Справа № 2-6074/12
2609/22157/12
11 грудня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Зінченко С.В.
при секретарі Шевчук Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання права власності, -
Позивачі звернулися з даним позовом, в якому просять визнати за кожним право власності на 3/130 частини домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
В обґрунтування позову вказують, що вказане домоволодіння належало з 1959 року ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Залізничної райради №842 від 05.10.1959 року і в подальшому згідно рішення Народного суду 2-ої дільниці Залізничного району від 15.06.1960 року було визнано право власності в порядку наслідування вказаним будинковолодінням по 1/13 частині за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 (матір позивача 1 та 2), ОСОБА_8 (двоюрідна тітка позивача 4), ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (матір позивача 3), ОСОБА_12 (рідний брат позивача 3), ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Як вказують позивачі, вищевказаним рішенням суду було підтверджено фактично родинні стосунки спадкодавців та спадкоємців, але належним чином зареєстрували своє право власності лише ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_16, інші співвласники права власності не реєстрували.
В подальшому право власності на різні частини вказаного домоволодіння переходило до рідних та спадкоємців зазначених вище власників і відповідно на даний час за даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухоме майно зареєстровано за наступним особами: ОСОБА_3 1/26 частина та 1/26 частини домоволодіння, ОСОБА_4 1/13 частина, ОСОБА_2 1/26 та 1/26 частини та ОСОБА_1 3/5 частини домоволодіння.
Таким чином, частина зареєстрованого права власності вказаних осіб на домоволодіння складає 59/65 його частин, а на 6/65 частин право власності не зареєстроване, а тому позивачі вважають, що їм як належним спадкоємцям повинно належати по 3/130 частини вказаного майна, яке складається з домоволодіння, на підставі ст. 344 ЦК України, оскільки з 1960 року спадкодавці фактично добросовісно, безперервно, володіли та користувались майном, а саме 6/65 частин домоволодіння, і відповідно позивачі як їхні спадкоємці, заявляють про визнання їх права власності на таке майно.
В судовому засідання представник позивачів позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення, посилаючись на обставини, викладені в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, представника не направив, про причини неявки в судове засідання не повідомив, а тому суд на підставі ч. 1 та 2 ст. 224 ЦПК України та за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника позивачів та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом.
Як вбачається з вказаної статті, набуття права власності за набувальною давністю має відповідати певним ознакам: добросовісність та безперервність.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили таке володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння таким майном.
Виходячи з викладеного, вбачається, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного безтитульного (незаконного) володіння чужим майном, а наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, наявність права на спадкування чи фактичне прийняття спадщини, виключає застосування набувальної давності.
З матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Народного суду 2-ої дільниці Залізничного району від 15.06.1960 року було визнано право власності в порядку наслідування вказаним будинковолодінням по 1/13 частині за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 (матір позивача 1 та 2), ОСОБА_8 (двоюрідна тітка позивача 4), ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (матір позивача 3), ОСОБА_12 (рідний брат позивача 3), ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Вищевказаним рішенням суду було підтверджено фактично родинні стосунки спадкодавців та спадкоємців, але належним чином зареєстрували своє право власності лише ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_16, інші співвласники права власності не реєстрували.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені особи як власники домоволодіння, а так само і позивачі у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є титульними володільцями відповідних часток домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування, а отже в даному випадку виключається застосування набувальної давності.
Таким чином, суд, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог, а отже в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 84, 88, 169, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання права власності -відмовити.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його отримання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Солом'янський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: