Справа № 2603/3606/12
іменем України
18.06.2012
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Ярошенко С.В.,
при секретарі - Ткаченко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», ОСОБА_3, треті особи: ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві, ОСОБА_4, ТОВ «Укрспецторг Групп», про визнання права власності та виключення з акту опису майна, звільнення з-під арешту,
У квітні 2012 року позивач звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит», ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль та виключення з акту опису майна, звільнення з-під арешту.
Свої позовні вимоги мотивувала, що вона перебувала у шлюбі із відповідачем з 16.07.00 року по 21.12.10 року. За час шлюбу з ОСОБА_3 за спільні кошти ними придбано автомобіль «Kia Cerato», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Оскільки позивач дізналась, що вказаний автомобіль перебуває в арешті ВДВС Деснянського РУЮ в м. Києві, змушена звертатись до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає, що має право на вказаний автомобіль внаслідок усної домовленості з відповідачем. Вказувала, що до арешту автомобіль знаходився у її користуванні та розпорядженні, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Вважає, що до боргових зобов'язань не має ніякого відношення, а тому просить суд визнати за нею право власності на вказаний автомобіль, зобов'язати Відділ ДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві звільнити з-під арешту.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву з наведених у ній підстав.
ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, зазначив, що після розірвання шлюбу домовився з позивачем, про те що спірний автомобіль переходить у її власність за умови, що остання не вимагатиме стягнення з нього аліментів на дитину. Не заперечує, якщо за позивачем буде визнано право власності на даний автомобіль.
Представник Відділу ДВС Деснянського району в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3, у зв'язку з чим накладений арешт на спірний автомобіль. Вважає, що підстав для задоволення позову немає, оскільки сторонами не була дотримана форма укладення договору, передбаченого діючим законодавством. На підставі викладеного просила в задоволенні позову відмовити.
ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ «Укрспецторг Групп» проти задоволення позову заперечували.
ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину неявки суд не повідомила.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_3 зареєстровано автомобіль «Kia Cerato», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в період його перебування у шлюбі з ОСОБА_1
Судом встановлено, що у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження, 10 лютого 2012 року державний виконавець ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві Панченко І.І. винесла акт опису і арешту автомобіля «Kia Cerato», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на автомобіль посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_3 існує домовленість про перехід до неї права власності на автомобіль, а тому вважає, що має право власності на даний автомобіль.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має право на керування автомобілем і користувалася ним до арешту, що вважає підтвердженням переходу до нього права власності на автомобіль.
Відповідно до Правил дорожнього руху власником транспортного засобу є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, встановлено єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видачу реєстраційних документів і номерних знаків.
Так, пунктом 6 Порядку передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Згідно із пунктом 8 Порядку встановлено перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: - довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб"єктом господарювання, діяльність якого пов"язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; - договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; - копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; - довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; - акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкцій транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; - вантажна митна декларація або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; - договір фінансового лізингу.
Даний перелік документів, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є вичерпним.
Слід зазначити, що після домовленості між сторонами ОСОБА_1 не вчинила дій, направлених на набуття нею права власності на спірний автомобіль, не перереєструвала автомобіль в установлений чинним законодавством строк в органах ДАІ.
При цьому, суд не вбачає підстав для визнання права власності на автомобіль, оскільки, як встановлено вище, спірний автомобіль в порядку ст. 60 Сімейного Кодексу України, є спільною сумісною власністю подружжя набутого у період їх шлюбу і таке право ОСОБА_1 на автомобіль ніким не оспорювалось.
Щодо посилань позивача на існування домовленості з ОСОБА_3 судом встановлено наступне.
Підставою для зміни рівності часток подружжя СК називає також "домовленість" між подружжям. Під такою "домовленістю" слід розуміти укладення між подружжям договору про поділ майна, що є у спільній сумісній власності (ст. 69 СК). Якщо поділ стосується винятково рухомого майна та (або) майнових прав, договір укладається у простій письмовій формі, а нотаріальне посвідчення здійснюється за бажанням подружжя або на вимогу одного з них.
Враховуючи те, що вказана письмова форма дотримана не була та в судовому засіданні не встановлено правомірності набуття позивачем права власності на автомобіль, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.
Головуючий: