Справа № 2603/3464/12
іменем України
01.11.2012
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який під час розгляду справи було уточнено щодо стягнення аліментів на утримання доньки, та на її утримання мотивуючи свої вимоги тим, що з 1997 року вона перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 Вони протягом чотирьох років проживали разом, вели спільне господарство. За час проживання в цивільному шлюбі у них народилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з нею. Їх донька ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 і не може обходитися без постійного стороннього догляду. Відповідач спочатку проживав разом з ними, доглядав за донькою, а коли дитина стала підростати і ознаки інвалідності стали більш помітними, то у 2001 році він залишив їх і вирішив жити окремо. Іноді відповідач надавав допомогу на утримання дитини, але це було не постійно та недостатньо. З 2009 року відповідач ухиляється від утримання дитини-інваліда і жодної допомоги на утримання доньки не надає. Вона не може працювати, оскільки постійно піклується про дитину - інваліда, яка не може обходитись без постійного стороннього догляду, просить суд стягувати з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи від дня пред'явлення позову до суду, а також аліменти на її утримання у розмірі ? частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного прожиткового мінімуму щомісяця, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і протягом всього часу проживання з дитиною -інвалідом та опікування нею.
В судовому засідання позивач та представник позивача підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд винести рішення про задоволення позову з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позов визнали частково. посилаючись на те, що дійсно в період з 1997 року по 2001 рік вони з позивачем мали певні стосунки та проживали разом, при цьому не були одружені, а в результаті цих відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_3 В наслідок різних поглядів на життя їх спільне проживання не склалось і в 2001 році вони розійшлись. Їх донька дійсно від народження має певні відхилення у розвитку, проте не є інвалідом першої категорії, оскільки пенсійне посвідчення видано не пожиттєво, а строком до квітня 2015 року, після чого може бути і не продовжено, якщо у розвитку дитини відбудуться поліпшення, а також вона може обходитись без стороннього догляду. Періодично матеріально він допомагав позивачу по утриманню дочки, проте звільнившись у лютому 2008 року з постійного місця роботи на даний час він не має постійного стабільного доходу, тому вважає краще зафіксувати суму аліментів, яку він зможе сплачувати щомісячно у розмірі 500 грн. Крім того, зазначив що, зазначеної суми аліментів, можливо, не достатньо для повного утримання дитини і по можливості, він намагатиметься додатково надавати позивачу грошові кошти, або купувати дочці речі та продукти, проте оскільки його дохід є нерегулярним, іншої суми він не може на разі запропонувати, оскільки крім зазначеного, на даний момент він одружений та має на утриманні малолітнього сина, а також доглядає та утримує своїх батьків похилого віку, які є пенсіонерами і вже не працюють.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В судовому засіданні встановлено, що сторони з 1997 року по 2001 рік перебували в цивільному шлюбі. Від даного шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Як встановлено судом, дитина є інвалідом з дитинства, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2, видане Управлінням Деснянського району м.Києва 24.11.2004 р. і не може обходитися без постійного стороннього догляду, на даний час проживає з матір'ю та знаходиться на її повному утриманні.
Допитаний в судовому засіданні свідок - ОСОБА_5 підтвердила, що дитина сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом дитинства, потребує сторонньої допомоги, її стан здоров'я дуже тяжкий, вона майже не розмовляє, постійно кричить та плаче. Не може їсти тверду їжу, все повинно бути перетерте, не ходить а пересувається, з нею не можливо перебувати в громадському транспорті. Оскільки вона є кумою позивача, дуже часто приходить до них в гості та бачить в якому стані перебуває дитина.
Свідок - ОСОБА_4 який є батьком відповідача, в судовому засіданні повідомив, що ОСОБА_2 допомагає їм матеріально, надає 200-300 грн., привозить продукти харчування, ліки один раз на два тиждня.
Відповідно до ч.1 ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоровя та матеріальне становище дитини;
2) стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з пояснень позивача, письмових доказів по справі, дитина сторін по справі, визнана інвалідом з дитинства, посвідчення Серії НОМЕР_2 від 24.11.2004 р. видано не на все життя, а поки що строком до квітня 2015 року.
Між тим, в консультативному висновку №170 від 26.06.2012 р. виданого МОЗ України Київською міською психоневрологічною лікарнею №2, зазначено, що дитина потребує постійного догляду і нагляду, не здатна до самообслуговування. При цьому, дитині надається державна матеріальна допомога у вигляді пенсії як інваліду дитинства.
Так, в судовому засіданні встановлений та доведений доказами той факт, що малолітня дитина знаходиться на утриманні своєї матері, батько в добровільному порядку відмовляється надавати допомогу в тому розмірі який зазначає позивач, тому, враховуючи матеріальний стан сторін, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, суд враховує вимоги ст. 182, 183 Сімейного Кодексу України і приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів в частковому відношенні до його заробітку, а саме в розмірі ? частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на її утримання, суд повідомляє наступне.
Відповідно до вимог ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною - інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною - інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
На підставі ч. 2 ст. 88 СК України, розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина-інвалід, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
Враховуючи вище викладене, а також те, що відповідач є працездатним, при цьому має нестабільний заробіток, але може надавати матеріальну допомогу, суд дійшов висновку про доцільність стягнення аліментів на утримання матері ОСОБА_3 в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і протягом всього часу проживання з дитиною - інвалідом та опікування нею.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню. При винесенні такого рішення у справі суд виходить з того, що відповідач має непостійний щомісячний дохід, однак має можливість сплачувати аліменти і на що вказує визнання ним обставин позову, а також приймає частково визнання відповідачем позову, оскільки повне визнання ним позову порушує його права та інтереси.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (і.н. НОМЕР_1), уродженця м. Києва, громадянина України, на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 23 квітня 2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (і.н. НОМЕР_1), уродженця м. Києва, громадянина України, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, як матері, що проживає з дитиною-інвалідом та, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 23 квітня 2012 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.
Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання протягом 10 днів апеляційної скарги.
Суддя: