20.12.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
20 грудня 2012 року, колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
Головуючого, судді - Козуб О.В.,
суддів - Птіціної В.І., Єфімової В.О.,
при секретарі - Лашкевич Н.О.,
за участю - позивача ОСОБА_1,
прокурора Степаненко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Нахімовського району м.Севастополя, Прокуратури м.Севастополя, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, за апеляційними скаргами В.о. Прокурора Нахімовського району м.Севастополя та Прокурора м.Севастополя на рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23.10.2012 року, -
Оскаржуваним рішенням Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Нахімовського району м.Севастополя, Прокуратури м.Севастополя, Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури задоволено частково. Стягнуто з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на правову допомогу під час його знаходження під слідством у розмірі 16000 гривень та моральної шкоди у розмірі 150000 гривень, а всього стягнуто 166000 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові витрати покладені на рахунок держави.
В апеляційній скарзі Прокурор м.Севастополя ставить питання про скасування рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23.10.2012 року та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_1 у розмірі 52335 гривень 96 копійок, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема те, що судом необґрунтовано задоволено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 гривень, оскільки таке відшкодування не відповідає вимогам ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», згідно якої таке відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Таким чином, вважав, що за час перебування позивача під слідством та судом з 23.05.2005 року по 07.02.2012 року ( 6 років 8 місяців 9 днів) позивач має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 52335 гривень 96 копійок. Посилався на те, що судом не прийнято до уваги положення п.5 та п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки висновки суду про завдання моральної шкоди позивачу незаконними діями органів слідства щодо незаконного утримання позивача протягом 10 діб під вартою, проведення незаконного обшуку житла не відповідають обставинам справи, оскільки вказані дії в порядку КПК України оскаржені не були. Судом не з'ясовано чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних страждань або втрат немайнового характеру, та не мотивовано розмір грошового стягнення. Вважав доводи позивача про втрату ним престижної та високооплачуваної роботи, перешкоду його сину зробити кар'єру в правоохоронних органах, неможливість отримання сином роботи відповідно до отриманої освіти не підтвердженими будь-якими доказами та відсутній прямий зв'язок спричинення такої шкоди органами прокуратури. Позивач звільнений з роботи не зв'язку із порушенням кримінальної справи, а за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України. Також, посилався на те, що тривалість досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи відносно позивача не може бути підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки чинним законодавством це не передбачено. Вважав необґрунтованими вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 16000 гривень, понесену позивачем на правову допомогу при розгляді кримінальної справи, оскільки позивачем не надано належних доказів надання йому в рамках конкретної кримінальної справи такої допомоги адвокатом ОСОБА_3 В квитанціях, наданих позивачем суду, не зазначено номеру кримінальної справи, по якій надавалася допомога та не зазначено прізвище особи, якій видано квитанцію. Оскільки предметом позову є відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а підставою - виправдувальний вирок суду, судом не надано оцінки правовідносинам, і не зазначено яка шкода відшкодовується відповідно до спеціального Закону, а яка відшкодовується відповідно до положень ст.1176 ЦК України та за яких умов.
В апеляційній скарзі В.о.Прокурора Нахімовського району м.Севастополя ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Нахімовського району м.Севастополя, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилався на те, що судом необґрунтовано відмовлено прокуратурі Нахімовського району м.Севастополя у задоволенні клопотання про заміну їх як неналежного відповідача, яка не є юридичною особою, на належного відповідача - Прокуратуру м.Севастополя, яка є юридичною особою. Вважав, що судом необґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 гривень, відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі 52335 гривень 96 копійок, з урахуванням положень ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. На виконання вимог п.п.4,5 Постанови ПВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судом не обґрунтовано розмір моральної шкоди та безпідставно визначено її розмір.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд, першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивача і стягуючи на його користь на рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16000 гривень та відшкодування моральної шкоди 150000 гривень, виходив з того, що позивач підпадає під дію ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» і має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки відносно нього постановлено виправдувальний вирок суду, яким встановлено незаконність дій органів досудового слідства, і він має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок державного бюджету. Суд мотивував завдання позивачу моральної шкоди у розмірі 150000 гривень тривалим незаконним притягненням позивача до кримінальної відповідальності, перебування його під слідством та судом, його незаконного затримання на 10 діб, незаконного обшуку житла, застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави, внаслідок обмеження позивача в пересуванні, вільному обранні свого місця проживання та перебування, відчуття позивачем емоційної напруги та хвилювань.
Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з таким вирішенням спору судом першої інстанції, і вважає, що є підстави для зміни оскаржуваного рішення суду І інстанції в частині розміру моральної шкоди відповідно до вимог ч.1 ст.309 Цивільного процесуального кодексу України.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що прокуратурою Нахімовського району м.Севастополя 23.05.2005 року відносно позивача ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ст.364 ч.2 КК України та в той же день він був затриманий в порядку ст.115 КПК України. 26.05.2005 року строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжений постановою суду до 10 діб. Постановою Нахімовського районного суду м.Севастополя ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 20000 гривень. Вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29.06.2011 року, який залишений без змін ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду м.Севастополя від 07.02.2012 року, позивача ОСОБА_1 виправдано за відсутністю події злочину на підставі п.1 ч.1 ст.6 КПК України.
Згідно ч.ч.1, 2, 7 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Підстави, порядок і розмір вищевказаної шкоди визначений спеціальним Законом - Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затверджено спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної Прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року (із змінами та доповненнями внесеними наказом № 14/5/6/52 від 03.04.1998 року).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у разі постановлення виправдувального вироку суду.
Пунктами 3 і 5 ч.1 ст.3 цього Закону та п.7 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено відшкодування шкоди у вигляді судових витрат та у вигляді моральної шкоди.
Частиною 1 ст.4 вказаного Закону передбачено порядок відшкодування шкоди, визначеної п.п.3,5 ст.3 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно абз.3 п.10 вищевказаного Положення, громадянинові відповідно до п.4 ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
Згідно ч.ч.5,6 ст.4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та абз.1,2 п.17 Положення, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Абзацами 5-7 п.17 Положення передбачено, що розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з ч.3 ст.13 вищевказаного Закону провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування моральної шкоди відповідно до ч.1 ст.4 Закону провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Абзацом 2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду І інстанції стосовно того, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, та витрат на правову допомогу за рахунок коштів державного бюджету України, при цьому, моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури, суду. Сторонами протягом судового розгляду справи не оспорювалося право позивача ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди на підставі вищевказаного Закону, оскільки мається виправдувальний вирок суду відносно позивача, незаконність перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом встановлено цим вироком. Прокуратурами оспорюється тільки розмір моральної шкоди, який визначений судом у розмірі 150000 гривень, та матеріальної шкоди у вигляді витрат на правову допомогу при розгляді кримінальної справи у розмірі 16000 гривень.
Судова колегія, зменшуючи розмір моральної шкоди та стягуючи на користь позивача з Державного Казначейства України шляхом списання коштів у розмірі 100000 гривень з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди, вважає саму цю суму достатньою та розумною, і виходить з часу незаконного перебування під слідством та судом позивача ОСОБА_1, а саме з 23.05.2005 року по 07.02.2012 року, що складає 81 місяць(23 дні травня 2005 року та 7 днів лютого 2012 року - 1 місяць, січень 2012 року - 1 місяць, з червня 2005 року по грудень 2005 року - 7 місяців, за 2006-2011 роки - 72 місяці, а всього 81 місяць), з розміру мінімальної заробітної плати, яка відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2012 рік» на час розгляду справи в суді І інстанції - жовтень 2012 року складала 1118 гривень (1118 грн. х 81 місяць = 90558 гривень), та враховує при визначенні розміру моральної шкоди у розмірі 100000 гривень позбавлення позивача ОСОБА_1 протягом 6 років 9 місяців можливостей у повному обсязі реалізувати ним свої звички і бажання, оскільки відносно нього був обраний запобіжний захід, який обмежував його пересування, право виїзду за межі міста, країни. Та приймає до уваги психологічні хвилювання позивача протягом тривалого часу внаслідок порушення кримінальної справи відносно нього, порушення його нормальних життєвих зв'язків, оскільки він значний проміжок часу повинен був витрачати на явки до суду, вжиття заходів щодо захисту своїх прав проти обвинувачення.
Судова колегія не погоджується з доводами прокурорів, викладених в апеляційних скаргах, щодо необхідності визначення розміру моральної шкоди в мінімальному розмірі і що моральна шкода не може бути більше цього розміру, оскільки п.17 Положення та п.14 Постанови ПВСУ № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено тільки мінімальний розмір моральної шкоди, і ці положення не обмежують максимальний розмір моральної шкоди, яка може бути відшкодована.
Не обґрунтовано прокурорами розмір моральної шкоди 52335 гривень 96 копійок, не зазначено яка мінімальна заробітна плата (її розмір та на яку дату) приймалася для розрахунку цією суми. Судова колегія при розрахунку взяла до уваги мінімальну заробітну плату за жовтень 2012 року - відповідно до роз'яснень абз.2 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» на момент розгляду справи по суті судом І інстанції.
Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги В.о.Прокурора Нахімовського району м.Севастополя стосовно порушення процесуального закону по відмові судом І інстанції у заміні останнього як неналежного відповідача на належного відповідача Прокуратуру м.Севастополя за клопотанням прокуратури Нахімовського району м.Севастополя, оскільки таких клопотань позивачем не заявлялось і позивач заперечував проти заміни відповідача, а сам відповідач - прокуратура Нахімовського району м.Севастополя не міг ставити питання про заміну відповідача або залучення співвідповідача у справі відповідно до положень ст.33 ЦПК України в редакції, що діяла на момент розгляду цього клопотання - 11.10.2012 року. Відповідно до положень ч.1 ст.33 ЦПК України заміна відповідача допускається тільки за клопотанням позивача.
Посилання прокурора м.Севастополя на те, що законодавством не передбачено як підстава для відшкодування моральної шкоди тривалість досудового слідства та судового розгляду, не приймає до уваги колегія суддів, оскільки відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що суд повинен приймати до уваги час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом, і вважає що поняття «тривалість» та «час» є тотожними.
Судом І інстанції при ухваленні рішенні в частині відшкодування моральної шкоди правильно не прийнято до уваги обставини про звільнення з роботи позивача, про виникнення у нього хвороб внаслідок перебуванням під слідством і судом, і вказані обставини не були підставою для задоволення вимог позивача в частині моральної шкоди. Судова колегія погоджується з тим, що звільнення позивача 01 квітня 2009 року, яке здійснено за ст.40 п.1 КЗпП України, не пов'язане з порушенням відносно нього кримінальної справи і не є підставою для відшкодування моральної шкоди з цих підстав відповідно до ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин того, що звільнення позивача здійснено не за скороченням штатів, а у зв'язку із порушення кримінальної справи. Не надавалося позивачем належних доказів на підтвердження того, що до часу його затримання він не мав зазначених у медичній картці хвороб, що вони у нього виникли тільки внаслідок перебування його під вартою протягом 10 діб та протягом перебування його під слідством та судом, що він не мав таких хвороб раніше, і що саме порушення кримінальної справи, затримання позивача, перебування його під вартою протягом 10 діб спричинило виникнення у нього вказаних хвороб - головні болі, болі в області серця, гіпертонічну хворобу 2 ступеня, міопію слабкого ступеня обох очей. Не надано позивачем доказів на підтвердження інших обставин, якими він обґрунтовував моральну шкоду - а саме на підтвердження негативного ставлення оточуючих позивача людей відносно нього, погіршення з ними стосунків, на підтвердження необхідності вжиття позивачем додаткових зусиль для організації свого життя, відновлення втрачених ділових зв'язків, та інших обставини, які заявляв позивач в суді І інстанції.
Судова колегія погоджується з висновками суду І інстанції стосовно стягнення на користь позивача витрат, понесених ним на правову допомогу у розмірі 16000 гривень, які сплачені позивачем на підставі акту № ОУ-0000001 прийому-передачі робіт, які виконані за договором № ДГ-0000001 від 23.05.2005 року за юридичні послуги адвоката ОСОБА_3, оскільки розмір цих витрат підтверджено наданими позивачем товарними чеками № 000006 від 23.05.2005 року та № 000007 від 23.05.2005 року, які він мав на руках і саме йому вони видані, вказаний адвокат ОСОБА_3 брав участь у кримінальній справі відносно ОСОБА_1 в якості захисника, що підтверджується вироком Нахімовського районного суду м.Севастополя та ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя. Прокурорами м.Севастополя та Нахімовської районної прокуратури не надано суду на виконання вимог ст.ст.57-60 ЦПК України належних доказів на підтвердження заперечень проти вказаних позовних вимог позивача. Оскільки обов'язок доказування лежить на сторонах, то останні не звільненні від обов'язку доказування, і підстав, визначених ст.61 ЦПК України для звільнення їх від доказування, ними не зазначено та не встановлено апеляційним судом.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора м.Севастополя не спростовують висновків суду І інстанції, і не є підставою для скасування рішення суду І інстанції в решті частини позовних вимог.
Правильно визначено судом І інстанції розподіл судових витрат відповідно до речення 2 ч.2 ст.88 ЦПК України, а саме судові витрати компенсуються за рахунок держави, оскільки сторони звільненні від сплати судових витрат.
Виходячи з наведеного, керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати з цивільних справ, -
Апеляційні скарги В.о. Прокурора Нахімовського району м.Севастополя та Прокурора м.Севастополя задовольнити частково.
Рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 23 жовтня 2012 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 100000 гривень з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий,суддя: /підпис/ О.В.Козуб
Судді: /підпис/ В.О.Єфімова
/підпис/ В.І.Птіціна
Згідно з оригіналом
Суддя
Апеляційного суду м.Севастополя О.В.Козуб