25.12.2012
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц/2790/2440/2012р. Головуючий в першій
інстанції Завгородня Л.М.
Категорія 45 Головуючий в апеляційній
інстанції Саліхов В.В.
25 грудня 2012 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Саліхова В.В.,
суддів - Колбіної Т.П., Сундукова В.М.,
за участю секретаря - Івченко М.О.,
прокурора - Години Д.А.,
представника позивача
та третьої особи - ОСОБА_4
представників відповідача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону на рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 25 листопада 2011 року по цивільній справі за позовом Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово-морських Сил України в інтересах Міністерства Оборони України до ОСОБА_7, третя особа - Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина (морська), про визнання права власності та витребування майна,
У вересні 2010р. Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону звернувся до районного суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати за державою України в особі Міністерства оборони України право власності на нерухоме державне майно, розташоване в АДРЕСА_1, також витребувати у ОСОБА_7 вказане нерухоме майно вартістю 7 366 грн.
Вимоги позову прокурор обґрунтовує тим, що 20.02.2002р. між Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ та ТОВ „Восток-Запад" укладено договір оренди нерухомого майна військового містечка №508 строком на 10 років, з метою прийому інертних матеріалів та виготовлення металовиробів. Відповідно до умов договору його предметом є строкове платне користування нерухомим військовим майном загальною вартістю 7366 грн. В подальшому Головне квартирно-експлуатаційне управління ЗСУ надало дозволи ТОВ "Восток-Запад" на поліпшення зазначеного орендованого військового майна. Протягом 2006 року та першого півріччя 2007 року в порушення вимог діючого законодавства та укладеного договору ТОВ "Восток-Запад" провели на території військового містечка №508 роботи не тільки з поліпшення орендованого військового майна, але й будівництво нових об'єктів. Рішенням господарського суду міста Севастополя 07.08.2008р. за позовом ТОВ „Восток-Запад" припинено право власності Міністерства оборони України на 122/10000 часток бази. На підставі зазначеного рішення суду в БТІ було зареєстровано право власності на 122/10000 часток бази за ТОВ „Восток-Запад". При цьому службові особи ТОВ „Восток-Запад", достовірно знаючи про те, що залізнична колія вартістю 100200,28 грн., яка розташована на території військового містечка №508, не є військовим майном, оскільки перебуває на балансі Державного підприємства „Придніпровська залізниця", зареєстрували її в БТІ за товариством. На підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2008р. право власності на все нерухоме майно, розташоване на території військового містечка №508 вартістю 959116 грн., в тому числі залізнична колія, перейшло від ТОВ „Восток-Запад" до одного з його учасників - ОСОБА_7 Однак, вищевказане рішення господарського суду в подальшому було скасовано, яким Міністерству оборони України припинено право власності на 122/10000 часток бази та на підставі якого воно перейшло до гр. ОСОБА_7, справу направлено на новий розгляд. Таким чином, відповідач не має ніякого відношення відносно спірного майна, яке, яз зазначає прокурор, є військовим майном, відчуження якого має свій порядок, а тому останнє повинно бути витребувано з незаконного володіння ОСОБА_7
Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 25.11.2011р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права.
Заслухавши головуючого, пояснення сторін, дослідивши матеріали позовної заяви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання щодо передачі спірного об'єкту в оренду ТОВ „Восток-Запад" припинилися з моменту ліквідації вищезгаданого товариства, а продаж цього майна ТОВ „Восток-Запад" громадянці ОСОБА_7 не суперечила вимогам діючого законодавства, оскільки на той час продавець ще вважався його власником.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів погодитись не може.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 20.02.2002 року між Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗСУ та ТОВ „Восток-Запад" укладено договір оренди нерухомого майна військового містечка №508 строком на 10 років. Під час дії цього договору Міністерство Оборони України надало дозвіл ТОВ „Восток-Запад" на поліпшення зазначеного орендованого майна, але в порушення цих умов вищезгадане товариство побудувала на території військового містечка новобудови. В подальшому право власності на вказані новостворені об'єкти, які є 9778/10000 часток військового містечка, на підставі рішень господарського суду м.Севастополя від 16.11.2007 року, постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 року, постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2008 року було визнано за ТОВ „Восток-Запад".
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 07.08.2008 року за позовом за ТОВ „Восток-Запад" визнано право власності на 122/10000 часток бази, які здавалися в оренду. На підставі договору купівлі - продажу від 17.12.2008 року ТОВ „Восток-Запад", в особі директора ОСОБА_5, продав усю базу співзасновнику зазначеного товариства ОСОБА_7 18.12.2008 року постановою Вищого господарського суду України вищезгадане рішення було скасовано, а справа направлена до суду першої інстанції для розгляду в іншому складі суду. Ухвалою господарського суду від 20.07.2009 року провадження по цій справі припинено у зв'язку з ліквідацією ТОВ „Восток-Запад".
Прокурор в своєму позові фактично ставить питання про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 122/10000 часток бази, які були передані по вищезгаданому договору оренди ТОВ „Восток-Запад".
Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України у разі придбання майна за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати( добросовісний набувач), власник майна має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння , не з їхньої волі іншим шляхом.
Добросовісне придбання, згідно ст.388 ЦК України, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
За таких обставин, права особи, яка вважає себе власником майна або законним користувачем, підлягають захисту лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
Аналіз вищезгаданих норм закону дає можливість зробити висновок про те, що витребувати майно з чужого незаконного володіння може лише його власник.
З матеріалів справи вбачається та встановлено в суді, що спірне майно (містечко №508) було передано Державі Україна в особі міністерства оборони на підставі угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 09.06.1995 року, та було прийнято Міністерством Оборони України з оформленням відповідного Акту.
Відповідно до вимог ст.128 ЦК України (в редакції 1961 року, зі змінами та доповненням) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачене законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві.
Таким чином право власності на спірне майно виникло у Міністерства Оборони України з часу підписання акту про прийняття військового містечка і постановкою його на баланс Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною (морська).
Оскільки спірне військове містечко є військовим майном, порядок його відчуження має певні особливості та регулюється Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» та Положенням «Про порядок відчуження військового майна Збройних Сил України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1919 від 28.12.2000 року. Відповідно до вимог вищезгаданих нормативних актів рішення про відчуження військового майна приймає виключно Кабінет Міністрів України.
Разом з тим, відповідач не надала в суді першої та апеляційної інстанції будь-яких доказів на підтвердження того, що Кабінет Міністрів України приймав будь-яке рішення стосовного цього майна.
Згідно із ч.1 ст.388 ЦК України власник майна має право на витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). Власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Із матеріалів справи вбачається, що спірне військове майно вибуло із власності не з волі позивача, шляхом вчинення договору купівлі-продажу між співзасновниками ТОВ „Восток-Запад".
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірне військове майно - 122/10000 часток військової бази АДРЕСА_1повинне бути витребуване з чужого незаконного володіння ОСОБА_7, а позов Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в цій частині підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.
Що стосується позовних вимог прокурора про визнання права власності за Міністерством Оборони України на 122/10000 частки військової бази АДРЕСА_1, оскільки таке право на теперішній час не зареєстровано за позивачем, то колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, тому що таке право виникло у позивача з часу передачі спірного майна Міністерством Оборони Російської Федерації.
Враховуючи наведені обставини справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права в межах заявлених вимог, а тому відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись сь.128 ЦПК України (в редакції 1961 року), ст.388 ЦК України Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст.ст. 88, 303, 307, 309, 310, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону - задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду міста Севастополя від 25 листопада 2011 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, на підставі якого позов Заступника прокурора Севастопольського гарнізону Військово-морських Сил України в інтересах Міністерства Оборони України до ОСОБА_7, третя особа - Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина (морська), про визнання права власності та витребування майна - задовольнити частково.
Витребувати у громадянки ОСОБА_7 на користь позивача 122/10000 часток бази по перевалюванню сипучих вантажів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий сбір в сумі 321 грн. 30 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.В. Саліхов
Судді: /підпис/ Т.П. Колбіна
/підпис/ В.М. Сундуков
Копія вірна:
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя В.В. Саліхов