Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
03.01.2013р. справа № 2а- 14016/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
УПФУ у Фрунзенському районі міста Харкова
до ПАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16330"
простягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач, Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з відповідача, Публічного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16330", заборгованості в сумі 31.235,88 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що всупереч вимогам ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" витрати територіальних органів ПФУ по виплаті пенсій, призначених колишнім працівникам ПАТ на підставі п. "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не відшкодовані платником внесків. На адресу платника внесків територіальним органом надсилались відповідні повідомлення. Внаслідок невиконання вимог діючого законодавства щодо відшкодування витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах наступним пенсіонерам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, у відповідача склалась заборгованість перед Пенсійним фондом в сумі 31.235,88 грн. Проте в добровільному порядку ПАТ оплати грошових сум, котрі зазначені в цих повідомленнях, не здійснено. Посилаючись на викладені вище мотиви, суб'єкт владних повноважень просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Харківське автотранспортне підприємство 16330" з поданим позовом не погодився, надав свої письмові заперечення.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що пенсії, призначені відповідно до п. "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не входять ані до Списку №1, ані до Списку №2, приписами п. 1 розділу 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, відповідно до яких відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та положень частини 2 Прикінцевих положень вказаного Закону, не визначений обов'язок відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пенсії, призначеної на підставі пункту "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів і т.д.), а відтак платник внесків не має обов'язку відшкодовувати витрати територіального органу ПФУ по виплаті цих пенсій. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.
Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження. Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова, заявлена суб'єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів ґрунтується на розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за жовтень - листопад 2012р.
Дослідивши зібрані по справі докази, суд відзначає, що згадані розрахунки за своєю правовою суттю є рішеннями суб'єкта владних повноважень, позаяк покладають на платника внесків обов'язок здійснити платіж на користь територіального органу ПФУ, юридичної дії не втратили, платником внесків були отримані.
Заявлена до стягнення сума заборгованості складається з витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за жовтень-листопад 2012 року, пенсіонерам: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19
У ході розгляду справи судом встановлено, що перелічені фізичні особи дійсно працювали у відповідача, рішення про призначення пенсій переліченим особам були прийняті територіальними органами ПФУ у зв'язку з наявністю виданих відповідачем довідок, уточнюючих особливий характер роботи.
Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідач обтяжений обов'язком відшкодовувати витрати територіальних органів ПФУ по виплаті пенсій, призначених згідно з п.п."б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", адже відповідно до п.1 ст.1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідач віднесений законодавцем до кола осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а в силу ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для відповідача є, зокрема, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п."б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідач в ході судового розгляду не спростував факту наявності у нього як платника внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обов'язку відшкодовувати територіальним органам ПФУ витрати по доставці та виплаті пенсій, що були призначені особам, які знаходились з ним в трудових правовідносинах і внаслідок цього набули та реалізували право на отримання пенсій відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" або відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з п.п.6.4 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663; далі за текстом - Інструкція) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.
Як з'ясовано судом, позивач, УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова, на виконання визначеного Інструкцією порядку склав та направив на адресу ПАТ "ХАТП 16330" повідомлення №286 від 16.11.2012р., до якого приєднав розрахунки понесених витрат на суму 31.235,88 грн.
Наявні в матеріалах справи копії розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсії за формою та змістом вимогам Інструкції не суперечать, були отримані платником внесків, але не оплачені платником з мотиву відсутності обов'язку відшкодовувати витрати територіальних органів ПФУ по виплаті пенсій, призначених згідно з п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Між тим, зазначений мотив відповідача є необґрунтованим, на увагу не заслуговує, позаяк судом встановлено, що в постанові Верховного Суду України від 01.02.2012р. по справі №21-19а12 викладена правова позиція, згідно з якою ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16330" (тобто саме відповідач по справі) зобов'язане здійснювати відшкодовування фактичних витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на підставі п."з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів і т.і.).
У силу імперативних приписів ч.2 ст.161, ст.244-2 КАС України означене рішення Верховного Суду України підлягає обов'язковому врахуванню при розв'язанні даного спору.
Дослідивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що відповідач як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування обтяжений обов'язком оплатити спірну суму заборгованості.
Проте ані доказів оплати спірної суми заборгованості, ані доказів виконання обов'язку в інший спосіб, ані доказів припинення існування такого обов'язку з будь-яких інших підстав відповідач до суду не подав, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України таких доказів не виявлено.
Натомість наявність спірної суми заборгованості підтверджується долученими до справи документами.
За таких обставин, суд вважає, що заявлена в позові вимога є обґрунтованою, а відтак, підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов УПФУ у Фрунзенському районі міста Харкова до ПАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16330" про стягнення заборгованості -задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16330" (місцезнаходження - 61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 21; ідентифікаційний код - 03115353) на користь Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі міста Харкова (місцезнаходження - 61082, м. Харків пр. Московський 198/3, ідентифікаційний код -22645387, р/р 256083122088 в ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) заборгованість у сумі 31.235 (тридцять одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 88 коп.
Постанова набирає законної сили згідно з ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Сліденко А.В.