18.12.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/2757/2012р. Головуючий в першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 51 Доповідач в апеляційній
інстанції Клочко В.П.
18 грудня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Клочка В.П.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Водяхіної Л.М.,
при секретарі: - Лашкевич Н.О.,
за участю: - позивача ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 07 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, 3-ї особи Первинної профспілкової організації Чорноморського філіала МГУ ім.М.В. Ломоносова в м.Севастополі про визнання строкового трудового договора від 17.04.2007 року безстроковим, визнання незаконними строкових договорів від 17.12.2008 року та 14.01.2010 р., визнання недійсним повідомлення про звільнення, визнання наказів №147 від 15.11.2010 р., №261-к від 19.11.2010 р., №278-к від 17.12.2010 р. незаконними, поновлення на роботі, визнання незаконною зняття надбавки, стягнення недоплати заробітної плати, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
У грудні 2010 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що з 2001 року вона працює у відповідача на посаді провідного бухгалтера філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова за терміновим трудовим договором, який переукладала щорічно на вимогу відповідача. Вважає, що відповідачем було порушено трудове законодавство України. Також позивачка вважає, що повідомлення про звільнення від 01.12.2010 року на підставі закінчення строку трудового договору є незаконним. Зазначає, що при перевірки територіальною інспекцією праці, було відмічено факт неодноразового переукладення строкових трудових договорів як порушуючий діюче законодавство. Тим не менш, директор філіалу та начальник відділу кадрів ігнорували розпорядження інспекції з праці й умисно підписували позивачці строкові договори. Тому позивачка вважає, що звільнення було незаконним. Також позивачка вважає незаконними і накази про накладення стягнення і про припинення виплати стимулюючої надбавки. Просить визнати строковий договір №10 від 17.04.2007 року безстроковим, а строкові трудові договори №6 від 17.12.2008 року та №3 незаконними від 14.01.2010 року, византи незаконними також повідомлення про звільнення від 01.12.2010 р. і наказ №278-к від 17.12.2010 р., поновити на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу, визнати незаконними накази №147 від 15.11.2010 року та №261-к від 19.11.2010 року, визнати незаконним зняття надбавки до посадового окладу, стягнути недоплату заробітної плати за 2009-2010 р в сумі 3027 грн. 22 коп. Позивачка також просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 07 травня 2012 року позов задоволено частково. Визнано накази №147 від 15.11.2010 р. й №261-к від 19.12.2010 р. незаконними та скасовано. У решті частини позову відмовлено. Стягнуто з Московського Державного університету ім.. М.В. Лоомоносова держмито у сумі 107 грн. 30 коп. в дохід держави
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду від 07 травня 2012, у частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається,що 17.04.2007 року позивачка була повторно прийнята на роботу на посаду провідного бухгалтера філії МДУ за терміновим договором, що підтверджується копією термінового договору (а.с.10) та відповідним записом у трудовій книжці. Після закінчення даного трудового договору переукладалися нові термінові договори №6 від 17.12.2008 року (а.с.9) та №3 від 14.01.2010 року (а.с.8).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні підстави для визнання термінового трудового договору №10 від 17.04.2007 року безстроковим.
Відповідно до ст..23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи , або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з доводами представника філії МДУ, укладання термінових трудових договорів із співробітниками філії проводиться у зв'язку з вимогами МДУ м.Москви оскільки посади співробітників залежать віж кількості місць студентів на кожен рік.
Колегія суддів вважає, при укладенні зазначеного договору не були порушені вимоги чинного законодавства, тому підстав для визнання його безстроковими не вбачається.
При повторному укладенні термінових трудових договорів не були порушені вимоги трудового законодавства, а саме п.2 ст.23 та 39-1 КЗпП України.
Відповідно до п.2 ст.23 трудовий договір може бути укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до ст..39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Оскаржувані договори підпадають під дію ч.2 ст.23 КЗпП України.
Крім того позивачкою було пропущено термін для звернення до суду з позовом щодо оскаржуваних нею договорів.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З матеріалів справи вбачається, що про укладення термінових трудових договорів від 17.04.2007 року, 17.12.2008, 14.01.2010 р. позивачка знала при їх укладенні, однак з позовом до суду звернулася лише 14.12.2010 року.
Що стосується оскарження позивачкою наказу про звільнення по п.2 ст.36 КЗпП від 17.12.2010 року та відновлення її на посаді, то з матеріалів справи вбачається, що з наказом про звільнення позивачка була ознайомлена особисто під підпис 21.12.2010 р. (а.с.148), копію наказу та трудову книжку, як пояснила позивачка, вона отримала 31.12.2010 року, однак до суду з вимогою про поновлення на роботі звернулася лише 14.06.2011 року при уточненні позовних вимог, тобто нею також було пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до п.10 Розділу 2 Правил внутрішнього трудового розпорядку МДУ ім. М.В. Ломоносова, строковий трудовий договір може бути розірвано після закінчення строку його дії, про що працівника потрібно попередити у письмовій формі не менш ніж за три дні до звільнення.
Відповідно до повідомлення (а.с.11) ОСОБА_4 була повідомлена про звільнення 01 грудня 2010 року, про що свідчить її особистий підпис.
На підставі викладеного підстав для визнання незаконним повідомлення про звільнення не вбачається.
Колегія судців погоджується з висновками суду першої інстанції, що накази №147 від 15.11.2010 року «Про накладення стягнення» (а.с.16) та № 261-к від 19.11.2010 року «Про припинення виплати стимулюючої надбавки» (а.с.22) є незаконними та підлягають скасуванню.
Суд першої інстанції скасовуючи зазначені накази, мав задовольнити позовні вимоги по стягненню заробітної плати у частині стягнення надбавки за листопад 2010 рік та грудень 2010 рік.
Відповідно до розрахунків, наданих позивачкою (а.с.43)сума надбавки за листопад 2010 року складала 192,86 грн., за грудень 2010 рік - 450 грн, а всього 642,86 грн.
Також колегія судців не погоджується з висновками суду, що відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми індексації заробітної плати за період - 2009-2010 року.
Відповідно до ст. 2 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру.
У судовому засіданні було встановлено, що дійсно заробітна плата нараховувалася у рублях, однак сплачувалася вона відповідно до «Положення про ведення касових операцій» у національній валюті України, гривні.
На підставі викладеного позовні вимоги у частині стягнення індексації заробітної плати підлягають задоволенню. Сума індексації за період 2009-2010 року складає 1497,90 грн., відповідно до розрахунків (а.с.43-45,46,186).
Усього колегія вважає за необхідне стягнути 1497,90 грн. + 642,86 грн. = 2140,76 грн.
Доводи позивачки щодо виплати заробітної плати у період з 26.07.2010 р. по 31.07.2010 р. колегія суддів не підтримує, бо у період 0 26.07.2010 по 30.07.2010 позивачка на робочому місці була відсутня, що відповідно підтверджується актом про відсутність на робочому місці без поважних причин (а.с.113) та табелем обліку робочого часу (а.с.114).
Колегія судців погоджується з доводами апеляційної скарги у частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.
Позивачем було доведено, що у результаті порушення трудового законодавства було завдану моральну шкоду, яка виразилася у душевних хвилюваннях. Враховуючи характер та глибину страждань позивача, порушення його звичайного способу життя, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає сума моральної шкоди у розмірі 100 грн.
Відповідно до ст.2371 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду, відповідно до п.З ч.І ст.309 ЦПК України, - скасуванню у частині стягнення недоплати заробітної плати за період 2009-2010 роки та моральної шкоди.
Керуючись ст.ст.303,304,307,п.3ч.1ст.309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 07 травня 2012 року в частині відмови в позові про стягнення недоплати заробітної плати за період 2009-2010 роки та моральної шкоди скасувати.
Позов про стягнення недоплати заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Московського державного університету імені. М.В. Ломоносова на користь ОСОБА_4 недоплату заробітної плати у сумі 2140 грн. 76 коп. та моральну шкоду у розмірі 100 грн., а всього 2240 грн. 76 коп.
Стягнути з Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова судовий збір у розмірі 321, 9 грн. на користь держави.
В іншій частині рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 07 травня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: В.П. Клочко
Судді: Н.Г. Алєєва
Л.М. Водяхіна