Справа № 4-4898/12
26 грудня 2012 року суддя Печерського районного суду м. Києва Царевич О.І., за участю секретаря Гуцинюка Я.І., прокурора Прокудіна Д.В., Бабенко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Києві скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Генеральної прокуратури України за результатами розгляду їх заяви від 29.10.2012,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на постанову Генеральної прокуратури України про відмову в порушенні кримінальної справи за результатами розгляду їх заяви від 29.10.2012.
Дану скаргу заявники обґрунтовують тим, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 31.10.2012 їх заяву щодо порушення кримінальної справи відносно Генерального прокурора України ОСОБА_3 за ст. ст. 367, 382 КК України направлено до Генеральної прокуратури України за належністю, однак станом 15.11.2012 результати розгляду вказаної заяви Генеральною прокуратурою України повідомлено не було. Таким чином вважає, що Генеральною прокуратурою України винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яку від них приховують, порушуючи їхнє право на оскарження.
В зв'язку з зазначеним просять скасувати постанову Генеральної прокуратури України про відмову в порушенні кримінальної справи за результатами розгляду їх заяви від 29.10.2012, а матеріли повернути для проведення додаткової перевірки.
При зверненні із означеною скаргою, заявники посилаються на ст. ст. 236-2 КПК України (в редакції 1960 року).
В судове засідання заявники за скаргою не з'явилися, подавши суду заяву, у якій зазначають про неможливість прибуття в судове засідання з розгляду скарги, у зв'язку із зайнятістю в розгляді цивільної справи в Жовтневому районному суді м. Харкова.
Судом з урахуванням поданої заяви, думки прокурора, вимог ст. 236-2 КПК України, відповідно до яких, суд тільки у разі необхідності заслуговує заявника за скаргою, відсутності клопотання про відкладення розгляду справи, визнав можливим розгляд справи за скаргою у відсутність заявників за скаргою.
Прокурор в судовому засіданні заперечувала щодо вимог скарги, як таких, що не ґрунтуються на вимогах чинного кримінально-процесуального законодавства, оскільки Генеральною прокуратурою України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29.11.2012 постанова про відмову у порушенні кримінальної справи не виносилась, означена заява розглянута в порядку Закону України «Про звернення громадян». Просила скаргу залишити без задоволення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку прокурора, приходить до наступних висновків.
Згідно з статтею 16-1 КПК України (в редакції 1960 року), розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності, в судовому засіданні сторони користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
Кримінально-процесуальний кодекс України (в редакції 1960 року) вказує на вичерпний перелік процесуальних рішень органу дізнання, слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені до суду на стадії проведення дослідчої перевірки та досудового слідства.
Відповідно до Кримінально-процесуального Кодексу України (в редакції 1960 року) в заявника виникає право на оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи до суду згідно положень ст. ст. 99-1, 236-1 КПК України.
Згідно з положеннями ст. ст. 236-1, 236-5, 236-7 КПК України (в редакції 1960 року), предметом судового контролю можуть бути постанови органу дізнання, слідчого чи прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, про закриття кримінальної справи та про порушення кримінальної справи.
Стаття 236-2 КПК України (в редакції 1960 року) містить вичерпний перелік процесуальних рішень, які суд вправі прийняти за результатами розгляду скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Згідно з ч. 3 даної норми, розглянувши скаргу, суддя скасовує постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки або залишає скаргу без задоволення.
За змістом цих вимог закону, обов'язковою передумовою прийняття судом рішення в порядку ст. 236-2 КПК України (в редакції 1960 року) є наявність предмета оскарження - постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Постанова Генеральної прокуратури України про відмову в порушенні кримінальної справи заявником до скарги не долучена і в судовому засіданні наявність такої постанови в них судом також не встановлена.
Зважаючи на викладене, розглянувши скаргу в межах заявлених вимог про скасування постанови Генеральної прокуратури України про відмову в порушенні кримінальної справи, вважаю необхідним скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення у зв'язку з відсутністю предмета оскарження.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 236-1, 236-2 КПК України (в редакції 1960 року), суд -
Скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Генеральної прокуратури України за результатами розгляду їх заяви від 29.10.2012 -залишити без задоволення.
На постанову може бути подана апеляція прокурором чи особою, яка подала скаргу, її представником протягом 7 діб з дня її винесення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Царевич О.І.