відповідача, належним чином повідомленого та такого, що не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі доказів, що маються в справі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вважає можливим розглянути справу з постановленням заочного рішення в порядку ст.ст.224-225 ЦПК України.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Селидівської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги визнали та пояснили, що в інтересах дитини її необхідне залишити проживати з батьком.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши думку представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повному обсязі з наступних підстав.
У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 161 СК України, під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено в судовому засіданні, 17.10.2011 р. шлюб між сторонами було розірвано, згідно рішення Селидівського міського суду від 17.10.2011 р.
Від спільного життя мають доньку -ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1
Позивачка ОСОБА_1, має постійне місце роботи у Селидівському ПУВКХ КП «Компанія «Вода Донбасу», та стабільну заробітну плату.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, будинок складається з двох окремих кімнат. В будинку чисто та затишно, у дитини є особиста кімната. В будинку є всі необхідні для проживання та відпочинку умови.
Згідно положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною 27.02.91 р., дата набуття чинності для України 27.09.91 р.): "У всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини"
Згідно з положенням ч. 1,2,3 ст. 9 Конвенції про права дитини вбачається, що держава забезпечує те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в як найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Таким чином, суд приходить до переконання в тому, що побутові умови проживання сторін є рівнозначно задовільними, однак при цьому сама перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не може бути вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Оскільки суд також враховує особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання дитини, можливість духовного та фізичного розвитку дитини, не позбавляючи їх належного батьківського піклування.
Таким чином, суд приходить до переконання в обґрунтованості заявлених позивачем позовних вимог, а тому, захищаючи виключно інтереси малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, вважає за необхідне залишити її проживати разом з батьком ОСОБА_1.
На підставі викладеного, керуючись ст. 160-161 Сімейного Кодексу України, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ст.ст. 10, 11, 60, 79, 86, 88, 209,224-226 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місто проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до місцевого суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя