ун. № 2608/5378/12
пр. № 2/2608/3804/12
19 грудня 2012 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Кривов'яза А.П.
при секретарі - Чірковій М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»про визнання майнових прав на об»єкт інвестування спільною сумісною власністю подружжя, визначення рівної частки майнових прав на об»єкт інвестування та визнання стороною у договорі інвестування та позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»про визнання майнових прав на об»єкт інвестування, визначення розміру частки у майнових правах на об»єкт інвестування та визнання стороною у договорі інвестування, суд,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, із урахуванням подальшого уточнення та зменшення позовних вимог, до ОСОБА_2 та Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»про визнання майнових прав на об»єкт інвестування спільною сумісною власністю подружжя, визначення рівної частки майнових прав на об»єкт інвестування та визнання стороною у договорі інвестування.
Позивач посилається на те, що з 30.06.1978 року по 09.03.2006 рік він перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 22.01.2004 року між відповідачкою та ДП МОУ «Укрвійськбуд»було укладено договір інвестування квартири АДРЕСА_1. Відповідно до порядку проведення оплати, в рахунок фінансування будівництва, ними було перераховані спільні кошти подружжя у розмірі 132 400 грн. Зазначена оплата здійснювалась за рахунок коштів, отриманих позивачем під час звільнення з лав Збройних Сил України та частково за рахунок особистих коштів їх сина, в зв'язку з чим він просить позовні вимоги задовольнити, враховуючи зменшення їх розміру.
Третя особа ОСОБА_1 (1978р.н., син позивача та відповідачки) звернувся в свою чергу до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»про визнання за ним 1/5 частини майнових прав на об»єкт інвестування, визначення розміру частки у майнових правах на об»єкт інвестування та визнання його стороною у зазначеному договорі інвестування з усіма правами та обов»язками інвестора.
Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_1 посилається на те, що він також неодноразово вносив особисті кошти в рахунок оплати будівництва спірної квартири на загальну суму 26 259 грн. 67 коп., що відповідає 1/5 частині майнових правах на об»єкт інвестування.
В судовому засіданні позивач та його представник свій позов підтримали, із урахуванням уточнення та зменшення позовних вимог та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Щодо задоволення позову третьої особи не заперечували.
Представник відповідачки в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на його необґрунтованість на безпідставність, стосовно задоволення позову третьої особи також заперечував з тих же підстав. Крім того, звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності.
Представник відповідача ДП Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив в зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, оскільки інші учасники процесу не заперечують проти такого вирішення справи.
Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечував, також просив задовольнити і його позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, третьої особи з самостійними вимогами, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що основний позов та позов третьої особи з самостійними вимогами не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 30.06.1978 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб, який 09.03.2006 року розірвано (а.с.6).
Як встановлено у судовому засіданні, 22.01.2004 року ОСОБА_2 уклала з ДП МОУ «Укрвійськбуд»договір № 2\2004 інвестування будівництва житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.7-8)
Відповідно до довідки № 1048\5 від 12.09.2007 року, виданої ОСОБА_2, вона внесла суму інвестиційних коштів у розмірі 132 400 грн. за однокімнатну квартиру № 4 на 2 поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1 за умовами договору 2\2004 від 22.01.2004р. (а.с.9).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ордеру №122 від 22.11.1995р., виданого ОСОБА_1 на родину з 4-х осіб, він отримав право на зайняття трьохкімнатної квартири АДРЕСА_4 (а.с.10)
Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.02.2004 року ОСОБА_2, що діяла від імені своєї дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 продала належну на праві часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_4 за 11 399 грн. 51 коп. (а.с.49)
В судовому засіданні третя особа ОСОБА_1О, який заявив самостійні вимоги, пояснив суду, що коштами отриманими від продажу вищевказаної квартири було частково оплачено інвестиційний договір. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що також ним були внесені кошти на рахунок фінансування будівництва об»єкта інвестування у розмірі 18 660 грн., які ним було позичено у свого колишнього тестя ОСОБА_5
Однак, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх пояснень третьою особою з самостійними вимогами ОСОБА_1 щодо фінансування саме ним будівництва об»єкта інвестування, суду не надано.
Як вбачається із наданих представником відповідачки суду копій квитанцій про сплату інвестиційних коштів, платником у них зазначена виключно лише відповідачка ОСОБА_1 (а.с.71-74, 90)
Крім того, згідно з вимогами ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 02.02.2012 року, яке набрало законної сили, визнано 1\2 частину квартири АДРЕСА_3 об'єктом права спільної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як набуту за час шлюбу та визнано за ОСОБА_1 право на 1\2 частину зазначеної квартири. (а.с.22-23)
Тим же рішенням встановлено судом, що після розірвання шлюбу у 2006 році між сторонами склалися неприязні відносини, неодноразово виникали конфлікти на ґрунті користування квартирою, під час одного з яких ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Зазначені обставини стверджуються поясненнями сторін та третьої особи по вказаній справі та актами судово-медичного обстеження. (а.с.22зв.)
Відповідно до керівних роз»яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до ч.2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Крім того, у ході судового розгляду відповідача ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про застосування наслідків пропуску позовної давності. (а.с.87)
Так, відповідно до ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Крім того, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як встановлено судом, шлюб між сторонами розірвано 9.03.2006р., що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу Гальцького ВРАГС Львівського МУЮ. (а.с.6)
Тому, право на звернення до суду з даним позовом у позивача ОСОБА_1 виникло ще у березні 2006 року, однак до суду він з позовною заявою звернувся лише у березні 2012 року, з пропуском встановленого строку позовної давності.
Зазначена обставина та наявність тривалого спору між сторонами з приводу користування майном подружжя також підтверджується і рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 02.02.2012 року, відповідно до якого, після розірвання шлюбу у 2006 році між сторонами склалися неприязні відносини, неодноразово виникали конфлікти на ґрунті користування квартирою. (а.с.22зв.)
Будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності ОСОБА_1 та його представником у ході судового розгляду не надано.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, а також позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки вони є необґрунтованими, не доведеними та не знайшли свого підтвердження у ході судовому розгляду.
Керуючись ст.ст. 60, 70, 72 СК України, ст.ст. 257, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 209, 213-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»про визнання майнових прав на об»єкт інвестування спільною сумісною власністю подружжя, визначення рівної частки майнових прав на об»єкт інвестування та визнання стороною у договорі інвестування будівництва житлового будинку відмовити.
У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»про визнання майнових прав на об»єкт інвестування, визначення розміру частки у майнових правах на об»єкт інвестування та визнання стороною у договорі інвестування будівництва житлового будинку відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя :
Повний текст рішення виготовлено 24.12.2012р.