Справа № 2610/29579/2012
Провадження №2/2610/10760/2012
про відмову у відкритті провадження у справі
19 грудня 2012 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Саадулаєв А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,-
У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.
В обґрунтування позову, ОСОБА_1 зазначає, що 02.10.1999 року між ним та ОСОБА_2 у м. Торонто, Канада укладено шлюб. На даний момент позивач і відповідач є громадянами Канади, однак постійно проживають на території України. На даний момент між позивачем та відповідачем втрачено почуття любові, сімейні відносини між ними припинені з причини відсутності взаєморозуміння, вони проживають зараз окремо, тому позивач вважає, що сім'я, розпалася остаточно, а тому просить розірвати шлюб. Крім того, позивач просить визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом із ОСОБА_1 та відібрати у ОСОБА_2 неповнолітніх дітей і повернути їх ОСОБА_1.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ст. 410 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 414 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»від 23 червня 2005 року № 2709-IV, підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Згідно з ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом: 1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України; 2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні; 3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання; 4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні; 5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців; 6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України; 7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України; 8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні; 9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України; 10) в інших випадках, визначених законами України.
Отже, чинним законодавством України визначені випадки, коли суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом.
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 зазначає, що позивач і відповідач зараз проживають окремо. 20.10.2012 року ОСОБА_2 разом із дітьми виїхала на осінні канікули до Канади, однак станом на 12.12.2012 року, досі не повернулася.
З довідки про місце проживання та склад сім'ї № 21 від 27.11.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 не зареєстрований, але мешкає за адресою: АДРЕСА_1 в період з вересня 2010 року і на даний час, лише разом зі своїми дітьми: ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Приймаючи до уваги вищевикладене, суддя дійшов висновку, що відповідач не є такою, що постійно проживає на території України.
Враховуючи на те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», необхідною умовою для підсудності судам України справи є проживання батьків в Україні, а як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано таких доказів, суддя дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право», -
У відкриті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування Шевченківської районної у м. Києві ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей -відмовити .
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали
Суддя А.І. Саадулаєв