Справа № 1-2609/1463/12р.
29 грудня 2012 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді - Губко А.О.
при секретарі - Сус Ю.В.
за участю прокурора - Вигівської Л.В.
за участю представника
потерпілої - ОСОБА_1
за участю підсудного - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Рудня-Димерська Димерського району Київської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, раніше не судимого,пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, -
ОСОБА_2, 29.09.2012 року, приблизно о 10 год. 40 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки ГАЗ-24 д.н. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год. зі сторони Повітрофлотського проспекту в напрямку Жулянського шляхопроводу по асфальтобетонному покриттю сухої, чистої проїзної частини вул. Нова Дорога в м.Києві, що мала дві смуги в попутному напрямку та дві смуги у зустрічному напрямку, які були позначені відповідною дорожньою розміткою.
Під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою у вигляді «зебри»п.1.14.1 та дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, розташованого біля зупинки громадського транспорту «Кільцева Дорога»в м. Києві, ОСОБА_2 грубо порушуючи та ігноруючи вимоги п.п.1.5., 2.3. (б), (д)., 4.16., 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України порушив правила безпеки дорожнього руху та не врахував, що автомобілі, які рухались попутно у сусідніх смугах почали зупинятись перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом, надаючи дорогу пішоходу, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_3, яка переходила проїзну частину по «зебрі»нерегульованого пішохідного переходу, зліва направо відносно руху автомобіля ГАЗ-24 та здійснив наїзд на останню, внаслідок чого остання отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №1739/Е від 02.11.2012 встановлено, що ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесне ушкодження у вигляді закритої травми правої гомілки: перелом латерального виростку правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу «за критерієм тривалості розладу здоров'я»відповідно п.п. 4.6. та 2.2.1./в Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які утворилися внаслідок автомобільної травми - зіткнення автомобіля, що рухався, з пішоходом, який у момент первинного контакту перебував у вертикальному та або наближеному до нього положенні та був повернутий правою стороною тіла до автомобіля.
Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог наступних пунктів Правил дорожнього руху України:
- 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не
повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю
або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- 2.3.6) «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний
бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її
зміну, і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- 4.16 "Пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами"
-18.1 "Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб пропустити пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека";
- 18.4 "Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує
швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних
засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в
разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише
переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може
бути створена перешкода чи небезпека"
Порушення водієм ОСОБА_2 пунктів 1.5; 2.3.6), 4.16, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні у порушенні правил безпеки дорожнього руху та заявлені потерпілою ОСОБА_3 цивільні вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди визнав повністю і суду показав, що 29.09.2012 року, приблизно о 10 год. 30 хв. він керував технічно справним автомобілем «ГАЗ-24», держномер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Нова Дорога з пр-ту Повітрофлоцького в напрямку Жулянського шляхопроводу зі швидкістю десь приблизно 60км/год. і, під'їхавши до нерегульованого пішохідного переходу, не помітивши потерпілої, допустив порушення Правил дорожнього руху і на ділянці дороги з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в кожному напрямку, здійснив наїзд на ОСОБА_3 У скоєному щиро кається і просив суд не позбавляти його права керувати транспортними засобами, оскільки за 30 років керування у нього подібних випадків не було.
- показаннями допитаної в судовому засіданні представника потерпілої ОСОБА_1, яка показала в суді, що зі слів потерпілої ОСОБА_3 їй стало відомо, що 29.09.2012 року, приблизно о 10 год. 30 хв., остання намагалася перейти догору по нерегульованому пішохідному переході до зупинки громадського транспорту «Кільцева дорога», що в м. Києві, на якому її збив автомобіль «ГАЗ-24», держномер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_2, в результаті чого вона від отриманих тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості перебувала на стаціонарному лікуванні у Київській клінічній лікарні №17.
І у зв'язку із спричиненими потерпілій травмами їй була завдана матеріальна шкода, оцінена нею у розмірі 864 грн. 02 коп. та за перенесені нею душевні страждання і переживання моральна шкода у сумі 5000 грн., яку просила стягнути на користь потерпілої з підсудного.
На підставі ч.3 ст.299 КПК України суд при дослідженні доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким із учасників процесу не оспорювалися, і суд не має сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, обмежився допитом підсудного та представника потерпілої та дослідив документи, які характеризують його як особу.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що підсудний ОСОБА_2 своїми умисними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження, скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України.
Призначаючи підсудному ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту та проти життя особи, який згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, його особу, раніше не судимого, одруженого, який являється пенсіонером, за місцем проживання підсудного скарг на нього не надходило (а.с.103), похилий вік ОСОБА_2, його відношення до скоєного злочину, щире каяття та часткове відшкодування підсудним потерпілій спричиненої їй матеральної шкоди у розмірі 300 грн. і вважає, що він заслуговує покарання у виді обмеження волі з позбавлення права керувати транспортними засобами.
Разом з тим, враховуючи особу підсудного, який раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому злочині щиро кається та частково відшкодовану ним потерпілій шкоду, а також думку самої потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні для підсудного, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 та звільнення його від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі, якщо він на підставі ст.75 КК України у період іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Судом не вбачається підстав щодо непозбавлення ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами, з урахуванням конкретних обставин при скоєнні підсудним дорожньо-транспортної пригоди відносно потерпілої та його похилого віку, який на момент її вчинення досяг 73 віку.
Обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного, згідно ст.66 КК України, судом визнається щире каяття та часткове відшкодування завданої шкоди.
Обставин, які б обтяжували покарання підсудного, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Цивільний позов, заявлений в інтересах Київської клінічної лікарні №17 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 2323 грн. 50 коп. за проведення лікування потерпілої ОСОБА_3 суд вважає знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи і підлягає задоволенню у повному обсязі та стягненню з підсудного ОСОБА_2
Суд вважає, що підлягає задоволенню та стягненню з підсудного ОСОБА_2 і заявлений потерпілою ОСОБА_3 цивільний позов про відшкодування суми матеріальної шкоди у розмірі 864 грн. 02 коп., яка знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи судом та з урахуванням доведеності вини підсудного ОСОБА_2 у скоєнні ним злочину і перенесених потерпілою протягом тривалого часу фізичного болю після ДТП та морально-психологічних страждань, у зв'язку з ушкодженням її здоров'я, що виразилось в перенесених нею травм, суд також вважає можливим задовольнити і цивільний позов в частині відшкодування потерпілій моральної шкоди у розмірі 5000 грн.
Моральну шкоду суд вважає за доцільне стягнути з підсудного ОСОБА_2, оскільки вона настала в результаті неправомірних дій саме підсудного ОСОБА_2.
Речові докази: автомобіль «ГАЗ-24», держномер НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_2, залишити у його розпорядженні. (а.с.56-57)
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд, -
Визнати винним ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України і призначити йому покарання -1 (один) рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно ст.75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнити від відбування основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не змінювати, залишити -підписку про невиїзд.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської міської клінічної лікарні №17 матеріальну шкоду у розмірі 2323 грн. 50 коп. (р/р 35423005001329 в ГУДСКУ в м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 03319759)
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 864 грн. 02 коп. та моральну - у розмірі 5.000 грн., а всього стягнути 5.864 грн. 02 коп.
Речовий доказ: автомобіль «ГАЗ-24», держномер НОМЕР_1, переданий на зберігання ОСОБА_2, залишити у його розпорядженні. (а.с.56-57)
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м.Києва протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.
Суддя: