ун. № 2608/12568/12
пр. № 2/2608/5884/12
20 грудня 2012 року
Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Макаренко В.В.,
при секретарі - Кузьменко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною, -
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 75 000,00 гривень, проценти за користування грошовими коштами з розрахунку за обліковою ставкою НБУ в сумі 1 880,14грн., а всього грошові кошти за договором позики на загальну суму 76 880,14грн.; відшкодувати моральну шкоду 20 000,00грн., а всього грошові кошти на загальну суму 96 880,14грн., 06 грудня 2012 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме стягнути з ОСОБА_2 проценти за користування грошовими коштами у розмірі 1 957,19грн., а всього 3 837,33грн.; стягнути штрафні санкції у розмірі 3% річних за невиконання грошового зобов'язання на суму 1 167,12грн.; стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн., посилаючись на те, що 01 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики та надано розписку про отримання готівкових коштів в сумі 75 000,00грн., відповідно до умов якого відповідач зобов'язаний був повернути кошти наприкінці квітня, травня і 30 червня 2012 року по 25 000,00грн. щомісяцячно, виплативши таким чином борг до 01 липня 2012 року в повному обсязі, але свого зобов'язання не виконав, від зустрічей з позивачем з приводу повернення боргу ухиляється, чим порушив умови договору, що призвело до моральних страждань позивача, тому просив стягнути в судовому порядку з відповідача вказану суму боргу, проценти, штрафні санкції, моральну шкоду та судові витрати.
20 грудня 2012 року представником відповідача в судовому засіданні подано зустрічний позов про визнання недійсною розписки від 01 квітня 2012 року, з мотивів того, що ОСОБА_2 факт отримання грошей заперечує, оскільки розписка надана ОСОБА_1 під час перебування в трудових відносинах з ОСОБА_2 Розписку ОСОБА_2 дав позивачу за первісним позовом, тому, що останній вважав, що відповідач за первісним позовом заборгував йому заробітну плату в розмірі суми вказаній в розписці та шантажував ОСОБА_2 тим, що в разі не написання останнім розписки, ОСОБА_1 знищить автомобіль, шляхом підпалу, внаслідок чого ОСОБА_2 написав спірну розписку, одночасно вказував на те, що в розписці не зазначено в якій грошовій одиниці надані кошти.
В судовому засіданні позивач та його представник за первісним позовом позов підтримали, посилаючись на обставини викладені в заяві та вказували на те, що договір позики нотаріально не посвідчувався між сторонами, в зв'язку із тим, що відповідач не мав коштів на його посвідчення і гроші йому були потрібні терміново, а також вказував на ту обставину, що посвідчення договору позики у нотаріуса коштує більше тисячі гривень, тому кошти відповідачу передав без нотаріального посвідчення договору, крім того зазначив, що із відповідачем перебував у трудових відносинах працював водієм, але коли ОСОБА_2 мав віддати борг, останній його звільнив, просили первісний позов задовольнити, а в зустрічному відмовити вказуючи на його безпідставність.
Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні пояснив, що дійсно ОСОБА_1 працював у нього водієм на тягачі, кошти вказані в розписці від нього не отримував, розписку написав, в зв'язку із погрозами ОСОБА_1 знищити тягач позивача за зустрічним позовом, боргу із заробітної плати перед відповідачем за зустрічним позовом не має, також вказав, що у ОСОБА_1 такої суми коштів ніколи не було. Представник позивача за зустрічним позовом надав пояснення посилаючись на обставини викладені зустрічній позовній заяві, та просили в первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити із зазначених вище підстав.
Заслухавши пояснення сторін, досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 01 квітня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, умовами якого передбачено, що ОСОБА_2 отримав у позику від позивача за первісним позовом 75 000,00грн., та щомісячно з 01 квітня по 30 червня 2012 року зобов'язується повернути борг рівними частками в сумі по 25 000,00грн.(а.с 6).
01 квітня 2012 року ОСОБА_2 надано ОСОБА_1 розписку, якою засвідчено факт передачі грошей у сумі 75 000,00грн. відповідачу за первісним позовом (а.с. 7).
Отже, вказана розписка підтверджує існування оспорюваного договору позики та визначає розмір фактично одержаних грошей відповідачем за первісним позовом.
21 червня 2012 року ОСОБА_1 на адресу відповідача за первісним позовом направлено попередження від 06 червня 2012 року про повернення суми позики та в зв'язку з несплатою останнім платежів за умовами договору позики (а.с. 8-10).
В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем за первісним позовом суми боргу, що виникла на підставі оспорюваного договору позики.
У відповідності до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
У відповідності до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Отже, з поясненень позивача та його представника за зустрічним позовом, щодо визнання договору позики не дійсним, не вбачається що оспорюваний договір позики укладено під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, також не знайшов підтвердження той факту, що укладення договору позики не відповідало внутрішній волі позичальника, одночасно не знайшов підтвердження факт не отримання відповідачем за первісним позовом грошових коштів в сумі 75 000,00грн., оскільки факт отримання позичальником коштів підтверджується розпискою, таким чином обставини викладені в зустрічній позовній заяві не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, тому є безпідставними, проте пояснення позивача за первісним позовом знайшли своє підтвердження належними доказами у справі, в зв'язку з чим позовні вимоги за первісним позовом про стягнення основної суми боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.
Щодо визначення розміру процентів за користування грошовими коштами та штрафних санкцій, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Так, представником позивача надано розрахунок суми процентів за договором позики згідно рівня облікової ставки Національного банку України, яка складає 3 837,33грн.(а.с. 34-35) та розрахунок суми 3% річних, яка становить розмір 1 617,12грн. (а.с.35).
Відповідачем та його представником за первісним позовом вказані суми не оспорювались, контр розрахунки суду не надавались.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог, щодо відшкодування моральної шкоди позивачу за первісним позовом, необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Стаття 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується внаслідок протиправних дій заподіювача, та не витікає із невиконання умов договору.
Також, самим договором позики, який підтверджується розпискою ОСОБА_2, не передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням позичальником свого зобов'язання.
Отже, позовна вимога, щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставною та такою що не підлягає задоволенню.
Вимоги про стягнення витрат на оплату правової допомоги задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_3 приймала участь у розгляді справи як представник ОСОБА_1, її повноваження посвідчено договором про надання правової допомоги від 19 листопада 2012 року (а.с. 25) та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 3069 видано дозвіл від 31 січня 2009 року № 102 (а.с. 38), витрати на правову допомогу склали 4 000,00грн., згідно квитанції від 19 листопада 2012 року № 8010 (а.с. 37), однак звіту про надання правової допомоги суду не надала, як і розрахунків, відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
У відповідності до ст. 1050 ЦК України за умови невиконання позичальником свого зобов'язання із повернення отриманих коштів та сплати процентів за користування грошима, позичальник несе тягар наслідків, передбачених вказаною нормою, у якій зазначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що договір позики між сторонами укладено, що підтверджується розпискою про отримання коштів, чим також спростовуються доводи відповідача, що ним кошти не отримано, зважаючи на те, що волевиявлення ОСОБА_2 здійснено вільно і відповідало його внутрішній волі, оскільки до правоохоронних органів не звертався, що підтверджується матеріалами справи та його поясненнями, з огляду на те, що правова природа оспорюваних правовідносин не передбачає відшкодування моральної шкоди, а договором не передбачено відшкодування моральної шкоди, разом з тим зважаючи, що відсутній звіт та розрахунки за надану правову допомогу, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню в частині вимог про стягнення основного боргу, процентів та штрафу, оскільки вказані вимоги знайшли підтвердження матеріалами справи, а в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити, також необхідно відмовити в задоволенні зустрічного позову, в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю заявлених вимог.
При розподілі судових витрат суд керується ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст. ст. 203, 625, 1046, 1047, 1048, 1050, 1051, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 30, 57, 59, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України суд, ,-
Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, проживаючого: АДРЕСА_2, борг за договором позики в сумі 75 000,00 гривень, проценти за користування грошовими коштами в сумі 3 837,33 гривень, штрафні санкції у розмірі 1 167,12 гривень та судовий збір в розмірі 800,04 гривень, а всього 80 804 (вісімдесят тисяч вісімсот чотири)гривні 49 копійок.
В іншій частині позовних вимог первісного позову ОСОБА_1 - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсною - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.