печерський районний суд міста києва
Справа № 2-3424/12
Категорія 26
20 грудня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Пилаєва М.К. ,
при секретарі - Кицюк Л. П.,
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про визнання кредитного договору недійсним та застосування наслідків його недійсності, -
Позивач в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним вище позовом до відповідача, просить визнати недійсним укладений між сторонами кредитний договір №44798 від 26 квітня 2012 року, надалі Договір, з підстав визначених ч.1 ст.215, ч.1 ст.203; ч.1 ст.227; ч.1 ст.230 ЦК України та застосувати наслідки його недійсності. Зокрема, в обґрунтування позову позивач посилається на наявність наступних обставин як підстав недійсності договору. В порушення вимог ст.628 ЦК України Договір не містить обов'язкових умов, визначених п.8. ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» про порядок зміни та припинення дії Договору за ініціативою позивача. Також представник позивача посилається на порушення встановленого законодавством порядку формування та погодження ціни та неналежність її визначення, що відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», надалі Закон, вважається порушенням прав споживача, яке тягне за собою недійсність договору цілому на підставі ст.217 ЦК України, оскільки ціна Договору є істотною умовою договору. Зокрема, посилається не зазначення в Договорі та ненадання Банком позивачу інформації про сукупну вартість кредиту відповідно до вимог Розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 №168, надалі Правила, та вимог ч.2 та ч.4 ст.11 вказаного Закону. Також позивач зазначає, що передбачені п.4.3.5 Договору випадки, коли Банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, не відповідають вимогам ч.10 ст.11 вказаного Закону, якою встановлено вичерпний перелік таких випадків, та ч.2 ст.651 ЦК України, якою визначено поняття істотного порушення умов договору. Вважає, що Банк безпідставно, в порушення вказаних вимог, розширив коло таких випадків, вважає ці умови дискримінаційними та несправедливими для позивача і такими, що тягнуть за собою недійсність Договору відповідно до ч.6 ст.18 вказаного Закону. Також представник позивача посилається на недійсність умов п.4.3.9, п.6.5 Договору, якими передбачено випадки, коли Банк має право в односторонньому порядку відмовитись від договору - припинити надання кредиту, а також розірвати Договір, які вважає такими, що не відповідають вимогам ст.651 ЦК України, є несправедливими та дискримінаційними для позивача згідно ч.3 ст.18 вказаного Закону. Також посилається невідповідність вимогам ч.3 ст.11 вказаного Закону, дискримінаційність та несправедливість умов пунктів 4.3.3, 4.3.7 Договору щодо права банку використовувати персональні дані позивача поза виключними межами, визначеними ч.3 ст.11 Закону. Також посилається невідповідність вимогам умов п.3.11.3 Договору щодо зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку, вимогам п.3.5 Правил, відповідно до якого банк має право на зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Вважаючи умови вказаного пункту Договору дискримінаційними правилами зміни відсоткової ставки, посилається на наявність підстав для визнання їх недійсними на підставі ч.5 ст.11 та ч.6 ст.18 вказаного Закону. Також посилається на неповідомлення Банком позивачу саме перед укладенням Договору у письмовій формі даних у відповідності до ч.2 ст.11 вказаного Закону, що є порушенням п.2.1., 2.4 та 2.5 вказаних Правил. Повідомлення таких даних в тексті договору вважає неналежним повідомленням. Вважаючи такі дії наданням інформації про кредит у нечіткій, двозначній, незрозумілій формі, посилається на наявність підстав згідно ч.6 ст.19 вказаного Закону для недійсності Договору як правочину, здійсненого з використанням нечесної підприємницької практики. Оскільки визнання вказаних положень Договору недійсними матиме наслідком зміну інших положень Договору, представник позивача вважає наявними підстави згідно ч.5, 6 ст.18 вказаного Закону для визнання договору недійсним в цілому на вимогу позивача як споживача. Також посилаючись на неможливість позивача при укладенні договору змінити умови, які є недійсними, у зв'язку з переконанням Банком про правильність цих умов, що вказує на здійснення нечесної підприємницької діяльності та недобросовісної конкуренції, введення Банком позивача в оману, вважає наявними підстави для визнання договору недійсним на підставі ст.230 ЦК України. Також позивач ставить під сумнів наявність повноважень у особи, яка підписала Договір, оскільки не зазначено реквізитів довіреності та Положення про відділення Банку, на доказ повноважень цієї особи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3, позовні вимоги з підтримав, просив позов задовольнити, посилаючись на викладені у позові обставини, а також додатково зазначив про відсутність повноважень у відділення Банку для укладення оспорюваного Договору та проставлення печатки відділення на Договорі. Проти розгляду справи у відсутність позивача не заперечував.
Представник відповідача Дмітрішин Д.М. проти позову заперечив в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на викладене у письмових запереченнях та на відсутність підстав згідно чинного цивільного законодавства для визнання Договору недійсним. На доказ своїх заперечень представник відповідача подав письмові докази, долучені до матеріалів справи.
Суд вирішивши можливим розгляд справи у відсутність позивача, за участі його повноваженого представника, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.
На підставі пояснень сторін та наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено наступні обставини: 26 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» в особі директора Симферопольської дирекції (відділення №26) Ляліної О.А. та позивачем укладено та підписано кредитний договір №44798 про надання позивачу кредиту на споживчі цілі на умовах овердрафту з лімітом суми у розмірі 11 000, 00 грн., з фіксованою процентною ставкою за користування коштами у розмірі 0,1 % річних, та датою остаточного повернення 26.04.2013. Договір укладений і підписаний директором Симферопольської дирекції (відділення №26) Ляліною О.А. на підставі довіреності ПАТ «Терра Банк» від №132 від 19.04.2012, підписаної т.в.о. Голови Правління банку Савощенком О.А., та Положення про Сімферопольську дирекцію (відділення №26) ПАТ «Терра Банк», затвердженого рішенням Спостережної Ради ПАТ «Терра Банк», оформленого протоколом №28.03/20012 від 28.03.2012. надалі Положення. Договір скріплений печаткою з зазначенням найменування Симферопольської дирекції (відділення №26) Публічного акціонерного товариства «Терра Банк», з зазначенням коду Банку №24425738. Перед укладенням договору 26.04.2012 позивач розписався про отримання повідомлення відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» про основні кредитні умови, на яких позивачу було запропоновано одержати кредит, з текстом якого ознайомився та погодився. При укладенні договору позивачу під розписку повідомлено сукупну вартість споживчого кредиту. Вказані обставини також підтверджуються наявними в матеріалах справи та належними і допустимими письмовими доказами, які прийнято до уваги судом, а саме копіями кредитного договору, довіреності, положення про дирекцію банку, повідомлення та таблиць визначення сукупної вартості кредиту/а.с.14-21, 37-62, 55-57, 50-54, 58-60, 63-70, 71-72/ Доказів на спростування встановлених судом обставин позивачем суду не надано і в матеріалах справи такі дані відсутні.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є суперечливість змісту правочину ЦК України, актам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема фізичні та юридичні особи.
Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною. Правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно ст.23 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки згідно з вимогами Закону, цього Положення, статутів та внутрішньобанківських положень можуть створювати відокремлені підрозділи, які здійснюватимуть банківську діяльність від імені банку, - філії, відділення.
Відповідно до п.п.1.1.-1.9 Положення відділення є структурною одиницею Банку, не є юридичною особою, здійснює свою діяльність від імені Банку у межах наданих йому повноважень цим Положенням, операції Відділення здійснюються через кореспондентський рахунок Банку і відображаються на балансі Банку Відповідальність по зобов'язаннях, виникаючих з діяльності Відділення, несе Банк. Відділення має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням та штампи.
Відповідно до п.3.1. Відділення має право надавати банківські послуги, зокрема здійснювати кредитні операції, в частині кредитування фізичних осіб.
Відповідно до п.п.4.4. Директор Відділення зобов'язаний здійснювати від імені Банку всі правові дії в межах цього Положення та довіреності, виданої Банком.
Таким чином, виходячи з встановлених судом обставин, вимог ч.2 ст.207 ЦК України, а також Положення, договір укладено у письмовій формі, підписано уповноваженою на те особою, в межах операцій, на здійснення яких має повноваження відділення, скріплений печаткою відділення, яка передбачена Положенням, що не суперечить вимогам ч.2 ст.207 ЦК України, згідно якої договір підписується уповноваженою особою і скріплюється печаткою. У зв'язку з чим, суд не приймає відповідних доводів представника позивача як безпідставних та необґрунтованих.
Пунктами 4.3.5., 4.3.9, 6.1., 6.5 Договору передбачено порядок зміни та припинення дії договору, що не суперечить п.8. ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено, що договір про надання фінансових послуг повинен містити порядок зміни та припинення дії договору. З огляду на наведене, доводи позивача в цій частині є юридично неспроможними, разом з тим, слід зазначити, що умовами п.6.5 Договору передбачено право позичальника на дострокове розірвання договору, а також його умови та порядок.
Враховуючи умови п.6.3 та 6.7. Договору, відповідно до яких застережено про повідомлення позичальника до укладення договору в письмовій формі про умови кредитування та інформацію відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послу», а також виходячи з встановлених судом обставин про повідомлення Банком позивачу сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки з зазначенням порядку їх визначення у виді таблиць за підписом позивача та вручення відповідного повідомлення позивачу, доводи представника позивача про непогодження такої істотної умови договору як ціна, порушення вимог п.7 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», п.2.1, 2.4, 2.5, Розділу 3 Правил, а також вимог ч.2 та ч.4 ст.11 згаданого Закону є безпідставними і такими, що спростовуються наявними у справі доказами.
За вказаних обставин, доводи представника позивача про надання позивачу інформації про кредит у нечіткій, двозначній, незрозумілій формі та наявність підстав згідно ч.6 ст.19 вказаного Закону для недійсності Договору як правочину, здійсненого з використанням нечесної підприємницької практики, а також підстав згідно ч.5, 6 ст.18 вказаного Закону для визнання договору недійсним в цілому на вимогу позивача як споживача, є жодним чином не обґрунтованими і такими, що спростовуються наявними у справі доказами.
Доводи представника позивача про неможливість позивача змінити умови договору при їх укладенні, введення в оману позивача та наявність підстав недійсності згідно ст.230 ЦК України жодним чином не обґрунтовані, дані про наявність у позивача принаймні намірів на зміну запропонованих Банком умов суду не надані і в матеріалах справи відсутні.
Як перевірено судом, умови пунктів 4.3.3, 4.3.7 Договору щодо права банку використовувати персональні дані позивача поза виключними межами, визначеними ч.3 ст.11 Закону «Про захист прав споживачів», не є такими, що суперечать вимогам вказаної норми, оскільки відповідно до п.3.17 та 6.8. Договору позивачу роз'яснено права як суб'єкта персональних даних, і позивач надав згоду на використання Банком його персональних в обсязі та на умовах передбачених Договором.
Умови п.3.11.3 Договору щодо зміни відсоткової ставки не суперечать вимогам п.3.5 Правил, оскільки п.3.11 Договору передбачено порядок зміни відсоткової ставки за ініціативою банку, у разі настання певних обставин, які мають вплив на вартість кредитних ресурсів, в тому числі наслідки відмови чи незгоди позивача з такою зміною, що по суті не є односторонньою зміною відсоткової ставки, на що безпідставно посилається представник позивача.
Умови п.4.3.9 та 6.5 Договору, якими передбачено випадки припинення Банком надання кредиту та порядок розірвання договору не суперечать вимогам ст.651 ЦК України, якою встановлено можливість сторін визначити порядок зміни та розірвання договору у договорі. Не є вказані умови і несправедливими, як стверджує представник позивача, оскільки дані умови передбачають припинення чи розірвання Договору у разі настання певних обставин, а не на власний розсуд Банку чи без відповідного повідомлення позичальника. Зокрема, відповідно до п.4.3.9 Банк припиняє виплату кредиту у разі направлення позичальником повідомлення по незгоду з новими тарифами, а п.6.5 Договору передбачає розірвання Договору шляхом підписання сторонами договору про розірвання.
Відповідно до умов п.4.3.5 Договору сторонами погоджено випадки істотного порушення умов даного Договору, за яких Банк має право вимагати від позичальника достроково повернути кредит, строк виплати якого ще не настав.
Відповідно до ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.
Вказані умови Договору не суперечать положенням ч.10 ст.11 вказаного Закону, оскільки законом не надано визначення поняття іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту або переліку таких порушень. Не суперечать ці умови і ч.2 ст.651 ЦК України, якою визначено поняття істотного порушення умов договору, оскільки дана норма не визначає конкретних обставин, є оціночною і відносить встановлення такого порушення умов договору до повноважень суду.
Таким чином, суд надходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст.203, 207, 215, 1054 ЦК України, ст.ст. 6, 10-11, ст.ст.57-60, ст.88, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223, ст.ст.292, 294 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про визнання недійсним кредитного договору №44798 від 26 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк», та застосування наслідків його недійсності - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.К. Пилаєва