Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0610/2-3037/11
Категорія 55
12 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Матюшенка І.В.
суддів: Борисюка Р.М., Галацевич О.М.
при секретарі судового
засідання Ямковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Промислово-інвестиційний банк" про стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому, посилаючись на порушення публічним акціонерним товариством „Промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) приписів ст. ст. 1066, 1071, 1074 ЦК України та ст.ст. 55, 57, 59 Закону України „Про банки і банківську діяльність", просив стягнути з відповідача на його користь 273829 грн. 47 коп. завданих йому збитків та 300000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18.09.2012 року у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення його позову. Апелянт зазначає, що: суд безпідставно послався на розпорядження Члена правління Банку від 07.07.2011 року та не зазначив на підставі яких нормативних актів йому, позивачу, було відмовлено у видачі депозитних коштів; не застосував до спірних правовідносин положень ст. ст. 1060, 1064 ЦК; не були враховані додаткові пояснення позивача від 16.07.2012 року та не були прийняті судом його додаткові пояснення від 18.09.2012 року.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Встановлено, що між позивачем, який станом на 20.09.2011 року обіймав посаду завідуючого Коростенським безбалансовим відділенням філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомир" та Банком 08.10.2008 року були укладені договори про банківський вклад „Активний вкладник" №№ Аа18 та Аа24 (а.с.6, 7) строком на 36 місяців, тобто до 08.10.2011 року.
Станом на 20.09.2011 року на вказаних банківських вкладах обліковувалися наступні грошові кошти: на вкладі № Аа18 - 3774.07 грн. (а.с.38); на вкладі № Аа24 - 266007.60 грн. (а.с.8, 17).
На виконання розпорядження члена Правління Банку, директора з операційної та фінансової діяльності від 17.09.2011 року № 21/24-5, яким з метою міграції до нової банківської системи „Flexcube" даних з комплексів „Обслуговування фізичних осіб" філій в окремих містах України, включаючи м. Житомир (а.с.45) грошові кошти з рахунків ОСОБА_2 19.09.2011 року були переведені до Центрального відділення Банку (а.с.11-14). 7 жовтня 2011 року на вище вказані депозитні рахунки ОСОБА_2 ухвалою апеляційного суду Житомирської області було накладено арешт (а.с.21).
Заява позивача від 20.09.2011 року про повернення коштів залишена Банком без задоволення. Без задоволення залишена і заява ОСОБА_2 від 10.10.2011 року (а.с.19) про повернення коштів у зв'язку із закінчення строку дії договорів.
Посилання позивача на неправильне застосування судом положень ст. ст. 1066, 1071, 1074 ЦК України та ст.ст. 55, 57, 59 Закону України „Про банки і банківську діяльність" є безпідставним, оскільки списання коштів апелянта з його рахунків на користь Банку чи третіх осіб 19-20 вересня 2011 року не мало місце. Грошові кошти лише були переведені до Центрального відділення Банку під тими ж номерами вкладів у зв'язку із запровадженням нової банківської системи.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про правомірність дій Банку щодо банківської операції, що мала місце 19.09.2011 року (а.с.11-14) є правильним, а доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Безпідставними колегією суддів визнаються і доводи апелянта про відсутність у рішенні суду правової оцінки дій Банку щодо відмови ОСОБА_2 видати грошові кошти на першу вимогу вкладника на підставі ч. 2 ст. 1060 ЦК України та не врахування його додаткових пояснень від 18.09.2012 року про те, що спірні грошові кошти є спільним майном подружжя, оскільки такі позовні вимоги ОСОБА_2 до суду першої інстанції заявлені не були а згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог. Прохання позивача про зобов'язання Банку „перерахувати кошти зазначені в судовому рішенні на рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_2 ... в Коростенському відділенні ... ПАТ „Укрсоцбанку" (п.4 позовної заяви) не є позовною вимогою про повернення банківських вкладів, а стосується зарахування на вказаний ним рахунок належних, на думку позивача, збитків та моральної шкоди, що мали би бути стягнуті судом за заявленим позовом. Вказана обставина підтверджена ОСОБА_2 у поясненнях, даних апеляційному суду.
Посилання апелянта на не врахування судом його пояснень від 16.07.2012 року не приймаються до уваги, так як такі пояснення у письмовому вигляді в матеріалах справи відсутні, відсутня і фонограма судового засідання за 16.07.2012 року (а.с.54-55).
Правильним є і висновок суду про безпідставність позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки спір між сторонами виник із договірних зобов'язань (договорів банківського вкладу) які не передбачають можливість відшкодування однією із сторін іншій стороні моральної шкоди.
Крім того, згідно ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 слідує, що збитками позивач вважає всю грошову суму вкладів та нараховані за депозитом відсотки, які не можуть вважатися збитками у розумінні ст. 22 ЦК.
За таких обставин, коли рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 18 вересня 2012 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді