Справа № 2603/1251/12
іменем України
09.07.2012
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ярошенко С.В.,
при секретарі Ткаченко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3, про стягнення суми,
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус КМНО ОСОБА_3, про стягнення суми, мотивуючи свої вимоги тим, що придбала у відповідача автомобіль «Toyota Yaris», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, на підставі довіреності від 04.07.11 року, за що передала останньому обумовлену суму в розмірі 6 850 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.
Вказувала, що 26.11.11 року її зупинено співробітниками УДАІ МВС України в м. Києві та повідомлено, що вказаний автомобіль перебуває у розшуку відповідно до
Посилаючись на наведені обставини та, зазначаючи, що вказаними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач, представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, відповідач, представник відповідача позовних вимог не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, просила розглядати справу у її відсутність.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
04.07.11 року ОСОБА_2, діючи від імені ОСОБА_4, видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися автомобілем «Toyota Yaris», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та склав розписку про отримання від позивача 6 850 доларів США за вчинений правочин.
Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.
В матеріалах справи міститься копія розписки від 04.07.11 року, за якою ОСОБА_2 отримав від позивача суму в розмірі 6 850 доларів США за право передоручення права на розпорядження автомобілем НОМЕР_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.
В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в сумі 6 850 доларів США за автомобіль судом встановлено наступне.
В обґрунтування зазначених вище вимог позивачем заявлено клопотання про допит свідків.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 ЦК України передбачено обов'язок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Згідно зі ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, вказаною в договорі купівлі-продажу.
Між тим, позивач як на правову підставу для стягнення 6 850 доларів США посилався саме на довіреність та на розписку від 04.07.11 року, не визначаючи характер правовідносин, про які вона може свідчити. Однак розписка не є формою договору і не замінює її, її зміст не свідчить про вчинення правочину та не підтверджує наявність договірних правовідносин, оскільки з її змісту не випливає виконання договору купівлі-продажу, а засвідчує лише отримання коштів за передоручення права розпорядження автомобілем.
Отже, юридичного факту, на підставі якого виникають зобов'язальні правовідносини, судом не встановлено, зобов'язання як цивільно-правовий зв'язок між кредитором та боржником відсутні, оскільки правовідносини з приводу купівлі-продажу автомобіля так і не виникли, а для відповідача вона взагалі не створювала будь-яких зобов'язань, тому порушення зобов'язань не відбулось, виходячи з чого матеріально-правова складова для стягнення коштів відсутня.
Згідно зі ст. 509 ЦК України у зобов'язальному правовідношенні на боржника покладається виключно певний цивільно-правовий обов'язок, якому кореспондує право вимоги кредитора.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України
Таким чином, судом не встановлено, що між сторонами по довіреності та розписці від 04.07.11 року року виникли цивільно-правові відносини, які б регулювались у встановленому законом порядку та зобов'язання за якими були б порушені відповідачем, що могло б порушити права позивача та кореспондувати його право вимоги до відповідача та тягнути відповідальність у вигляді захисту прав позивача у визначений ним спосіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення.
Головуючий (