15.03.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-2790-272/2012р. Головуючий
(№2-1406/2011) в 1 інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 48 Доповідач в апеляційній
інстанції Клочко В.П.
15 березня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого судді: - Клочка В.П.,
суддів: - Водяхіної Л.М., Сундукова В.М.
при секретарі: - Зміївської В.С.,
за участю: - ОСОБА_6, її представника - ОСОБА_7,
представника МДУ ім.М.В.Ломоносова - Петрової Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 26 липня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Московського державного університету ім.М.В.Ломоносова, 3-я особа - первинна профспілкова організація Чорноморського Філіалу Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова, про визнання наказів незаконними, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_6 13.05.2010 р. звернулась до суду з позовом до Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова (далі - МДУ ім. М.В.Ломоносова) та просила визнати незаконними та скасувати накази №46 від 26.03.2010 р. та №83 від 28.04.2010 р.
Вимоги мотивує тим, що працює на посаді провідного бухгалтера у Севастопольському філіалі МДУ ім. М.В.Ломоносова. Наказом №46 від 26.03.2010 р. «Щодо вдосконалення роботи бухгалтерії» змінено її робоче місце, а саме - переміщено в іншій кабінет, що спричинило погіршення умов праці. Крім того, наказом №83 від 28.04.2010 р. «Щодо накладення дисциплінарного стягнення» їй оголошена догана. Вважає, що дисциплінарне стягнення застосовано до неї безпідставно, оскільки порушень посадових обов'язків нею допущено не було.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 26 липня 2011 року позов задоволений частково. Наказ №83 від 28.04.2010 р. визнаний недійсним. В решті позову відмовлено.
Додатковим рішенням від 21.12.2011 р. з МДУ ім. М.В.Ломоносова стягнута на користь держави судовий збір в розмірі 8.50 грн. та на користь ОСОБА_6 - 8,50 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Вказує, що судом порушені норми процесуального та матеріального права, допущено неповне з'ясування обставин справи та не мотивована відмова в задоволені вимог щодо стягнення моральної шкоди, не вирішено питання щодо стягнення з відповідача судових витрат.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в скасуванні наказу №46 від 26.03.2010 р. та скасування наказу №83-к від 28.04.2010 р. суд першої інстанції виходив з того, що рішення про визначення робочого місця прийнято в межах повноважень керівника підприємства та позивачем не надано належних доказів істотних змін умов праці. Однак, при оголошенні догани роботодавцем був порушений передбачений статтею 149 КЗпП України порядок притягнення до дисциплінарного стягнення та невиконання робітником (ОСОБА_6А.) наказу №46 від 26.03.2010 р. не є порушенням позивачем її функціональних обов'язків.
З такими висновками погоджується колегія суддів.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_6 працює в Московському державному університеті ім.М.В.Ломоносова на посаді провідного бухгалтера.
Наказом №46 від 26.03.2010 р. з метою створення сприятливих умов для виконання функціональних обов'язків співробітниками бухгалтерії, оперативності та якості виконання документів бухгалтерського обліку створена розрахункова група по нарахуванню заробітної плати і стипендії співробітникам та студентам, до складу якої увійшла ОСОБА_6, та визначено місце розташування групи - приміщення №213 (арк.с.25).
У зв'язку з незгодою ОСОБА_6 з вказаним наказом та його невиконанням наказом №83-к від 28.04.2010 р. до неї застосовано дисциплінарне стягнення - оголошена догана (арк.с.26).
Статтею 29 КЗпП України покладено саме на роботодавця обов'язок визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.
Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України, до істотних умов праці належать - система та розмірі оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посади та інші.
Частиною 2 ст.32 КЗпП України встановлено, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце … у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
Виходячи з положень ст. 29,32 КЗпП України наказ №46 від 26.03.2010 р. виданий в межах повноважень керівництва учбового закладу.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, позивачем не надано суду належних доказів невідповідності робочого приміщення (кабінету №213) нормативно-правовим актам з охорони труда та наявності медичних протипоказань щодо її роботи в умовах визначеного керівництвом кабінету (№213).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновку №24 від 30.06.2009 р., атестація робочих міст учбового закладу проведена 23.06.2009 р. та надані документи з атестації відповідають вимогам чинного законодавства (арк.с.129).
З листа Управління праці та соціального захисту населення від 27.08.2010 р. вбачається, що площа та об'єм приміщення №213 відповідають діючим нормам (арк.с.74).
Надані позивачем медичні довідки (арк.с.84-87) не містять висновку щодо причинно-наслідкового зв'язку між виникненням захворювань та зміною робочого місця.
Довід апеляційної скарги щодо погіршення умов праці не може бути прийнятий до уваги, оскільки при зменшенні площі робочого місця норми з охорони праці порушені не були.
Таким чином, судом встановлено, що для виконання функціональних обов'язків роботодавець забезпечив позивача належними умовами праці для виконання покладених на неї функцій, та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову в частині скасування наказу №46 від 26.03.2010 р.
Довід апеляційної скарги щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди колегія суддів не приймає з наступних підстав.
З тексту судового рішення від 26.07.2011 р. вбачається, що вимоги щодо стягнення моральної шкоди та обставини, пов'язані зі спричиненням моральної шкоди, не були предметом розгляду суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що вимога щодо стягнення моральної шкоди була заявлена позивачем шляхом подачі уточненої позовної заяви (арк.с.67-70).
Відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Однак, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 не позбавлена можливості звернутися до відповідача з окремим позовом про відшкодування моральної шкоди у встановленому законом порядку.
Довід апеляційної скарги щодо відмови в задоволенні вимог зі стягнення судових витрат не може бути прийнятий до уваги, оскільки позивачем не надано суду договору з надання правових послуг та доказів участі представника ЧП «Укрлекс-консалтинг» у розгляді справи.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке б призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що рішення суду скасуванню чи зміні не підлягає, а апеляційна скарга, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, - підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 26 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ В.П. Клочко
Судді: /підпис/ Л.М. Водяхіна
/підпис/ В.М. Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.П. Клочко