печерський районний суд міста києва
Справа № 2-3797/12
26 грудня 2012 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого: судді Соколова О.М.,
при секретарі: Нагібіній Я.О.,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним, -
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить в порядку відшкодування майнової шкоди стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби грошові кошти в розмірі 100565 грн. 64 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є пенсіонером, що визнаний інвалідом ІІІ групи, зв'язок якої пов'язано із проходженням військової служби та відповідно до ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та ч. 2 ст. 29 ЗУ «Про Службу безпеки України»має право на грошову допомогу в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених КМ України. Разом з цим позивачу була нарахована й виплачена одноразова грошова допомога згідно абз. 3 п. 2 ч. 2 «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травм або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року, абз. 3 п. 2 ч. 2 вищенаведеного порядку затвердженого Постановою КМ України від 28 травня 2008 року № 499 визнано незаконним та не чинним. Враховуючи викладене позивач посилаючись на ч. 3 ст. 152 Конституції України просить задовольнити позов заявлений ним спосіб.
В судовому засіданні, представник позивача позов з викладених у ньому підстав підтримала, просила задовольнити.
Державна казначейська служба України свого представника в судове засідання не направила про місце, день і час розгляду справи повідомлялась належним, проте в направлених на адресу суду письмових запереченнях просила розглянути справу за відсутності її представника.
За наведених обставин враховуючи положення ч. 2 ст. 169 ЦПК України суд визнав можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Ст. 1175 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Відповідно до ст.ст. 170, 176 ЦК України держава здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, а тому в деліктних правовідносинах зобов'язання держави виконує Державне Казначейство України, на яке постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року у покладена функція по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України.
Окрім того, аналізуючи положення ст.ст. 1173, 175 ЦК України, суду при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, слід встановити наявність заподіяної шкоди, протиправність діяння заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Саме по собі визнання положення Закону неконституційним не свідчить про наявність заподіяння позивачу матеріальної шкоди у визначеному нею розмірі.
Крім того, позивачем не доведено факту заподіяння шкоди законами, положення які в подальшому були визнані неконституційними, причинний зв'язок між шкодою та законами, положення які в подальшому були визнані неконституційними та вини відповідача у її заподіянні.
З урахуванням наведеного, підстав для задоволення позову немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 19, 152 Конституції України, ст.ст. 1173, 1175 ЦК України, ст.ст. 10,57,60,209,212-215, 223 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі нормативно-правовим актом, що визнаний неконституційним -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя О.М. Соколов