ун. № 2608/3961/12
пр. № 2/2608/3474/12
18 грудня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кривов'яза А.П.
при секретарі Чірковій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів, суд,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору попереднього договору недійсним, та стягнення сплаченої гарантійної суми посилаючись на те, що 25.10.2010 року був укладений попередній договір між ним та ОСОБА_2, предметом якого був намір укласти в майбутньому, терміном до 24.12.2010 року, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до умов договору, продавець квартири ОСОБА_2 отримала від позивача гарантійну суму в розмірі 74 571 грн., яку позивач просить стягнути з неї, оскільки договору купівлі-продажу квартири укладено не було, а сам попередній договір від 25.10.2010 року не був нотаріально посвідченим, в зв'язку з чим позивач просить визнати його недійсним. Вважає, що укладений договір завдатку не має законної сили, оскільки не посвідчений нотаріально і усі умови цього договору нікчемні.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі. ОСОБА_1 пояснив, що мав намір придбати квартиру АДРЕСА_1, про що було укладено договір між ним та ОСОБА_2 відповідно до якого він передав відповідачці гарантійну суму в розмірі 74 571 грн. Однак, оскільки ОСОБА_1 не встиг продати власну квартиру та на купівлю іншої квартири коштів у нього не було, договір виконано не було, тому позивач вважає договір недійсним, який крім того не був посвідченим нотаріально, а гарантійну суму такою, що підлягає поверненню.
Представник позивача, також, вважає, що договір від 25.10.2010 р є недійсним, оскільки він не посвідчений нотаріально, крім того передана сума не є завдатком, оскільки купівля-продаж квартири не відбулася.
Представник позивача також пояснив, що договір купівлі-продажу квартири підлягає нотаріальному посвідченню. Вважає, оскільки договір від 25.10.2010 року, передбачає домовленість про купівлю-продаж квартири, то і цей договір підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, і підлягає визнанню його недійсним. Завдаток є видом забезпечення виконання зобов'язання. Недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення. Тому договір завдатку від 25.10.2010р. підлягає визнанню недійсним. Оскільки фактично купівля-продаж не відбулася, передані позивачем гроші є авансом і підлягають поверненню.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що дійсно з позивачем була домовленість про купівлю - продаж належної їй квартири АДРЕСА_1. 25.10.2010р. таку домовленість уклали в письмовій формі у виді договору завдатку. В забезпечення цієї домовленості позивач передав їй завдаток у сумі 74 571 грн. Як вона вважає, це було гарантією того, що позивач купить у неї квартиру, а вона її не продасть нікому іншому. Для такого виду договорів не обов'язково його нотаріальне посвідчення. Тому підстав для визнання договору недійсним немає.
Купівля-продаж квартири не відбулась до обумовленої сторонами дати з вини позивача, оскільки він не мав коштів на придбання вказаної квартири, тому, що не продав свою квартиру. Просила в задоволенні позову відмовити.
Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 25 жовтня 2010 року сторони домовилися про укладення договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, яка належить відповідачці, до 24 грудня 2010 р. Позивачем передано відповідачу 74571 грн., що підтверджується умовами зазначеного договору від 25 жовтня 2010 р. (а.с.2-3) та поясненнями сторін по справі.
Відповідно до п.10.3 вказаного договору від 25.10.2010р. у разі не укладення основного договору купівлі-продажу квартири у встановлений строк по причині, що залежить від покупця, гарантійна сума залишається у розпорядженні продавця у якості неустойки (штрафу).
Судом встановлено, що договір купівлі - продажу спірної квартири в установленому законом порядку укладений не був.
Як встановлено судом та дану обставину підтвердив у судовому засіданні сам позивач ОСОБА_1, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в обумовлений строк не було укладено з його вини, оскільки він не мав коштів для придбання вказаної квартири.
За змістом ч.4 ст. 635 ЦК України договір про наміри, якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором. Попередній договір не може містити нічого, окрім зобов'язання укласти в майбутньому основний договір на певних умовах. Попереднім договором не можуть бути встановлені які-небудь платежі. Інакше попередній договір, по суті, підмінить собою основний договір. Тобто метою попереднього договору є лише спонукання до вчинення основного договору.
Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. З чого випливає, що якби даний договір дійсно був попереднім, то обов'язковими умовами для його дійсності було б нотаріальне посвідчення та державна реєстрація.
Законодавством не вимагається нотаріальне посвідчення ні договору про наміри, ні договору про завдаток. Саме тому позивач забезпечив виконання зобов'язання грошовою сумою завдатком.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися завдатком.
Вимогами ст. 547 ЦК України, встановлено письмову форму до правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, яким є договір про завдаток.
Тому, зазначеними правовими нормами спростовуються викладені в позовній заяві твердження щодо недійсності договору від 25.10.2010 року внаслідок дефекту його форми, а саме відсутності нотаріального посвідчення вчиненого сторонами договору.
Як встановлено у судовому засіданні, позивач не придбав у відповідачки квартиру за відсутності коштів. Така поведінка позивача вказує на те, що для нього цей договір не був нікчемним, а передача ним грошових коштів є доказом, який посвідчує факт наявності зобов'язання.
Згідно з ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання є договір. Відповідно до ст. 628 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Тому, посилання позивача на ту обставину, що він передав кошти відповідачці підтверджує його волю до укладення договору. Такі дії позивача відповідають платіжній та доказовій функції грошової суми, яким забезпечено виконання зобов'язання.
Згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає позовні вимоги щодо визнання договору від 25.10.2010р. недійсним не підлягають задоволенню, оскільки доводи зазначені позивачем та його представником для визнання даного договору недійсним є недоведеними та безпідставними.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, на підставі ст. 570,635, 657, 547, 1212 ЦК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним та стягнення коштів відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя