Справа № 2-5494/11
24 липня 2012 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді Кудрявцевої Т.О.
при секретарі Ханберовій Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради в інтересах ОСОБА_2, Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради, треті особи -Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом Міністерства охорони здоров»я України, про визначення частки співвласника в спільному майні подружжя,
-
Позивач звернувся до суду із вищевказаною позовною заявою. В обґрунтування своїх позовних вимог з урахуванням уточнень посилається на те, що 20.12.2003 року між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, від якого вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_3. З лютого 2007 року ОСОБА_2 перебуває в місцях позбавлення волі через вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Актом стаціонарної комплексної судово-психіатричної експертизи № 148 від 03.05.2007 року він визнаний неосудним та таким, що не може віддавати звіт своїм діям та керувати ними.
Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.07.2007 року до ОСОБА_2 застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричн установу з суворим наглядом, де він перебуває на теперішній час. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16.07.2009 року ОСОБА_2 визнаний недієздатним та над ним встановлена опіка, вона призначена його опікуном. У відповідності до ст. 67 ЦК України вона 10.11.2009 року уклала договір купівлі-продажу квартири, згідно якого вона як опікун ОСОБА_2 придбала та зареєструвала за ним трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, не зважаючи на те, що ця квартира придбана в період перебування їх у шлюбі.
Та обставина, що право власності на вказану квартиру зареєстроване тільки на ОСОБА_2 створює для неї певні незручності, оскільки вона фактично сама утримує всю їх сім»ю, дитину, чоловіка, вона не має можливості отримати кредит, тому що не може надати документи, які підтверджують наявність у неї будь-яких активів. Крім того, вказана квартира придбана за їх сумісні кошти, а тому вона бажає визначити частку в спільному майні, яка буде їй належати на праві власності.
Позивач просить визнати, що квартира АДРЕСА_1 є сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за нею право власності на Ѕ її частку.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та в уточненні до неї. В дане судове засідання не з»явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представники відповідача в судове засідання не з»явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяву про свою згоду з позовом та про розгляд справи у відсутність представників.
Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу .
Відповідно і до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, придбана за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Згідно зі ст. 63 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно і до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як встановлено в судовому засіданні, з 20.12.2003 року позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, який був зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Жовтоводського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 363, що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1
Від шлюбу подружжя ОСОБА_2 мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З лютого 2007 року ОСОБА_2 перебуває в місцях позбавлення волі через вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Постановою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.07.2007 року до ОСОБА_2 застосовані примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу з суворим наглядом, де він перебуває на теперішній час. Вказаною постановою встановлено вчинення ОСОБА_2 дій, які виявилися в умисному вбивстві ОСОБА_4, які кваліфікувалися органами досудового слідства за ч.1 ст. 115 КК України. Проте, зважаючи на те, що ОСОБА_2 відповідно до Акту стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 148 від 03.05.2007 року визнаний неосудним та таким, що не може віддавати звіт своїм діям та керувати ними, судом вважав необхідним застосувати до нього примусову міру медичного характеру у вигляді госпіталізації в психіатричну установу з суворим режимом.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16.07.2009 року, яке вступило в законну силу 28.07.2009 року, ОСОБА_2 визнаний недієздатним та над ним встановлена опіка. Цим же рішення позивачка призначена опікуном ОСОБА_2 Зазначене також підтверджується посвідченням НОМЕР_2, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради.
10.11.2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, від імені якого на підставі вищезазначених рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16.07.2009 року та посвідчення НОМЕР_2 діяла ОСОБА_1, був укладений договір купівлі-продажу квартири, згідно якого позивач як опікун ОСОБА_2 придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 509. Відповідно до матеріалів справи загальна площа квартири АДРЕСА_1 становить 61,0 кв.м., житлова площа становить -43,9 кв.м., квартира складається з -прим.1 -коридору, площею 7,2 кв.м., прим.2 -туалету, площею 1,0 кв.м., прим. 3 -ванни, площею 2,2 кв.м., прим.4 -кухні, площею 6,0 кв.м., прим.5 -житлової, площею 11,0 кв.м.,прим. 6 -житлова, площею 18,6 кв.м., прим. 7 -житлова, площею 14,3 кв.м., І -балкон, площею 0,7 кв.м.
У відповідності до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 14.12.2009 року КП «ДМБТІ», право власності на зазначену квартиру зареєстроване за ОСОБА_2, 06.11.2009 року КП «ДМБТІ»видано технічний паспорт на цю квартиру на ім »я ОСОБА_2 Відповідно до наданої довідки у вказаній квартирі зареєстровані позивачка, ОСОБА_2 та їх донька ОСОБА_3
У відповідності до листа №1/2-158 від 23.01.2012 року, наданого Українською психіатричною лікарнею з суворим наглядом Міністерства охорони здоров»я України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 23.08.2007 року по теперішній час перебуває на лікуванні в Українській психіатричній лікарні з суворим наглядом МОЗ України в зв»язку із застосуванням до нього у примусових заходів медичного характеру відповідно до постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 11.07.2007 року. Висновком стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 03.05.2007 року ОСОБА_2 був визнаний таким, що страждає на хронічне психіатричне захворювання у формі шизофренії параноїчної.
Рішенням Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради за № 13/29-962 від 23.12.2011 року надано дозвіл на розподіл спільного сумісного майна у рівних долях між подружжям ОСОБА_1 та недієздатним ОСОБА_2 квартири за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до Подання органу опіки та піклування від 06.03.2012 року № 13/29-181, наданого Бабушкінською районною у м. Дніпропетровську радою, на засіданні комісії було надано дозвіл на розподіл спільного майна подружжя -зазначеної квартири.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що спірна квартира придбана позивачем під час перебування з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, вона відповідності до положень ст.60 Сімейного Кодексу України є спільним майном подружжя ОСОБА_2, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України суд вважає за необхідне визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину вказаної квартири.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Розділити майно, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м..
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дн отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис) Т.О. Кудрявцева
Рішення вступило в законну силу________________
З оригіналом згідно:
Суддя Т.О. Кудрявцева