Цивільна справа №2-762/12
13 грудня 2012 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Зінченко С.В.
при секретарі Шевчук Я. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог -Державне підприємство «Український інститут промислової власності», про захист права на винахід та відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив захистити його право на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1, оскільки таке його право не визнається відповідачем, яким відмовлено було відмовлено у видачі патенту позивачу та третій особі на вказаний винахід.
Так, позивач вказує, що у 2006 році він відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»звернувся до відповідача з клопотанням про проведення кваліфікаційної експертизи заявки НОМЕР_1 на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1», по якій позивачу та ОСОБА_2 видано деклараційний патент НОМЕР_2
24.12.2007 року відповідачем було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1, оскільки даний винахід не відповідає умовам патентоздатності у зв'язку з відсутністю винахідницького рівня.
В подальшому рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 28.05.2008 року, затвердженим наказом Державного департаменту інтелектуальної власності від 11 червня 2008 року №103, відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні заперечення проти рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1.
Оскільки позивач вважає вказані рішення неправомірними та такими, що підлягають скасуванню, і відповідно його право на винахід та отримання патенту підлягає захисту.
Під час розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги і відповідно до останніх уточнень від 03.12.2012 року (т. 4 а.с. 97) позивач просив скасувати рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1; скасувати рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 28.05.2008 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні заперечення проти рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1; скасувати наказ Державного департаменту інтелектуальної власності від 11.06.2008 року №103 про затвердження рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 28.05.2008 року як незаконний; визнати, що винахід за заявкою НОМЕР_1 від 22.12.2003 року «ІНФОРМАЦІЯ_1»відповідає умові винахідницького рівня та зобов'язати відповідача продовжити експертизу заявки щодо відповідності умовам надання правової охорони згідно ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»і прийняти рішення стосовно питання видачі патенту на винахід; стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої невизнанням відповідачем прав позивача та необхідністю їх захисту в судовому порядку.
В свою чергу третьою особою у справі -ОСОБА_2 було заявлено самостійні вимоги на предмет спору (т. 2 а.с. 101. 102), які також ним неодноразово уточнювались та змінювались. Відповідно до останніх уточнень від 02.12.2012 року (т.4 а.с. 102) ОСОБА_2, як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, просив скасувати рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1; скасувати рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 28.05.2008 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні заперечення проти рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1; скасувати наказ Державного департаменту інтелектуальної власності від 11.06.2008 року №103 про затвердження рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 28.05.2008 року як незаконний; визнати, що винахід за заявкою НОМЕР_1 від 22.12.2003 року «ІНФОРМАЦІЯ_1»відповідає умові винахідницького рівня та зобов'язати відповідача продовжити експертизу заявки щодо відповідності умовам надання правової охорони згідно ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»і прийняти рішення стосовно питання видачі патенту на винахід; стягнути з Державної служби інтелектуальної власності України на свою користь 5000,00 гривень в рахунок компенсації втрати ним вигоди від використання винаходу за патентом НОМЕР_2 на ПАТ «Північний ГЗК».
В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, зазначивши, що у попередньому висновку №8153/1 від 27.03.2007 відповідач розглянув винахід з формулою винаходу, яку сам склав із ознак винаходу і з самовизначеним технічним результатом як «надійне ущільнення вакуумної камери», замість зазначеного заявником «забезпечення ущільнення вакуумної камери машини на більший строк експлуатації за рахунок запобігання заклинювання повзуна на весь час експлуатації візка», або ж у відповідності з термінологією ГОСТ 27.03.2007 «Надежность в технике. Основные понятия. Термины и определения»- «забезпечення надійного ущільнення вакуумної камери і збільшення ресурсу візка в цілому».
Як зазначив позивач у поясненнях, у остаточному висновку відповідач, підтвердивши, що після внесення змін заявником у матеріали заявки суть винаходу не змінилась, так як формула винаходу залишилась без змін, винахід розглянув вже з іншим, але також самовизначеним технічним результатом як «усунення заклинювання повзуна, яке спричиняється забиванням щілин частинками агломерату», який не може бути одержаним при здійсненні винаходу, як того вимагає п. 6.6.3. Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель і не має смислу для заявленого винаходу, підтвердивши, що обидва висновки не можуть прирівнятись до статусу науково-технічного, як про це указано у ст.16 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». При цьому, не маючи законного права на визначення технічного результату винаходу, експерт до того ж при такому визначенні вчинив свої дії всупереч таким поняттям як технічний результат винаходу, що дано в розділі 6.6.Суть винаходу Правил складання, відповідно до якого, технічний результат забезпечується винаходом при його здійсненні, тобто він є характеристикою технічного ефекту, явища, властивостей, які об'єктивно проявляються при його здійсненні. Тобто, незалежно від того, як би не назвав відповідач технічний результат заявленого винаходу він буде забезпечувати ущільнення вакуумної камери на більший строк експлуатації ніж у аналога, так як ті недоліки, які перешкоджали забезпечувати ущільнення вакуумної камери машини і полягали в заклинюванні повзуна із-за ущільнення пилу та мілкої фракції агломерату між його боками та стінками корпусу касети, винаходом усунуті, що і є метою винаходу, як зазначено про це в первісному описі винаходу. Також, як би не назвав відповідач технічний результат заявленого винаходу, щоб там він не опубліковував в деклараційному патенті чи то первинний опис винаходу, що є незаконним, чи то з зазначеним технічним результатом заявником, як того вимагав відповідач і що є законним, від цього суть винаходу не зміниться, оскільки додаткові матеріали по відображенню технічної задачі та технічного результату, що забезпечує винахід і які надані на запит відповідача, не мають ознак, які необхідно включити до формули винаходу і тому такі додаткові матеріали у відповідності з ч.7 ст.16 Закону не виходять за межі розкритої у поданій заявці суті винаходу.
Також позивач пояснив, що Апеляційна палата, в свою чергу, розглянувши винахід з технічним результатом зазначеного заявниками і з формулою, визначеною відповідачем, зробила свій висновок про те, що винахід не є патентоздатним -це те, що забезпечення ущільнення вакуумної камери машини на більший строк експлуатації заявники пов'язують «об'єднанням всіх основних елементів ущільнення в касету», тоді як з рівня техніки, як зазначено в рішенні Апеляційної палати від 28.05.2008, «з рівня техніки відомо, що саме такі властивості касети їй притаманні», посилаючись при цьому на поняття «кассета» з Нового политехнического словаря, М., 2000, у якому зазначено таке: «Кассета -взаимозаменяемое устройство, которое обеспечивает оптимальные условия обработки, транспортировки и хранения (вылеживания) деталей, материалов и т.п. К касете относятся ящики, коробки поддоны, подвески, футляры».
Виходячи з викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Також позивач, діючи від імені третьої особи ОСОБА_2, заявлені останнім самостійні вимоги на предмет спору підтримав, посилаючись на вище зазначене, та просив про їх задоволення в повному обсязі.
Представники відповідача проти задоволення позовних вимог та самостійних вимог третьої особи ОСОБА_2 заперечували (т. 2 а.с. 2-5) та просили в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи Державного підприємства «Український інститут промислової власності»проти задоволення вимог позивача та третьої особи також заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Встановлено, що 2006 році він відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»звернувся до відповідача з клопотанням про проведення кваліфікаційної експертизи заявки НОМЕР_1 від 22.12.2003 року на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1», по якій позивачу та ОСОБА_2 видано деклараційний патент НОМЕР_2
Експертиза вказаної заявки проводилась відповідачем відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»в редакції, що діяла на дату подання заявки, та встановлених на його основі Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом МОН України №197 від 15.03.2003 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.04.2002 року за №364/6652, а також Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом МОН України №22 від 22.01.2001 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27.02.2011 року №173/5364.
Згідно з п. 1 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з попередньої експертизи, формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи.
Під час кваліфікаційної експертизи перевіряється відповідність заявленого винаходу умовам патентоздатності, визначеним ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу, тлумачення якої має здійснюватись в межах опису винаходу та відповідних креслень.
Пунктом 1 первинної формули винаходу позивача визначено: «ІНФОРМАЦІЯ_1, що містить поставлену на ходові ролики раму, знімні борти, колосники і ущільнюючі касети, який відрізняється тим, що ущільнюючі касети складаються з повзуна, прилягаючої до нього з боку вакуумної камери ущільнюючої планки, та з протилежного боку -двох опорних планок, горизонтальних пальців, закріплених по кінцях ущільнюючої планки і в опорних планках, причому повзун має форму, що утворена зі стержня прямокутного поперечного перерізу, у якому з боку ущільнюючої планки виконаний повздовжній паз, нижня сторона якого нахилена до неї і який разом з нею утворює замкнену порожнину, а з протилежному боку має повздовжній зріз верхнього ребра, що не доходить до кінців повзуна, утворюючі на ділянці між двома опорними планками і тілом рами відкриту порожнину, при цьому на кінцях повзуна в межах частин, вільних від бічних вирізів, виконані крізні вертикальні пази під пальці, а на торцях -фаски. (т. 1 а.с.35).
При перевірці формули винаходу має бути визначена наявність у ній суттєвих ознак заявленого об'єкта, сукупність яких є достатньою для досягнення зазначеного заявником технічного результату.
Відповідно до п. 7 ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. При перевірці винахідницького рівня встановлюють відомість з рівня техніки впливу сукупності ознак заявленого винаходу на досягнення зазначеного заявником технічного результату. Якщо така відомість не встановлена, то винахід визнається таким, що не відповідає умові винахідницького рівня.
24.12.2007 року відповідачем було прийнято рішення (т. 1 а.с. 37, 38) про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1, оскільки даний винахід не відповідає умовам патентоздатності у зв'язку з відсутністю винахідницького рівня.
При цьому, в остаточному висновку закладу експертизи, який набув статусу рішення Держдепартаменту, зазначено, що експертиза прийняла до уваги змінену заявниками формулу винаходу та встановила, що по суті змінена формула відповідає п. 1 первинної формули, що зазначена вище, а тому висновок про відсутність винахідницького рівня у заявленого винаходу залишився без змін.
В подальшому рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 28.05.2008 року, затвердженим наказом Державного департаменту інтелектуальної власності від 11 червня 2008 року №103, відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні заперечення проти рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1, оскільки колегією Апеляційної палати встановлено, що винахід є очевидним та явно випливає з рівня техніки через те, що забезпечення ущільнення вакуумної камери машини на більший строк експлуатації заявники пов'язують «об'єднанням всіх основних елементів ущільнення в касету», тоді як з рівня техніки, як зазначено в рішенні Апеляційної палати від 28.05.2008, «з рівня техніки відомо, що саме такі властивості касети їй притаманні», посилаючись при цьому на поняття «кассета» з Нового политехнического словаря, М., 2000, у якому зазначено таке: «Кассета -взаимозаменяемое устройство, которое обеспечивает оптимальные условия обработки, транспортировки и хранения (вылеживания) деталей, материалов и т.п. К касете относятся ящики, коробки поддоны, подвески, футляры».
Проте суд не може погодитись з вказаними висновками від подача, виходячи з наступного.
Пунктом 1 первинної формули винаходу позивача визначено: «ІНФОРМАЦІЯ_1, що містить поставлену на ходові ролики раму, знімні борти, колосники і ущільнюючі касети, який відрізняється тим, що ущільнюючі касети складаються з повзуна, прилягаючої до нього з боку вакуумної камери ущільнюючої планки, та з протилежного боку -двох опорних планок, горизонтальних пальців, закріплених по кінцях ущільнюючої планки і в опорних планках, причому повзун має форму, що утворена зі стержня прямокутного поперечного перерізу, у якому з боку ущільнюючої планки виконаний повздовжній паз, нижня сторона якого нахилена до неї і який разом з нею утворює замкнену порожнину, а з протилежному боку має повздовжній зріз верхнього ребра, що не доходить до кінців повзуна, утворюючі на ділянці між двома опорними планками і тілом рами відкриту порожнину, при цьому на кінцях повзуна в межах частин, вільних від бічних вирізів, виконані крізні вертикальні пази під пальці, а на торцях -фаски. (т. 1 а.с.35).
Технічним результатом винаходу за заявкою НОМЕР_1 від 22.12.2003 року є забезпечення ущільнення вакуумної камери і збільшення ресурсу візка в цілому.
Висновком №40/12 судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 10.09.2012 року (т. 4 а.с. 26-46), проведеної на підставі ухвали суду від 20.03.2012 року Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності, встановлено, що винахід за заявкою НОМЕР_1 від 22.12.2003 року «ІНФОРМАЦІЯ_1»з урахуванням відомостей, що надані відповідачем в попередньому висновку №8153/1 від 27.03.2007 року, в остаточному висновку №79091 від 24.12.2007 року та рішення Апеляційної палати від 28.05.2008 року, що були загальнодоступними до дати подання вказаної заявки і які містяться в матеріалах справи, відповідає умові винахідницького рівня.
Представник відповідача заперечував проти вказаного висновку експертизи (т. 4 а.с. 82-85), вважаючи його необ'єктивним, нелогічним та побудованим на поняттях, які виходять за межі розкритої у первинно поданих документах.
Проте суд критично ставиться до таких заперечень відповідача, оскільки вони спростовуються поясненнями допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_3, який підтвердив в судовому засіданні всі висновки, які ним були зроблені при проведення експертизи.
Так, експерт пояснив, що ним були досліджені всі нові ознаки винаходу, створені позивачем (т. 4 а.с. 37-38) (1-на кінцях повзуна в межах частин, вільних від повздовжніх пазу та зрізу верхнього ребра, виконані крізні вертикальні пази під пальці; 2-які(пальці) закріплені до ущільнюючої планки; 3-прилягаючої до повзуна збоку вакуумної камери; 4-та до двох опорних планок; 5-розташованих із зазором з протилежного боку; 6-які разом становлять одне ціле -касету; 7-і яка установлюється і закріплюється в крізний проріз корпусу; 8-при цьому повздовжній паз повзуна разом з ущільнюючою планкою утворює замкнену порожнину; 9-на торцях повзуна виконані фаски).
За результатами дослідження ознак 2-6 експерт прийшов до висновку, що кожна окрема безпосередньо впливає на досягнення технічного результату, заявленого заявником, а їх сукупний вплив відповідає такому результату. Проте це вплив став відомим не з рівня техніки, а виключно з матеріалів заявки, а отже, відповідно до п. 6.5.3.4 Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом МОН України №197 від 15.03.2003 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.04.2002 року за №364/6652, винахід відповідає умові винахідницького рівня, незважаючи на удавану простоту і розкриття в матеріалах заявки механізму досягнення зазначення технічного результату, якщо таке розкриття стало відомим не з рівня техніки, а лише з матеріалів заявки.
Також при оцінці заперечень відповідача щодо експертного висновку, суд враховує, що в основі розгляду матеріалів винаходу відповідач бачить первинні матеріали зі своїм тлумаченням пунктів Правил розгляду стосовно виходу додаткових матеріалів за межі у поданій у заявці суті винаходу, з якого виходить, що винахід змінить свою суть, якщо у формулі винаходу змінити технічний результат, що суперечить ч. 7 ст. 16 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» стосовно цього питання, відповідно до якої суть винаходу зміниться тільки тоді, якщо додаткові матеріали будуть мати додаткові ознаки, які необхідно включити до формули винаходу; свого розуміння технічного результату винаходу і можливості визначення як такого, як зазначив відповідач, «який явним чином випливає з первинно поданих матеріалів»; утотожнення поняття результатів впливу суттєвих ознак винаходу на зазначений заявником технічний результат з поняттям технічний результат, в той час, як на переконання суду, повинні бути розглянуті всі матеріали заявки у відповідності з урахуванням ст.16 Закону та п.7 Правил розгляду, який стосується перевірки додаткових матеріалів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Виходячи з викладеного, приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині скасування рішень відповідача та його зобов'язання продовжити експертизу, а тому вважає правильним скасувати рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1; скасувати рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 28.05.2008 року, затверджене наказом Державного департаменту інтелектуальної власності від 11 червня 2008 року №103, про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні заперечення проти рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1.
Також суд вважає правильним окремо відзначити та встановити, що винахід за заявкою НОМЕР_1 від 22.12.2003 року «ІНФОРМАЦІЯ_1»відповідає умові винахідницького рівня, оскільки таке безпосередньо обставиною, яка є частиною предмету спору та знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, та відповідно зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України продовжити розгляд заявки НОМЕР_1 від 22.12.2003 року на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»щодо відповідності умовам надання правової охорони відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
В частині вимог позивача щодо видачі йому патенту на його винахід за заявкою НОМЕР_1 суд вважає правильним відмовити, оскільки з урахуванням вищезазначеного така вимога є передчасною і має знайти своє вирішення після завершення розгляду відповідачем заявки та проведення кваліфікаційної експертизи.
Щодо вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди, то суд відзначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу моральної шкоди, визначеної ним в розмірі 5000,00 гривень, оскільки позивачем не подано жодного доказу на підтвердження спричинення йому такої шкоди, наявності причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю або діями відповідача та спричиненням шкоди, а також безпосереднього обґрунтування та доведення належними засобами доказування грошового визначення розміру відшкодування спричиненої шкоди, а тому в задоволенні таких вимог слід відмовити.
Щодо самостійних вимог третьої особи у справі ОСОБА_2, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги останнього збігаються з позовними вимогами позивача у справі в частині скасування рішень відповідача, захисту права на винахід та зобов'язання продовжити експертизу заявки, тобто ОСОБА_2 фактично є співпозивачем у справі, а отже задоволення позовних вимог за позовом ОСОБА_1 призведе до відповідного та належного захисту прав ОСОБА_2, а тому в задоволенні вимог ОСОБА_2, як самостійних вимог третьої особи у справі, слід відмовити.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині стягнення з Державної служби інтелектуальної власності України на свою користь 5000,00 гривень в рахунок компенсації втрати ним вигоди від використання винаходу за патентом НОМЕР_2 на ПАТ «Північний ГЗК», то суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування.
Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає, що позивачем не доведено обставин того, що внаслідок дій відповідача він втратив вигоду від використання винаходу за патентом НОМЕР_2 на ПАТ «Північний ГЗК», оскільки ним не подано жодного доказу на підтвердження цього, а тому в задоволенні такої вимоги слід відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, а тому з Державної служби інтелектуальної власності України на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 10035 гривень 63 копійки понесених останнім та документально підтверджених (т. 4 а.с. 69-79, 101) судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 15, 16 Цивільного кодексу України, Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст.ст. 11, 33, 88, 130, 174, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог -Державне підприємство «Український інститут промислової власності», про захист права на винахід та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.
Скасувати рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1.
Скасувати рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності від 28.05.2008 року, затверджене наказом Державного департаменту інтелектуальної власності від 11 червня 2008 року №103, про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні заперечення проти рішення Державного департаменту інтелектуальної власності від 24 грудня 2007 року про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у видачі патенту на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»за заявкою НОМЕР_1.
Встановити, що винахід за заявкою НОМЕР_1 від 22.12.2003 року «ІНФОРМАЦІЯ_1»відповідає умові винахідницького рівня.
Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України продовжити розгляд заявки НОМЕР_1 від 22.12.2003 року на винахід «ІНФОРМАЦІЯ_1»щодо відповідності умовам надання правової охорони відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»
В задоволенні решти позову -відмовити.
В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -ОСОБА_2 до Державної служби інтелектуальної власності про скасування рішень та відшкодування шкоди -відмовити.
Стягнути з Державної служби інтелектуальної власності України на користь ОСОБА_1 10035 (десять тисяч тридцять п'ять) гривень 63 копійки судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Солом'янський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.В. Зінченко