ун. № 2-7770/11
пр. № 2/2608/2055/12
10 грудня 2012 року
Справа №2-3585-1/10
Рішення
Іменем України
10.12.2012 р. Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Наборозняка М.І.
за участю секретаря Слепець Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів у зв*язку із невиконанням умов договору позики,
встановив:
Позивач 04.06.2008 року звернувся до відповідача ОСОБА_2 з позовом про стягнення боргу за договором позики в сумі 305 тис грн (том 1, а.с.3-4).
В ході розгляду справи 03.04.2009 року доповнив свої вимоги вимогами про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат (том 1, а.с.128-129) із у зв*язку із невиконанням договору позики від 23.10.2002 року(строк повернення позики - 23.10.2005 року).
В судовому засіданні 22.01.2010 року судом було притягнуто до участі у справі в якості співвідповідача дружину ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (том 1, а.с. 236).
За результатами розгляду справи були постановлено судове рішення суду першої інстанції від 23.06.2010 року (том 3, а.с. 43-46) про стягнення із відповідачів солідарно боргу 305 тис грн, а також процентів річних, інфляційних втрат.
16.11.2011 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалив рішення, яким залишив в силі рішення про стягнення боргу в сумі 305тис грн солідарно з обох відповідачів, рішення в частині стягнення трьох процентів річних інфляційних втрат скасовано, в цій частині справа направлена на новий розгляд.
В ході нового розгляду справи у 2012 році позивач ОСОБА_4 уточнив (неодноразово) свої вимоги до обох щодо строку нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов*язань про повернення позики.
Також надав позовну заяву із обґрунтуваннями вимог до відповідача ОСОБА_3 від 05.11.2012 року (том 4, а.с. 31-35).
В остаточному варіанті вимог просить стягнути кошти, пов*язані з невиконання за договору позики, а саме три проценти річних в сумі 64954 грн 73 коп за період прострочення виконання грошових зобов*язань з 24.10.2005 року по 28.11.2012 року, інфляційні втрати в сумі 328 261 грн 93 коп - за період прострочення з 01.11.2005 року по 30.10.2012 року (том 4, а.с.67-70).
Вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 позичив у нього 305 тис грн, однак вчасно у передбачений договором позики строк не повернув позику, тому він нараховує йому проценти річні та інфляційні втрати у зв*язку з невиконанням грошових зобов*язань відповідно до ст. 625 ЦК України.
Крім того, посилається на те, що судовим рішеннями, наявними ту справі, встановлено, що боржником за договором також є відповідачка ОСОБА_3, оскільки позику 305 тис грн було отримано ОСОБА_2 в інтересах сім*ї ( в період отримання позики і за станом на період розгляду справи він проживав зі своєю дружиною ОСОБА_3 однією сім*єю), то стягнення може бути звернено на майно, яке є спільною власністю подружжя (відповідачів) згідно зі ст. 22, ч. 2 ст. 31 КПШС України (аналогічні норми ст. 61, ч. 2 ст. 73 СК України).
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.
Представники відповідачів заперечили позовні вимоги, мотивуючи пропуском строку позовної давності, а також тим, що відповідач ОСОБА_3 не позичала у позивача коштів, про які він вказує в позовній заяві, вона не є боржником за позикою, вказаною позивачем, і не повинна нести передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Суд розглядає справу на підставі засад змагальності та диспозитивності (ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України), про що сторонам було роз*яснено.
Представники відповідачів не заперечили в судовому засіданні, в тому числі і 10.12.2012 року, стверджень ОСОБА_1 про те, що йому жодних коштів із 305 тис грн боргу відповідачами не повернено.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд визнає за достовірні пояснення позивача про невиконання відповідачем умов договору позики грошей.
Відповідно до рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.11.201 року (том 3, а.с. 175) суди дійшли до вірного висновку про можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.
Враховуючи, що рішення вказаної судової інстанції є чинним, то воно є обов*язковим для виконання.
Крім того, суд вважає, що рішення суду в цій частині є обставиною, яка не повинна доказуватись при розгляді інших справ, в якому беруть участь ті ж особи, тобто сторони по справі, яка розглядається (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).
Тому суд не приймає заперечення відповідача ОСОБА_3 (її представника) про те, що вона не є боржником за зобов*язаннями про повернення боргу за договором позики ОСОБА_1 в сумі 305 тис грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України за прострочення грошових зобов*язань боржник сплачує суму боргу із врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором чи законом.
За таких обставин, на підставі вказаної норми закону суд стягує із відповідачів солідарно три проценти річних та інфляційні втрати за період, визначений позивачем в уточненій позовній заяві.
Враховуючи, що представники відповідачів чітко не вказали який розмір позовних вимог вони визнають; на запитання суду щодо вірного обчислення величини суми процентів, інфляційних фактично не відповіли, то суд визнає наданий позивачем розрахунок розміру стягнення достовірним, тим більше, що він виконаний на підставі встановленої методики відповідно до роз*ясень Верховного Суду України.
Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову на підставі пропуску строку позовної давності (як наполягають представники відповідачів).
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред*явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Суд вважає, що вимога про стягнення основного боргу (305 тис грн) є частиною вимог, на яку мав право позивач, тобто, він мав право після спливу терміну виконання зобов*язань про повернення 305 тис грн позики (23.10.2005 року ) пред*являти вимоги і про повернення боргу (305 тис грн) і про стягнення трьох процентів річних та інфляційних.
Про те, що вказані вимоги є частинами однієї вимоги свідчить приписи ст. 625 ЦК України.
Позивач, впродовж трирічного строку (з дня порушення його права отримати позику) позовної давності, а саме 04.06.2008 року звернувся до суду із позовом (з частиною вимог) про стягнення боргу 305 тис грн (основного боргу). В цей день перебіг строку позовної давності перервався.
В подальшому, в ході розгляду справи 03.04.2009 року, він, в межах року (а не більше трьох років після звернення до суду із частиною вимог) звернувся з іншою частиною вимог, які фактично випливають з того ж договору позики ( враховуючи приписи ст. 625 ЦК України).
Тому приписи позовної давності (ст. 257 ЦК України, яка була чинною на період звернення позивача до суду із позовом - три роки), позивачем дотримані, в тому числі і щодо іншого відповідача ОСОБА_3 (притягнена співвідповідачем в ході розгляду справи судом 03.04.2009 року).
Відповідач ОСОБА_3 згідно зі ст. 541 ЦК України повинен відповідати за виконання зобов*язань у тому ж обсязі, як і отримувач коштів за договором позики (солідарно), враховуючи приписи ст. 374 ЦК УРСР та ст. 31 КПШС України ( про що вказано у рішенні суду касаційної інстанції (том 3, а.с.175), враховуючи, що договір був укладений в інтересах сім*ї, а також враховуючи вимоги ст. 625 цього Кодексу.
За таких підстав суд стягує борг із відповідачів солідарно.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України суд стягує із відповідачів солідарно на користь позивача суму судового збору , яку він сплатив (доплатив) при вирішенні спору щодо процентів річних та інфляційних, враховуючи, що рішення щодо судового збору, сплаченогго позивачем при зверненні до суду з первісним позовом в частині судового збору залишено судом касаційної інстанції в силі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 212-214 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, які проживають у АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2 , який проживає у АДРЕСА_2
пов*язані з невиконання за договору позики три проценти річних в сумі 64954 грн 73 коп за період прострочення виконання грошових зобов*язань з 24.10.2005 року по 28.11.2012 року, та інфляційні втрати в сумі 328 261 грн 93 коп - за період прострочення з 01.11.2005 року по 30.10.2012 року, а також судовий збір 1582 грн, а всього - 394 808 грн 66 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана на адресу Апеляційного суду м.Києва через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: