ун. № 2608/16797/12
пр. № 3/2608/7191/12
21 грудня 2012 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва Наборозняк М.І.,
за участю секретаря судового засідання Слепець Є.С., яка вела протокол розгляду справи,
розглянувши матеріали, які надійшли від ВДАІ Святошинського РУГУ МВС України у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце роботи ТОВ «ВДТ БУД», директор, проживає за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст.130 КпАП України,
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення, складеним інспектором ДПС ВДАІ Голосіївського РУГУ МВС України у м. Києві, ОСОБА_1 06.10.2012 р року о 01 год 05 хв на просп.Відрадний, 46 у м.Києві керував автомобілем «Хонда», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп*яніння (запах алкоголю із порожнини рота); від запропонованого медичного огляду у кабінеті соцтерапії відмовився у присутності двох свідків, тим самим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпроАП.
При розгляді справи в суді ОСОБА_1 були ро з*яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Свою вину ОСОБА_1 при розгляді справи в суді не визнав в повному обсязі. Пояснив, що він при викладених у протоколі працівника ДАІ обставинах відмовився дійсно керував автомобілем; був зупинений працівниками ДАІ, які утримували його впродовж приблизно 4 год.
Відносно нього був складений протокол про те, що він відмовився від проходження медогляду. В дійсності він спиртних напоїв не вживав перед керуванням автомобілем.
16.11.2012 року заявив клопотання про виклик свідків, зазначених у протоколі, складеному працівником ДАІ.
Опитаний суддею 27.1.2012 року свідок ОСОБА_2 після роз*яснення йому обов*язку надавати правдиві та об*єктивні пояснення безпосередньо при розгляді справи за участю секретаря з веденням протоколу судового засідання пояснив, що його до приміщення суду запросив ОСОБА_3 для надання пояснень судді з приводу обставин, які мали місце при затримання останнього працівниками ДАІ.
ОСОБА_2 пояснив, що він дійсно підписував складений працівником ДАІ та наявний у справі протокол відносно ОСОБА_1 від 06.10.2012 року.
Також пояснив, що він надавав пояснення працівнику ДАІ 06.10.2012 року і підписав їх у письмовому вигляді. Визнав свої підписи на протоколі і поясненнях при пред*явленні їх йому суддею 27.11.2012 року у приміщенні суду при розгляді справи.
По суті зазначив, що працівник ДАІ сказав йому про те, що ним затриманий водій, який не бажає їхати на медичний огляд «експертизу»з приводу перевірки стану на алкоголь, і тому треба підписати протокол. На запитання судді пояснив, що при підписанні ним протоколу він дійсно бачив водія затриманого працівниками ДАІ автомобіля, який стояв біля службового автомобіля. Останній стояв мовчки, нічого йому не говорив, в тому числі не говорив, що він є тверезим, що не заперечує проти проходження медогляду. Також пояснив, що всі дані у протоколі та поясненнях записані працівниками міліції з його (ОСОБА_2) слів.
На пропозицію задати запитання свідку ОСОБА_1 пояснив, що запитань немає.
Після цього свідок вийшов із кабінету, де розглядалась справа.
На запитання судді ОСОБА_1 пояснив, що закінчувати розгляд справи не можна необхідно викликати другого свідка, який підписав протокол.
Через декілька хвилин ОСОБА_1 зайшов в кабінет разом зі свідком ОСОБА_2 та пояснив, що свідок «несе чепуху», «його необхідно повторно допитати».
Суддею було відмовлено в повторному опитуванні свідка, оскільки при його опитуванні раніше йому були роз*яснені його права та обов*язки. Про які-небудь невизначеності він не повідомив, розказував обставини спокійно, а ОСОБА_1 не заперечував його пояснення і не задавав йому запитань
В той же день, 27.11.2012 року в канцелярії суду було зареєстровано звернення до судді ОСОБА_2, які були передані на розгляд судді через 2 години після оголошення перерви у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1
В цих «показаннях»зазначено про те, що ОСОБА_1 на запитання працівника ДАІ у присутності ОСОБА_2 дав згоду пройти експертизу.
Суддя не приймає до уваги вказані «показання», оскільки вони не були надані безпосередньо судді, а судді при розгляді справи в установленому КУпАП порядку були надані протилежні показання. Крім того, суддя враховує, що ОСОБА_2 спілкувався із ОСОБА_1 після надання пояснень судді, а також те, що він неодноразово просив суддю замінити його «показання» після спілкування із ОСОБА_1, також при цьому він вказував на те, що ОСОБА_1 може бути позбавлений права керування автомобілем.
Також суддя враховує, що після перерви 27.1.2012 року в кабінет судді заходили і ОСОБА_2 і разом з ним ОСОБА_1 та просили разом ще раз «допитати»свідка ОСОБА_2
За таких обставин суддя розцінює надання ОСОБА_2 «показання»у письмовому вигляді та зареєстровані в суді за №59478 від 27.1.2012 року як необ'єктивні. Крім того, суддя, як посадова особа органу державної влади при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен діяти відповідно до ст. 19 Конституції України лише у спосіб, визначений у законі.
У ст. 272 КУпАП вказано, що свідок повинен дати правдиві пояснення посадовій особі, у провадження якої перебуває справа про адміністративне правопорушення, повідомити все відоме йому по справі та відповісти на поставлені запитання.
Суддя вважає, що при з*ясуванні обставин справи дотримані вимоги ст. 279 КУпАП, тому письмові пояснення (в даному випадку «показання» свідка ОСОБА_2 суддя не вважає доказами по справі, тим більше не вважає, що вони мають значення для вирішення питання по суті взагалі.
В подальшому було оголошено перерву на 21.12.2012 року.
Судом були викликані свідок ОСОБА_4, а також працівник ДАІ Андріяко І.П., який складав протокол від 06.10.2012 року відносно ОСОБА_1
Вказані особи до суду не прибули, викликані належним чином.
При розгляді справи 21.12.2012 року ОСОБА_1 не заявив клопотань про виклик вказаних осіб, також він не заявив жодних інших клопотань, погодився, що можна закінчувати розгляд справи.
На запитання судді він пояснив, що працівниками ДАІ він утримувався протягом 4 годин безпосередньо в службовому автомобілі ВАЗ, вийти вільно з нього не міг.
На запитання суду щодо оскарження дій працівників міліції пояснив, що скаржився на них «начальнику відділку, який розташований на Севастопольській площі у м.Києві». Однак йому начальник сказав: «будеш знати, як слід спілкуватись із працівниками ДАІ». Скарг, заяв на дії працівників міліції щодо складання протоколу, примушування його писати певні записи в ньому в письмову вигляді не надав у будь-які інстанції, в тому числі в органи МВС та прокуратури України.
За таких обставин суддя не може сприймати пояснення ОСОБА_3 про його утримання в автомобілі працівниками ДАІ, примушування записати певні пояснення у протоколі, як об*єктивні.
При розгляді справи суддя враховує, що протокол про адміністративне правопорушення є відповідно до ст. 251 КУпАП доказом у справі, яка розглядається.
Оскільки він за станом на 21.12.2012 року є чинним, то суддя приймає його до уваги, як достовірний, без заслуховування пояснень ОСОБА_5, котрий склав протокол.
Із протоколу чітко видно, що ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Достовірних доказів про те, що він погоджувався на проходження медичного огляду на стан алкогольного сп*яніння при вказаних у протоколі обставинах ОСОБА_1 при розгляді справи не надав. Суддя розцінює його поведінку при розгляді справи (намагання змінити пояснення свідка ОСОБА_2), як таку, що спрямована на ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Також просив враховувати наявність у нього двох неповнолітніх дітей та те, що він є учасником бойових дій.
Вина ОСОБА_1, письмовими , відібраними працівником ДАІ очевидців ОСОБА_2 та ОСОБА_4, присутності яких останній відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп*ягніння, а також поясненнями ОСОБА_2, наданими судді при розгляді справи.
Суддя критично розцінює пояснення ОСОБА_3 про його утримання в автомобілі працівників ДАІ впродовж навіть по тій причині, що свідок ОСОБА_2 пояснив, що він бачив, що ОСОБА_1 знаходився не в автомобілі, а поблизу автомобіля в 3-4 метрах від нього в момент підписання протоколу, складеного працівником ДАІ.
При обрані адміністративного стягнення суддя дотримується приписів ст.23 КУпроАП , в котрій зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами.
Суддя враховує, що ОСОБА_6, як він пояснив має на утриманні неповнолітню дитину дітей і повинен її матеріально утримувати, тому накладення на нього адміністративного штрафу може негативно вплинути на його матеріальний стан.
При вирішенні питання щодо відповідальності ОСОБА_1 суддя враховує наявність дитини у нього. Тому не притягує його до відповідальності у максимальному розмірі.
Суддя також враховує, як пом*якшуючу обставину те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності .
При таких обставинах суддя вважає, що ОСОБА_1 повинен бути притягнений до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами не у максимальному розмір (2 роки), а у розмірі 1 рік.
Керуючись ч. 1 ст. 130 КпАП України, суддя,
Накласти на ОСОБА_1, адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 10 днів з дня її проголошення через Святошинський районний суд м.Києва.
Вона є виконавчим документом, строк пред'явлення до виконання якої 3 (три) місяці.
Суддя