Справа № 2603/879/12
іменем України
17.07.2012
Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді : Галась І.А.
при секретарі : Зизі Л.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні житлом, зобов'язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди,
В уточненій позовній заяві від 06.04.2012 р. позивач просить суд зобов'язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1, зобов'язати надати доступ до всіх кімнат.
02.06.2012 р. позивач збільшив позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1, зокрема надати доступ до всіх кімнат у квартирі; зобов'язати ОСОБА_4 припинити з»являтися до квартири АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 припинити вчиняти насильство в сім»ї; стягнути з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 20 000 грн., а також судові витрати.
Позивач зазначає, що він є власником 1/6 квартири АДРЕСА_1 та не може вільно користуватися та проживати у зазначеній квартирі через перешкоди, що чинять відповідачі. Так, позивач вказує, що володіє ключами від квартири, при цьому фактично має доступ лише до однієї кімнати розміром 9,9 кв.м., тому що на інших двох кімнатах наявні замки, ключі від яких у позивача відсутні. Він вважає, що обмеження йому у доступі до двох кімнат в квартирі розміром 14,8 та 17,0 кв.м. порушує його право як мешканця та співвласника квартири на безперешкодне володіння та користування житлом.
Позивач вказує, що відповідачі неодноразово виселяли його з квартири.
Також в діях відповідачів позивач вбачає психологічне насильство в сім»ї - залякування, позивач зазначає, що боїться жити вдома. Позивач стверджує, що відповідачі перешкоджають йому в користуванні квартирою, створюють умови, в яких проживання в квартирі є неможливим та вважає, що таким діями відповідачів йому завдано моральну шкоду, розмір якої він оцінює у 20 000 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судовому засіданні ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, та просила суд відмовити у їх задоволенні.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з»явились, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомляли. В наданих суду письмових поясненнях ОСОБА_3 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.
Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судами неодноразово розглядалися позови між цими з сторонами щодо визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, відшкодування моральної шкоди, припинення права власності у спільній частковій власності, позов щодо захисту честі і гідності, спростування недостовірної інформації.
Як встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.04.2011 р. по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та усунення перешкод у користуванні квартирою, відповідно до свідоцтва про право власності від 03.11.1999 р., ОСОБА_3 є власником ? частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.130,131).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.1999 р., спадкоємцями майна ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є в рівних долях ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з ? частини квартири АДРЕСА_1.
Позивач ОСОБА_1 є власником 1/6 частини квартири АДРЕСА_1. Спірна квартира складається з трьох кімнат площею 9,9 кв.м., 14,8 кв.м та 17,0кв.м., загальною площею 41,7кв.м.
Між співвласниками склалися неприязні стосунки.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12.10.2011р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про припинення права власності у спільній частковій власності встановлено, що між співвласниками квартири склались неприязні стосунки, виникали конфліктні ситуації, які призводили до звернення до Центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді та до викликів міліції. У довідці ЦСС зазначено, що конфлікти виникають з приводу невирішеного квартирного питання.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 383 ч.1 ЦК України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно ст.. 321 ч. 1 право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.. 391 ч. 1 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 про зобов'язання відповідачів по справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. …...
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності...... Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Протягом судового розгляду справи стороною позивача не було надано доказів заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди.
Суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо зобов'язання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 припинити вчиняти насильство в сім»ї та до ОСОБА_4 щодо його зобов'язання не чинити позивачу перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 за їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 30, 62, 75, 202 ЦПК України, ст. 321, 383, 391 ЦК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов"язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя:/підпис/
Копія вірна: Суддя