Справа № 2603/12464/12
іменем України
08.11.2012
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ярошенко С.В.,
при секретарі Ткаченко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" до ОСОБА_1 про спонукання укласти договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та стягнення заборгованості за послуги по утриманню будинку, квартири і прибудинкової території, зустрічним позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" про спонукання укласти договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території,
КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" звернулось до суду з позовом про спонукання укласти договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3 234,65 грн., посилаючись на те, що відповідач своєчасно не сплачує вартість отриманих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за період з жовтня 2009 року по серпень 2012 року утворилась зазначена заборгованість. Крім того, позовна заява мотивована тим, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2, що перебуває на балансі позивача. В порушення ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ОСОБА_1 ухиляється від укладення договору про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.
ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, у якій, уточнивши її, мотивував свої вимоги тим, що з 2006 року він неодноразово звертався до відповідача із вимогами про укладення з ним договору, проте запропоновані йому проекти договорів вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, просить зобов'язати КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" укласти з ним відповідний договір.
Представник КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м.Києві ради" у судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд про їх задоволення, проти задоволення зустрічного позову заперечував.
ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення первісного позову у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги просив задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, зібрані по справі, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до ст.1 Закону України від 24 червня 2004 року №1875-ІV "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Частиною 3 ст.16 цього Закону визначено принцип безперебійного надання споживачу комунальних послуг.
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідач добровільно, своєчасно та в повному обсязі не сплачує вартість отриманих послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за період з жовтня 2009 року по серпень 2012 року заборгованість складає 3 234,65 грн., що підтверджується розрахунком ЖЕКу.
Таким чином, позивач фактично надав послуги по утриманню будинку, прибудинкової території і квартири відповідача, й останній користувався цими послугами, будучи зареєстрованим та проживаючи за вказаною адресою.
З матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач письмово відмовлявся від отримання вказаних послуг.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що послуги позивачем за весь спірний період фактично надавались.
При визначенні розміру заборгованості по сплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідачами, суд керується розрахунком ЖЕК-316 про розмір заборгованості.
Суд приймає до уваги саме зазначений розрахунок, так як зміст даного розрахунку відповідачем на день розгляду справи офіційно неоспорений, тому суд не приймає до уваги пояснення відповідача про те, що він не погоджуються з розміром заборгованості. Дії КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" з приводу нарахування заборгованості не оскаржені в установленому законом порядку, позивачем не заявлено під час розгляду даної справи зустрічних позовних вимог з приводу невідповідності нарахувань.
Згідно вимог ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відносяться до житлово-комунальних послуг за функціональним призначенням.
Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 214,60 грн.
Щодо вимоги про спонукання укласти договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території судом встановлено наступне.
Утримання квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
В силу ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 13 Правил користування приміщеннями житлових будинків користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг.
Відносини, що виникають з договору про надання житлово-комунальних послуг є цивільно-правовими, які відповідно до ст. 1 ЦК України засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності сторін, які не перебувають у владному підпорядкуванні між собою.
Основним принципом регулювання цивільних відносин, серед інших, є принцип свободи договору - п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Зміст цього принципу відповідно до ст. 627 ЦК України полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно аб. 2 ч. 2 ст. 4 ЦК України акти цивільного законодавства, в тому числі і закони України, повинні прийматися відповідно до Конституції України та ЦК України.
Таким чином, ЦК України є актом спеціальної дії у цивільно-правових відносинах, який має вищу юридичну силу у системі актів цивільного законодавства, у порівнянні із іншими актами, які повинні відповідати ЦК України. Положення ж тих актів цивільного законодавства, що суперечать ЦК України застосовуватися не можуть.
Крім того, п.3 ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає обов'язок виконавця підготувати та укласти зі споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, форма та зміст якого затверджені постановою КМУ від 20.05.09 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст.ст. 19 - 21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Доказів щодо відповідності запропонованого ОСОБА_1 договору на надання житлово-комунальних послуг типовому договору суду не надано.
Крім того, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам закону.
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).
Разом з тим, виходячи із засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст.ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст.ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Беручи до уваги встановлені факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" щодо спонукання ОСОБА_1 укласти договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території задоволенню не підлягають.
Щодо вимог зустрічної позовної заяви судом встановлено наступне.
Відповідачем за зустрічним позовом на адресу позивача надавався проект договору про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, отримавши який, позивач вніс свої доповнення до договору та направив їх відповідачу, з якими останній не погодився.
Відповідно до ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21, п.п. 4, 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є, зокрема, порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги та відповідальність сторін і штрафні санкції за невиконання умов договору. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, лише в разі його підготовки виконавцем на основі типового договору.
Визначеним Законом обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством і умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст. 648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту, тобто типовому договору про надання послуг з централізованої опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року № 933).
Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом,вирішуються судом.
За своєю правовою суттю зазначений договір є договором приєднання, оскільки відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо спонукання комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" укласти договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 61, 81, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд,
Позов комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Деснянської районної у м. Києві ради" заборгованість по послугам по утриманню будинку, квартири і прибудинкової території, за період з жовтня 2009 року по серпень 2012 року у розмірі 3 234,65 грн. та судовий збір у сумі 214,60 грн.
В іншій частині позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий