Справа № 2-1640/12
іменем України
24.12.2012
Деснянський районний суд м.Києва в склад:
головуючого - судді Скрипка О.І.
при секретарі Федорченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, -
Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого було уточнено під час розгляду справи, до відповідачки, в якому просить поділити майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ним право власності на наступне майно:
1. Фотоапарат «SONY», вартістю 2000 грн.;
2. Відеокамеру «SONY», вартістю 3000 грн.;
3. Монітор «SAMSUNG», вартістю 1000 грн.;
4. Сканер та принтер, вартістю 1000 грн., а всього на загальну суму 7000 грн.
За відповідачкою ОСОБА_1 просить визнати право власності на наступне майно подружжя:
1. Пральну машину-автомат, вартістю 2000 грн.;
2. Ванну «Мідокеан», вартістю 6000 грн.;
3. Гарнітур кухонний, вартістю 8000 грн.;
4. Шафи передпокійні, вартістю 6000 грн.;
5. Холодильник «BOSH», вартістю 6000 грн.;
6. Вбудовану варочну поверхню, вартістю 4000 грн.;
7. Вбудовану піч, вартістю 3000 грн.;
8. Ліжко двоспальне, вартістю 5000 грн.;
9. Велотренажер, вартістю 1500 грн.;
10. Витяжку кухонну, вартістю 1000 грн.;
11. Кондиціонер «LG», вартістю 2200 грн.;
12. Шафу вбудовану, вартістю 6400 грн.;
13. Балконні металопластикові вікна ( 2 од.), вартістю 5400 грн.;
14. Куток кухонний, вартістю 1000 грн.;
15. Зволожувач повітря, вартістю 1000 грн.,
стягнувши з відповідачки на його користь компенсацію половини вартості майна в розмірі 32750 грн.
Крім того, позивач просить поділити кошти на загальну суму 140700 грн., які знаходяться на рахунку у відділенні № 894 ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 110700 грн. та у відділенні № 8451/0481 ПАТ «Ощадбанк України» в сумі 30000 грн., виділивши кожному з подружжя по 70350 грн., а також просить стягнути з відповідачки на його користь половину вартості ремонту квартири, що становить 12500 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16.01.2012 року рішенням Деснянського районного суду м.Києва шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. При цьому рішенням суду було встановлено, що з 18.10.2010 року сторони не проживають разом та припинили шлюбні відносини. Під час шлюбу ним з відповідачкою було набуте вищевказане майно, грошові вклади та проведений ремонт, які підлягають поділу і відносно поділу якого згоди не було досягнуто, в зв»язку з чим він змушений звернутись до суду з даним позовом.
Позивач та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити. В судовому засіданні, зокрема під час судових дебатів, представник позивача просив суд розділити сумісно нажите майно та кошти за період сумісного проживання на загальну суму 231200 грн. в рівних частках, залишити все майно за відповідачкою, стягнувши з неї грошову компенсацію за належну позивачу ? частку у майні в розмірі 115600 грн., на що згоден позивач.
Відповідачка та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечували. При цьому відповідачка пояснила, що між нею та позивачем було укладено шлюб 15.09.2004 року, який розірвано в судовому порядку 16.01.2012 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 До 2008 року позивач не працював, сім»ю не утримував, після працевлаштування також не приймав участі в утриманні родини, а тому родина утримувалась виключно за її (відповідачки) кошти. Фактично сім»я проіснувала до січня 2011 року. Після розірвання шлюбу вони не дійшли згоди про поділ спільного сумісного майна, в зв»язку з чим кожен звернувся до суду з окремим позовом.
Відповідачка вказала, що майно, яке позивач просить поділити як спільне сумісне майно подружжя, було придбано за кошти її батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в подальшому подарували це майно їй (відповідачці) та її дочці, а тому це майно є її та доньки особистою власністю і позивач претендувати на нього не може.
Відповідачка також заперечувала проти вимог позивача про стягнення компенсації половини вартості ремонту у квартирі, вказуючи на те, що ремонт зроблено за кошти її батьків. Позивач у проведенні ремонту ні матеріально, ні фізично не допомагав.
ОСОБА_2 не визнала також позовні вимоги і про розподіл коштів на загальну суму 140700 грн., які знаходяться на рахунку у відділенні № 894 ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 110700 грн. та у відділенні № 8451/0481 ПАТ «Ощадбанк України» в сумі 30000 грн., вказуючи на те, що зазначені суми утворились з її власних коштів, зокрема з допомоги при народжені дитини та бонусів. Крім того, ці кошти були зняті під час шлюбу і на даний час на рахунках їх немає. Зняття грошей з рахунків відбулось за вимогою позивача, який і отримав ці кошти.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з рішення Деснянського районного суду м.Києва від 16.01.2012 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.09.2004 року по 16.01.2012 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 Вказаним рішенням суду шлюб між сторонами було розірвано (а.с.58).
Як стверджує позивач, під час шлюбу з відповідачкою ними було придбано наступне майно:
1. Фотоапарат «SONY», вартістю 2000 грн.;
2. Відеокамеру «SONY», вартістю 3000 грн.;
3. Монітор «SAMSUNG», вартістю 1000 грн.;
4. Сканер та принтер, вартістю 1000 грн., а всього на загальну суму 7000 грн.
5. Пральну машину-автомат, вартістю 2000 грн.;
6. Ванну «Мідокеан», вартістю 6000 грн.;
7. Гарнітур кухонний, вартістю 8000 грн.;
8. Шафи передпокійні, вартістю 6000 грн.;
9. Холодильник «BOSH», вартістю 6000 грн.;
10. Вбудовану варочну поверхню, вартістю 4000 грн.;
11. Вбудовану піч, вартістю 3000 грн.;
12 Ліжко двоспальне, вартістю 5000 грн.;
13. Велотренажер, вартістю 1500 грн.;
14. Витяжку кухонну, вартістю 1000 грн.;
15. Кондиціонер «LG», вартістю 2200 грн.;
16. Шафу вбудовану, вартістю 6400 грн.;
17. Балконні металопластикові вікна ( 2 од.), вартістю 5400 грн.;
18. Куток кухонний, вартістю 1000 грн.;
19. Зволожувач повітря, вартістю 1000 грн., а всього на загальну суму 65500 грн., а також проведено ремонт у квартирі на загальну суму 25000 грн., а також зроблені вклади на загальну суму 140700 грн., які знаходяться на рахунку у відділенні № 894 ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 110700 грн. та у відділенні № 8451/0481 ПАТ «Ощадбанк України» в сумі 30000 грн.
В порядку поділу спірного майна позивач просить визнати за ним право власності на наступне майно:
1. Фотоапарат «SONY», вартістю 2000 грн.;
2. Відеокамеру «SONY», вартістю 3000 грн.;
3. Монітор «SAMSUNG», вартістю 1000 грн.;
4. Сканер та принтер, вартістю 1000 грн., а всього на загальну суму 7000 грн.
За відповідачкою ОСОБА_1 просить визнати право власності на наступне майно подружжя:
1. Пральну машину-автомат, вартістю 2000 грн.;
2. Ванну «Мідокеан», вартістю 6000 грн.;
3. Гарнітур кухонний, вартістю 8000 грн.;
4. Шафи передпокійні, вартістю 6000 грн.;
5. Холодильник «BOSH», вартістю 6000 грн.;
6. Вбудовану варочну поверхню, вартістю 4000 грн.;
7. Вбудовану піч, вартістю 3000 грн.;
8. Ліжко двоспальне, вартістю 5000 грн.;
9. Велотренажер, вартістю 1500 грн.;
10. Витяжку кухонну, вартістю 1000 грн.;
11. Кондиціонер «LG», вартістю 2200 грн.;
12. Шафу вбудовану, вартістю 6400 грн.;
13. Балконні металопластикові вікна ( 2 од.), вартістю 5400 грн.;
14. Куток кухонний, вартістю 1000 грн.;
15. Зволожувач повітря, вартістю 1000 грн.,
стягнувши з відповідачки на його користь компенсацію половини вартості майна в розмірі 32750 грн.; поділити грошові кошти, виділивши кожному з подружжя по 70350 грн., а також просить стягнути з відповідачки на її користь половину вартості ремонту квартири, що становить 12500 грн.
Під час виступу в судових дебатах, представник позивача просив суд розділити сумісно нажите майно та кошти за період сумісного проживання на загальну суму 231200 грн. в рівних частках, залишити все майно за відповідачкою, стягнувши з неї грошову компенсацію за належну позивачу ? частку у майні в розмірі 115600 грн., на що згоден позивач.
Відповідачка та її представники проти вимог позивача заперечували, вказуючи на те, що спірне майно та кошти не є спільним сумісним майном подружжя, а тому розподілу не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ч.1 2, 4 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Згідно п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Як встановлено п.24 вказаної Постанови, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Відповідно до п.25 даної Постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст.71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України та ч.ч.1,4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Тобто, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позовні вимоги позивача про розподіл спільного майна подружжя, а саме побутової техніки та меблів, підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно квитанції на придбання пральної машини «INDESIT» (а.с.117), вона була придбана 07.03.2002 року, тобто до укладення шлюбу між сторонами у 2004 році, а тому є особистою власністю відповідачки та підлягає виключенню з майна, яке підлягає розподілу. При цьому твердження позивача про те, що на момент придбання пральної машини він з відповідачкою перебували у фактичних шлюбних відносинах, а тому пральна машина є спільним сумісним майном, суд до уваги не приймає, оскільки ці твердження не підтверджуються жодними доказами по справі.
Під час судового розгляду, судом встановлено, що відсутні докази придбання та дійсної вартості наступного майна, яке просить поділити позивач, визначивши самостійно його вартість:
1. Сканер та принтер, вартістю 1000 грн.,
2. Ванну «Мідокеан», вартістю 6000 грн.;
3. Гарнітур кухонний, вартістю 8000 грн.;
4. Шафи передпокійні, вартістю 6000 грн.;
5. Кондиціонер «LG», вартістю 2200 грн.;
6. Шафу вбудовану, вартістю 6400 грн.;
7. Балконні металопластикові вікна ( 2 од.), вартістю 5400 грн.;
8. Куток кухонний, вартістю 1000 грн.
При вирішенні питання про поділ цього майна, суд враховує, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Доказів про дійсну вартість цього майна позивач суду не надав, з клопотаннями про проведення експертизи щодо вартості майна не звертався, відповідачка взагалі категорично заперечувала проти позову. Крім того, відсутні докази щодо часу придбання цих речей, джерел коштів на їх придбання.
При таких обставинах, враховуючи відсутність жодних доказів щодо цього майна, суд відмовляє позивачу в цій частині позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та наявних доказів (а.с.101-116), позивачем та відповідачкою під час шлюбу було придбано наступне майно:
1. Холодильник «BOSH» - 6683 грн.;
2. Вбудовану варочну поверхню - 3557 грн.;
3. Вбудовану піч - 4347 грн.;
4. Фотоапарат «SONY» - 1999 грн.;
5. Монитор «SAMSUNG» - 1269 грн.;
6. Ліжко двоспальне - 5410 грн.;
7. Відеокамеру «SONY» - 3059 грн.;
8. Велотренажер - 1615 грн.;
9. Зволожувач повітря - 2888 грн.;
10. Витяжку кухонну - 1004 грн.; а всього придбано майна на загальну суму
- 31831 грн.
Відповідачка проти поділу цього майна заперечувала, вказуючи на те, що це майно було придбано її батьками та подаровано особисто їй та її дочці, а тому є їх особистою власністю і розподілу не підлягає.
Допитані в судовому засіданні батьки відповідачки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що майно, яке просить поділити позивач, були придбані ними за їх власні кошти та подаровані дочці з онукою. Договорів дарування спірних речей вони не укладали.
Дійсно, як свідчать документи на придбання вказаного майна, покупцями в гарантійних талонах зазначено батьків відповідачки. На самих же чеках в більшості випадків, прізвище платника за товар не вказано.
Аналізуючи наявні докази, пояснення сторін та покази свідків, суд приходить до висновку, що вище перелічене майно є спільним сумісним майном подружжя, а тому підлягає розподілу, оскільки відсутні докази про те, що вищевказане майно було подаровано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 особисто їх дочці - відповідачці по справі та онуці, а не для потреб родини ОСОБА_1.
При вирішенні питання про поділ цього майна в натурі, суд вважає за доцільне виділити ОСОБА_2 у особисту власність майно, а саме:
1. Холодильник «BOSH» - 6683 грн.;
2. Вбудовану варочну поверхню - 3557 грн.;
3. Вбудовану піч - 4347 грн.;
4. Фотоапарат «SONY» - 1999 грн.;
5. Монитор «SAMSUNG» - 1269 грн.;
6. Ліжко двоспальне - 5410 грн.;
7. Відеокамеру «SONY» - 3059 грн.;
8. Велотренажер - 1615 грн.;
9. Зволожувач повітря - 2888 грн.;
10.Витяжку кухонну - 1004 грн.; всього майна на загальну суму - 31831
грн., стягнувши з відповідачки на користь позивача грошову компенсацію за належну йому частку у спільному майні подружжя в розмірі 15915 грн. 50 коп., проти чого позивач не заперечував.
Що стосується вимог позивача про поділ грошових коштів на загальну суму 140700 грн., які знаходяться на рахунках на ім»я ОСОБА_2 у відділенні № 894 ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 110700 грн. та у відділенні № 8451/0481 ПАТ «Ощадбанк України» в сумі 30000 грн., виділивши кожному з подружжя по 70350 грн., то суд не знаходить підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Як стверджував позивач, вказані кошти були набуті ним з відповідачкою під час шлюбу, а тому є спільним сумісним майном подружжя, що підлягає розподілу.
Відповідачка проти таких тверджень позивача заперечувала, вказуючи на те, що ці кошти є її особистими. Крім того, гроші були зняті з рахунків за вимогою позивача під час шлюбу та передані йому для оплати лікування. Позивач в судовому засіданні заперечував факт отримання ним коштів.
Судом за клопотанням позивача було витребувано інформацію щодо коштів, які знаходяться на рахунках на ім»я ОСОБА_2 у відділенні № 894 ПАТ «УкрСиббанк» в сумі 110700 грн. та у відділенні № 8451/0481 ПАТ «Ощадбанк України» в сумі 30000 грн. Однак, банківськими установами таку інформацію надано не було (а.с.98, 136) з посиланням на необхідність надання додаткової інформації (дати відкриття та номеру рахунку, суми першочергового внеску, дати закриття рахунку, а також надання письмового запиту або за письмового дозволу власника інформації, що містить банківську таємницю).
Відповідачка в судовому засіданні категорично відмовилась надавати будь-яку інформацію стосовно рахунків, на яких знаходились спірні кошти.
При таких обставинах, враховуючи відсутність доказів про дійсний розмір спірних коштів, строків їх внесення та наявності на рахунках (з урахуванням пояснень відповідачки про зняття грошей), а також в зв»язку з ненаданням позивачем жодних доказів про те, що ці кошти є спільним сумісним майном подружжя, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Суд також вважає недоведеними вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь половину вартості ремонту квартири, що становить 12500 грн., оскільки в обґрунтування цих позовних вимог позивачем не надано жодного доказу, а тому суд відмовляє в позові в цій частині.
Оскільки суд частково задовольняє позовні вимоги, то відповідно до положень ст.88 ЦК України, стягує з відповідачки на користь держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог в розмірі 318 грн. 31 коп., оскільки позивач відповідно до ЗУ «Про судовий збір» є особою, звільненою від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 179, 212, 214, 224-233 ЦПК України, ст.ст. України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, наступним чином.
Виділити ОСОБА_2 у особисту власність наступне майно:
1. Холодильник «BOSH» - 6683 грн.;
2. Вбудовану варочну поверхню - 3557 грн.;
3. Вбудовану піч - 4347 грн.;
4. Фотоапарат «SONY» - 1999 грн.;
5. Монитор «SAMSUNG» - 1269 грн.;
6. Ліжко двоспальне - 5410 грн.;
7. Відеокамеру «SONY» - 3059 грн.;
8. Велотренажер - 1615 грн.;
9. Зволожувач повітря - 2888 грн.;
10.Витяжку кухонну - 1004 грн.; всього майна на загальну суму - 31831 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну йому частку у спільному майні подружжя в розмірі 15915 грн. 50 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 318 грн. 31 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: