27.12.2012 Справа № 2605/14885/12
Порядковий № 4/2605/419/12
Унікальний № 2605/14885/12
20 грудня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді -Короткової О.С.,
з участю секретаря -Герасименка Б.П.,
прокурора -Жовтого С.О.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Оболонського району м. Києва Андрющенка О.О. від 20.07.2012 року про порушення кримінальної справи за фактом за ч. 1 ст. 358 КК України та відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва зі скаргою на постанову прокурора Оболонського району м. Києва Андрющенка О.О. від 20.07.2012 року про порушення кримінальної справи за фактом за ч. 1 ст. 358 КК України та відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.
В обґрунтування вимог скарги скаржник вказує про те, що кримінальна справа відносно нього порушена за відсутності передбачених законом приводів і підстав, тобто з недодержанням вимог ст. 94 КПК України. Крім того, зазначає, що в його діях відсутній склад злочинів, передбачених ст.ст. 190, 358 ч. 4 КК України. вказує на те, що висновок прокурора при винесені оскаржуваної постанови зроблений на припущеннях, постанова не містить обґрунтованих підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1
В зв'язку з чим ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову, скасувати постанову про заборону виїзду за межі України, відмовити в порушенні кримінальної справи відносно нього за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 358 ч. 4 КК України.
В судовому засіданні представник скаржника в доповненнях до скарги пояснив, що до винесення постанови про порушення кримінальної справи від 20.07.2012 року перевірка була проведена формально, не були допитані співробітники ПАТ «ПроКредитБанк», не встановлено яким чином копія ухвали Подільського районного суду м. Києва про зняття арешту з рахунків ОСОБА_1 потрапила до установи банку, не встановлені особи ОСОБА_3, який надавав заявникові правову допомогу по скасуванню арешту рахунків, ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка по телефону повідомила ОСОБА_1 про те, що він може отримати гроші з рахунків.
Крім того представник скаржника вказує на передчасність порушення кримінальної справи за ст. 190 КК України щодо ОСОБА_1 до визначення правового статусу грошових коштів, що знаходилися на рахунках скаржника в ПАТ «ПроКредитБанк». При цьому представником зазначено, що станом на день розгляду скарги рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26.10.2012 року визнане право власності ОСОБА_1 на гроші в сумі 280 000 євро, що знаходилися на його рахунках в ПАТ «ПроКредитБанк».
Крім того, представником звернута увага суду на порушення правил підслідності при порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1
Представником скаржника були уточнені вимоги скарги, він просив скасувати постанову про порушення кримінальної справи № 55-4222 винесену прокурором Оболонського району м. Києва ОСОБА_2, відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 190 ч. 4, ст. 358 ч. 4 КК України та постанову про заборону виїзду за межі України. Від інших вимог скарги відмовився.
Прокурор прокуратури Оболонського району м. Києва в судовому засіданні проти задоволенні скарги заперечив, зазначивши про те, що обставини на які вказує скаржник та його представник мають бути встановлені під час розслідування кримінальної справи, а тому не можуть розглядатися в даному судовому засіданні. В той же час прокурор вказав на наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1, в зв'язку з чим оскаржувана постанова, на його думку, відповідає вимогам закону.
Дослідивши матеріали, на підставі яких прийнято рішення про порушення кримінальної справи, вислухавши учасників процесу, судом встановлено наступне.
Розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи суд повинен перевірити : чи були наявними на час порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину; законність джерел отримання цих даних; чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок, передбачений ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи, крім інших, є заяви громадян та безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Згідно з оскаржуваною постановою приводом до порушення кримінальної справи № 55-4222 відносно ОСОБА_1 були була заява ОСОБА_6, направлена до прокуратури м. Києва, та матеріали дослідчої перевірки. Суд вважає, що зазначені в постанові прокурора Оболонського району м. Києва приводи до порушення кримінальної справи, були наявними.
Крім того, оскільки вказане рішення було прийнято прокурором Оболонського району м. Києва, суд вважає, що воно прийнято в межах наданих повноважень.
При вирішенні питання про наявність підстав до порушення кримінальної справи суд виходить з того, що згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
Як вбачається з матеріалів, на підставі яких було порушено вказану кримінальну справу, у процесі перевірки заяви ОСОБА_6 було встановлено, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30.10.2009 року в порядку забезпечення позову ОСОБА_6 було накладено арешт на грошові кошти в сумі 280 000 євро, що знаходилися на всіх рахунках, відкритих ОСОБА_1 в ЗАТ «ПроКредитБанк»(а.с. 4).
Дана ухвала суду була виконана, про що свідчить лист ЗАТ «ПроКредитБанк»від 03.11.2009 року (а.с. 6).
Згідно копії довідки ЗАТ «ПроКредитбанк»від 04.11.2011 року станом на вказану дату ОСОБА_1 мав в установі банку шість закритих рахунків, чотири з яких були закриті після виконання ухвали суду про накладення арешту.
Відповідно до пояснень ОСОБА_7, який згідно з довіреністю є представником АТ «ПроКредитБанк», арешт з грошових коштів, що знаходилися на рахунках відкритих в установі банку на ім'я ОСОБА_1 був знятий на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва від 15.01.2010 року, в подальшому 26.01.2010 року гроші були видані ОСОБА_1 (а.с. 43 - 44).
Згідно з копією журналу реєстрації вхідної кореспонденції відділення № 3 АТ «ПроКредитБанк»копія ухвали Подільського районного суду м. Києва від 15.01.2010 року до установи банку не надходила (а.с. 64 -67).
Відповідно до листа Подільського районного суду м. Києва від 07.05.2012 року до прокуратури м. Києва, по справі № 2-5222/09 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя ухвала про скасування заходів забезпечення позову судом не виносилася (а.с. 75).
Таким чином, під час перевірки заяви ОСОБА_6 в органу досудового слідства було достатньо даних про те, що невстановленими слідством особами підроблено офіційний документ -ухвалу Подільського районного суду м. Києва про скасування арешту грошових коштів, які в подальшому були зняті та отримані ОСОБА_1
При цьому суд не має права давати оцінку правовому статусу вказаних грошових коштів, оскільки дане питання виходить за межі розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що на момент порушення кримінальної справи прокурор Оболонського району м. Києва мав достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину. Законність джерел отримання цих даних учасниками процесу під сумнів не ставилася.
При постановленні рішення суд вважає, що обставини про які зазначав представник скаржника в судовому засіданні мають бути з'ясовані під час розслідування кримінальної справи, не можуть прийматися судом при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи. Посилання на не встановлення способу можливого підроблення, не з'ясування кола осіб причетних до події злочину, ролі ОСОБА_1 у вчинені дії, що йому інкримінуються суд не приймає до уваги, оскільки орган дізнання та слідства зобов'язаний прийняти рішення про порушення кримінальної справи лише на підставі ознак події злочинів, а не на підставі даних про доведеність причетності особи до події злочину.
Посилання представника скаржника на порушення підслідності не свідчить про відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи, а може бути лише підставою для скерування кримінальної справи для розслідування до іншого району м. Києва. При цьому з матеріалів дослідчої перевірки по кримінальний справі № 55-4222 вбачається, що вказані матеріали були направлені до прокурора Оболонського району м. Києва заступником прокурора м. Києва для закінчення перевірки та прийняття рішення (а.с. 1).
Таким чином, як вбачається з досліджених у судовому засіданні матеріалів у прокурора Оболонського району м. Києва були приводи та достатні підстави для винесення оскаржуваної постанови про порушення кримінальної справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. 236-8 КПК України, суд,
В задоволені скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора Оболонського району м. Києва Андрющенка О.О. від 20.07.2012 року про порушення кримінальної справи за фактом за ч. 1 ст. 358 КК України та відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України - відмовити.
Постанова може бути оскаржена протягом семи діб з дня її винесення до Апеляційного суду м. Києва.
Суддя