Справа № 2607/15400/12
Категорія 13
27 грудня 2012 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Войтенко Т. В. ,
Величківської С.В., Балики С.М.,
при секретарі - Волошин В. М.,
за участі представника відділу опіки та піклування Подільської районної в м.Києві державної адміністрації - Кураш О.В.,
прокурора - Король І.В.,
зацікавленої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 про примусову госпіталізацію ОСОБА_5, -
Київська міська клінічна психоневрологічна лікарня № 1 звернулася до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку 21 грудня 2012 р. було госпіталізовано до відділення № 30 Київської міської психоневрологічної лікарні №1, у зв'язку з неадекватною поведінкою та відмовою від прийому їжі.
ОСОБА_5 відмовлялася від їжі протягом 2-х діб. Зі слів матері стан ОСОБА_5 змінився за два тижні до госпіталізації. ОСОБА_5 почала розповідати, що в неї віднялися ноги, вона не може самостійно ходити.
21 грудня 2012 р. ОСОБА_5 була оглянута ЛКК та встановлено, що ОСОБА_5 контакту доступна. Орієнтована вірно. В розмові без ініціативна, монотонна, емоційно сплощена. На питання відповідає після паузи, іноді дуже довгої. Частину питань залишає без відповіді. Під час бесіди періодично застигає зафіксувавши погляд на якомусь предметі і привернути її увагу вдається лише після багатократних звернень. Під час бесіди уточнює, що відчуття голоду немає. Без активних маячних висловлювань. В своїх хворобливих переживаннях не розкривається. Критики до свого стану немає.
За результатами психіатричного освідування було складено висновок, що ОСОБА_5 потребує примусової госпіталізації, у зв'язку з чим Київська міська клінічна психоневрологічна лікарня № 1 звернулася до суду з даною заявою.
В судовому засіданні представник заявника - лікуючий лікар ОСОБА_5 - Пенцак С.П. підтримав заяву, обґрунтувавши необхідність примусової госпіталізації ОСОБА_5, просив суд задовольнити заяву, оскільки на даний час остання у випадку її виписки представляє небезпеку для себе відмовою від харчування.
ОСОБА_5 в судове засідання доставлена не була, оскільки відповідно до довідки КМКЛ №1 від 26.12.2012 р. самостійно пересуватися не може.
Зацікавлена особа ОСОБА_4 - мати ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що дочка протягом останніх 4 років страждає на якусь хворобу, діагностувати яку лікарі не змогли. На даний час дочка стала зовсім лежачою, хоча інколи імпульсивно встає. Останній тиждень дочка відмовлялася від прийому їжі, не може самостійно себе обслуговувати без сторонньої допомоги. Посилаючи на те, що жодна лікарня не приймає дочку на лікування, просила примусово лікувати ОСОБА_5 в умовах стаціонару в КМКЛ №1. Вважає, що суд може застосувати примусову госпіталізацію, оскільки добровільно лікуватись донька не бажає.
Представник органу опіки та піклування просила відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на недостатність підстав для її задоволення, оскільки хвора не є суспільно небезпечною та не проявляє дій, які б загрожували її життю та здоров'ю, а посилання у заяві про відмову від харчування не знайшли свого до ведення у суді, оскільки ОСОБА_5 з пояснень лікаря приймає їжу, яку пропонують працівники клініки.
Заслухавши пояснення учасників процесу, висновок прокурора, який проти примусової госпіталізації заперечував з підстав не встановлення дійсного діагнозу хворої ОСОБА_5, дослідивши надані матеріали, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно Акту лікарів - психіатрів від 21 грудня 2012 року у ОСОБА_5 виявлено неврологічний стан без грубої вогнищевої симптоматики, на підставі чого зроблено висновок про необхідність примусової госпіталізації.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували на наявність у ОСОБА_5 тяжкого психічного розладу, внаслідок якого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Так, Акт психіатричного освідчення ОСОБА_5 не місить взагалі даних про наявність якогось психічного захворювання у пацієнта, а зазначений в історії хвороби клінічний діагноз «Іпохондричний синдром з кататонічними включеннями» встановлено, як пояснив лікуючий лікар, зі слів матері ОСОБА_5
З огляду на те, що у судовому засіданні не були встановленні підстави, передбачені ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», для примусової госпіталізації ОСОБА_5, а посилання на ті обставини, що вона відмовляється приймати їжу, чим створює загрозу для свого життя, були спростовані поясненнями лікаря та матері ОСОБА_5, відповідно до яких ОСОБА_5 харчується, однак зі сторонньою допомогою, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 у задоволенні заяви про надання згоди на примусову госпіталізацію ОСОБА_5
На підставі викладеного, керуючись ст. 280-282 ЦПК України , ст.ст. 14, 16 Закону України "Про психіатричну допомогу", -
Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні № 1 у задоволенні заяви про надання згоди на примусову госпіталізацію ОСОБА_5 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. В. Войтенко
Народні засідателі