Справа № 2506/5870/2012 Провадження по справі 2/750/33/13
04.01.2013 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
головуючого судді -Супруна О.П.,
при секретарі -Носенко М.Ю., Фещенко О.В.,
за участю позивача, представника позивача -адвоката ОСОБА_1, представника відповідача -ОСОБА_2, представника співвідповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному майні,
10.07.2012 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_7;
- визнати спільною сумісною власністю її, ОСОБА_5, та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 50,1 кв. м.;
- визнати спільною сумісною власністю її, ОСОБА_5, та ОСОБА_7 грошові кошти, які знаходяться на рахунках банківських установ на підставі договорів строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських установах та суму відсотків, нарахованих але не виплачених вкладнику відповідно до умов даних договорів;
- визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 50,1 кв. м.;
- визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових коштів, які знаходяться на рахунках банківських установ на підставі договорів строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських установах та на 1/2 частину суми відсотків, нарахованих але не виплачених вкладнику відповідно до умов даних договорів.
В обґрунтування позову зазначила, що вони проживали зі ОСОБА_7 однією сім'єю без укладення шлюбу із 1993 року і до моменту смерті останнього -ІНФОРМАЦІЯ_1, вели з ним спільне господарство, витрачали кошти на благо сім'ї, власною працею набували спільне майно та мали взаємні права та обов'язки.
Ухвалою суду від 14.08.2012 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_6
Ухвалою суду від 16.10.2012 року позов в частині вимог про визнання спільною сумісною власністю квартири АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на ? частину даної квартири залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.
Представник Чернігівської міської ради заперечував проти задоволення позову.
Представник співвідповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.05.2012 року, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).
Із заявами до приватного нотаріуса про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_6 (а.с. 46) та до Першої чернігівської держнотконтори або приватного нотаріуса -ОСОБА_5 (а.с. 67).
Померлому ОСОБА_7 належала на праві власності ? частка квартири АДРЕСА_1, інша ? частка -ОСОБА_8
Також ОСОБА_7 мав грошові кошти на депозитних рахунках: за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № НОМЕР_2 від 31 травня 2011 р. на суму 82 000 грн. (а.с. 19), за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № НОМЕР_3 від 20 червня 2011 р. на суму 5 000 доларів США (а.с. 20), за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № НОМЕР_4 від 30 травня 2011 року на суму 72 000 грн. (а.с. 22), за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № НОМЕР_5 від 06 лютого 2012 року на суму 4 000 грн. (а.с. 23), за договором строкового банківського вкладу (депозиту) № НОМЕР_6 від 01 березня 2012 року на суму 78 000 грн. (а.с. 26).
Позивач стверджує, що вони зі ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без укладення шлюбу з 1993 року до квітня 2008 року у АДРЕСА_4, а з квітня 2008 року і до моменту смерті останнього -у АДРЕСА_1, вели з ним спільне господарство, мали взаємні права і обов'язки.
Враховуючи те, що спірні правовідносини щодо грошових коштів виникли після 01.01.2004 року, вони регулюються Сімейним кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
З аналізу норм діючого законодавства вбачається, що ознаками фактичних шлюбних відносин є: факт спільного співжиття жінки та чоловіка; взаємна матеріальна допомога та підтримка; взаємне визнання та виявлення подружніх відносин перед третіми особами; наявність спільного побуту, спільне виховання дітей та інші обставини, що свідчать про проживання жінки та чоловіка однією сім'єю.
За приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 -сусіди позивача під час проживання її по АДРЕСА_4, вважають, що ОСОБА_5 зі ОСОБА_7 проживали разом з 1993 року по 2008 рік, оскільки вони часто бачили останнього у квартирі позивача.
Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 також підтвердили факт проживання позивача зі ОСОБА_7 однією сім'єю. Зокрема, показали, що ОСОБА_7 подарував ОСОБА_5 обручку, вони часто їздили разом до м. Києва, робили за спільні кошти ремонт у квартирах, де проживали. Свідок ОСОБА_15, крім цього, показав, що ОСОБА_7 у вересні 2011 року повідомив йому про намір укласти шлюб з ОСОБА_5, вона постійно піклувалася про ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_16 - рідна тітка ОСОБА_7 показала, що про ОСОБА_5 його мати -ОСОБА_17 ніколи не розповідала, він мав близькі стосунки з багатьма жінками.
Свідок ОСОБА_18 -подруга матері ОСОБА_7 -ОСОБА_17 з 1961 року, показала, що запасні ключі від квартири ОСОБА_7 були у неї, вона його добре знала, відвідувала його помешкання по АДРЕСА_1 щомісяця, готувала йому. ОСОБА_5 у квартирі ОСОБА_7 ніколи не бачила, на її переконання разом вони не проживали.
Свідок ОСОБА_19 -також подруга ОСОБА_17, показала, що добре знала ОСОБА_7, з його слів він проживав один у АДРЕСА_1, часто буваючи в його квартирі жіночих речей ніколи не помічала, ремонт у квартирі ОСОБА_7 проводив самостійно. Після смерті свого батька ОСОБА_7 отримав у спадщину квартиру, кошти від продажу якої розмістив на депозитних рахунках.
Свідок ОСОБА_1 -сусід ОСОБА_7 та його матері з 1980 року, пояснив, що часто спілкувався з померлим ОСОБА_7, а ОСОБА_5 вперше побачив тільки після поховання. У розмовах з ним ОСОБА_7 жодного разу не згадував про позивача, жіночих речей в квартирі не було, а до 2008 року він проживав з матір'ю.
Свідок ОСОБА_20 -сусідка ОСОБА_7 та його матері, ОСОБА_17, з 2005 року, вважає, що він завжди проживав один, та показала, що вона мала ключі від квартири АДРЕСА_1, що належала з 2008 року ОСОБА_7 Позивач декілька разів брала в неї ключі, проте завжди їх повертав ОСОБА_7, а тому, на її думку, ключів у позивача від квартири не було.
Як вбачається з довідки КП «ЖЕК-10»ЧМР № 3455 від 01.06.2012 року, в квартирі АДРЕСА_1 в період з 2005 року по 2012 рік були зареєстровані: ОСОБА_17 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2) та її син, ОСОБА_7 (зареєстрований один по теперішній час). Даними щодо громадян, які проживали в даній квартирі за період з 2005 року по 2012 рік КП «ЖЕК-10»ЧМР не володіє.
На час смерті ОСОБА_21 позивач ОСОБА_5 знаходилась в м. Одеса, де фактично останнім часом проживала, організацією поховання ОСОБА_7 займався громадянин ОСОБА_15
Надані суду ОСОБА_5 копії договорів про грошові вклади ОСОБА_7 у банках, про користування електричною енергією, надання послуг з централізованого опалення та водо нагрівання та копія Типового договору про надання послуг електрозв'язку (а.с. 19-31) не доводять факту, що його просить встановити позивач, оскільки стороною усіх договорів є ОСОБА_7
Суд не вважає достатніми та переконливими доказами проведення ремонту у квартирі ОСОБА_7 за рахунок коштів ОСОБА_5, отриманих від продажу її квартири, як копію договору купівлі-продажу квартири від 21.04.2008 року (а.с. 33), так і копії договору на виконання ремонтно-будівельних робіт від 02.06.2009 року та локального кошторису на ремонт квартири (а.с. 84-87), оскільки суду не надано доказів на підтвердження проведення такого ремонту, зокрема, актів виконаних робіт.
Суд також критично ставиться до пояснень позивача щодо причин відсутності в неї спільних фотографій зі ОСОБА_7 за 20 років їх спільного проживання. При цьому, з копії єдиної фотокартки, оригінал якої не належить ОСОБА_22, можливо лише припустити факт її знайомства зі ОСОБА_7
Отже, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт спільного співжиття позивача зі ОСОБА_21, взаємної матеріальної допомога та підтримки, наявність спільного побуту, спільного виховання дітей та інших обставин, що свідчили б про їх проживання однією сім'єю, а показання одних свідків спростовуються показаннями інших. При цьому, лише взаємне визнання та виявлення ними подружніх відносин перед третіми особами не може слугувати підставою вважати їх такою сім'єю.
Таким чином, суд, враховуючи все вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням на предмет їх належності, допустимості, достовірності, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання факту проживання позивача з померлим ОСОБА_7 однією сім'єю з 1993 року по 2012 рік, а отже і для задоволення вимог про визнання грошових коштів, які знаходяться на рахунках банківських установ, спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та визнання за нею права власності на ? частку цих коштів.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 - 215, 294 ЦПК України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на частку у спільному майні -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: