Справа № 1715/17534/12
15 жовтня 2012 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Наумова С.В.,
за участю секретаря Прокопчук Л.М.,
прокурора Приходько Р.П.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу захисника особи, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 щодо наявності підстав для звільнення ОСОБА_2 з під екстрадиційного арешту, -
Захисник ОСОБА_2 Акрамовіча, щодо якого 26 вересня 2011 Рівненським міським судом було прийнято рішення про застосування екстрадиційного арешту до часу видачі запитуючої стороні - правоохоронним органам ОСОБА_3 Федерації - адвокат ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з скаргою щодо:
1) перевірки судом наявності підстав для звільнення ОСОБА_2 під екстрадиційного арешту, що дозволить ОСОБА_2 самостійно визначитися з місцем проведення показаної йому операції на серці в Україні та провести операцію для забезпечення подальшої його видачі запитуючої стороні без ризику для його життя та здоров'я;
2) у разі відмови в задоволенні Скарги щодо скасування екстрадиційного арешту - зобов'язати прокуратуру Рівненської області, управління Пенітенціарної служби України в Рівненській області забезпечити переміщення ОСОБА_2 в місце проведення показаної йому операції на серці, попередньо узгодивши можливість його прийняття на лікування з конкретним спеціалізованим лікувальним закладом, в якому є в наявності апарат штучного кровообігу (з дотриманням встановлених вимог ізоляції, охорони і нагляду).
Захисник у судовому засіданні скаргу підтримав і просив її задовольнити, в обгрунтування чого привів наступні доводи:
27.09.2012 року Рівненським міським судом відносно ОСОБА_2 було прийнято рішення про застосування до нього екстрадиційного арешту до вирішення питання про його видачу і фактичної передачі компетентним органам ОСОБА_3 Федерації. Міністерством юстиції України на підставі Наказу № 9/5 від 04.01.2012 року було прийнято Рішення про видачу (екстрадицію) ОСОБА_2 з України в ОСОБА_3 Федерацію для виконання вироку суду. У зв'язку з виявленими у ОСОБА_2 захворюваннями, в т.ч. захворюванням серця, яке обумовлює необхідність проведення йому життєво необхідної операції на серці в спеціалізованому лікувальному закладі з апаратом штучного кровообігу (яку неможливо провести в системі лікувальних установ Пенітенціарної служби України або в якомусь лікувальному закладі системи Міністерства охорони здоров'я України в Рівненській області - за місцем утримання під вартою ОСОБА_2А.), Міністерством юстиції України у березні 2012 року відстрочило фактичну видачу ОСОБА_2 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 469 Кримінально-процесуального кодексу України до часу його одужання та усунення загрози його здоров'ю.
Надалі, Міністерством юстиції України було дано доручення МВС України та державної пенітенціарної службі України видати ОСОБА_2 правоохоронним органам РФ в термін до 26 липня 2012 року, однак з урахуванням стану його здоров'я засобом і способом переміщення до місця видачі був вказаний спеціалізований медичний автомобіль «Швидка допомога»і супровід лікаря-кардіолога.
Фактична видача ОСОБА_2 в указний строк не була проведена у зв'язку з незабезпеченням виконавцями переміщення - внутрішніми військами України умов переміщення ОСОБА_2 спеціалізованим медичним автотранспортом у супроводі лікаря-кардіолога. У вересні 2012 року Міністерство юстиції України інформувало захист про факт повторної відстрочки видачі ОСОБА_2 та здійсненні пошуку альтернативних шляхів його передачі в РФ.
Захисник ОСОБА_1 просив суд звернути увагу на ту обставину, що з моменту діагностування в лютому 2012 року у ОСОБА_2 захворювання серця, яке обумовлює необхідність його постійного знаходження під наглядом лікаря-кардіолога в умовах стаціонару лікувального закладу, а також проведення показною йому операції на серці в спеціалізованому медичному закладі до часу розгляду судом поданої скарги (тобто фактично протягом 8-ми місяців), державними органами (Міністерством юстиції України, прокуратурою Рівненської області, пенітенціарної службою України) не забезпечено надання ОСОБА_2 належної медичної допомоги в частині проведення операції на серці. Зважаючи зазначеної обставини, ОСОБА_2 особисто на ім'я начальника Рівненського СІЗО подано заяву про проведення операції на серці; захисником ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 18 вересня 2012 на ім'я Міністерства юстиції України, прокуратури Рівненської області, управління Державної пенітенціарної служби України в Рівненській області було направлено заяву в інтересах ОСОБА_2 з вимогою забезпечення права проведення показаної йому (ОСОБА_2А.) операції на серці саме в Україні. Відповіді з якого із зазначених установі за станом на 15.10.2012 року не надходили, будь-які дії для забезпечення визначення місця оперування ОСОБА_2, переміщення його до місця проведення операції в Україні - не робилися. Зважаючи повторної відстрочки видачі ОСОБА_2 за станом його здоров'я і покладання на прокуратуру області функції контролю за ходом лікування (згідно ч.2 ст.469 КПК України), захист вважає, що прокуратура області зобов'язана забезпечити контроль за виконанням пенітенціарної службою України переміщення ОСОБА_2 до місця проведення йому операції на серці в Україні. Подальше ігнорування законної вимоги ОСОБА_2, його захисника щодо організації проведення операції на серці ОСОБА_2 в Україні, невизначеність щодо термінів і способу видачі ОСОБА_2 представникам запитуючої сторони - ОСОБА_3 Федерації несуть потенційну загрозу його здоров'ю і життю, відповідальність за що несе держава Україна в особі вищевказаних уповноважених органів, що забезпечують ініціювання, продовження екстрадиційного арешту ОСОБА_2
Згідно довідки Рівненської обласної клінічної лікарні від 31.08.2012 року ОСОБА_2 зважаючи на виявлені у нього захворюваня «показано кардіохірургічне втручання в плановому порядку в умовах спеціалізованого лікувального закладу з апаратом штучного кровообігу».
Захист інформувала суд про те, неодноразово зверталася до Міністерства юстиції України щодо розгляду питання та узгодження із запитуючою стороною - Генеральною прокуратурою ОСОБА_3 Федерації можливості зміни запобіжного заходу ОСОБА_2 з екстрадиційного арешту на іншу, не пов'язану з позбавленням волі для забезпечення можливості його самостійного лікування в Україні, однак відповіді з Мін'юсту України із зазначених питань - не отримувала.
Прокурор Приходько Р.П. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні скарги захисника ОСОБА_1 повністю з наступних підстав.
Питання скасування екстрадиційного арешту до закінчення передбаченого КПК України максимального строку тримання особи під вартою (18-ти місяців) належати до компетенції уповноваженого органу з питання видачі - Міністерства юстиції України. Прокуратура Рівненської області виконує лише доручення Міністерства юстиції України. Саме на підставі доручення Міністерства юстиції України, прокуратурою Рівненської області 24.09.2012 року було подано до Рівненського міського суду подання про наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_2 під екстрадиційного арешту, яке було задоволено судом шляхом прийняття постанови від 27.09.2012 року (справа № 1715/17533/12, суддя Кучина Н.Г.). Оскільки прокуратура здійснює свої дії лише за дорученням Міністерства юстиції України, а відповідного доручення на здійснення переміщення ОСОБА_2 з Мін'юсту не надходило, вимога захисту ОСОБА_2 зобов'язати прокуратуру Рівненської області забезпечити переміщення ОСОБА_2 в спеціалізований лікувальний заклад, визначення місця проведення операції на серці в Україні і т.д. являеться безпідставним, оскільки воно виходь за межі компетенції прокуратури.
Суд, перевіривши запит про видачу та матеріали екстрадиційної перевірки, заслухавши думку захисника ОСОБА_1, прокурора Приходько Р.П., вивчивши зміст скарги з долученими документами, приходить до наступних висновків.
Як вбачається з вироку Замоскворецкого районного суду м. Москва від 31 січня 2006 року, ОСОБА_4А засуджений за ч. 4 ст.159 КК РФ до шести років позбавлення волі, без штрафу, з відбуванням покарання в колонії загального режиму.
14 червня 2006 постановою федерального судді Замоскворецкого районного суду м. Москва Салахутдинов Ф.А. був оголошений в розшук, йому було обрано запобіжний захід у вигляді утримання під вартою для направлення до місця відбування покарання.
17 серпня 2011 ОСОБА_4 був затримавши співробітниками управління карного розшуку УМВС України в Рівненській області на підставі міждержавного розшуку.
Постановою Рівненського міського суду від 20 серпня 2011 року до ОСОБА_2 був застосований тимчасовий арешт строком до 40 днів до часу надходження запиту на його видачу, і поміщений в Рівненський слідчий ізолятор. Постановою Рівненського міського суду від 26 вересня 2011 року до ОСОБА_2 був застосований екстрадіцінний арешт до вирішення питання про його видачу і фактичну передачу компетентним органам ОСОБА_3 Федерації. Екстрадиційний арешт не може тривати більше вісімнадцяти місяців.
Злочин, за яким надійшов запит на видачу ОСОБА_2 є екстрадіціонним і строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчений. Запити інших держав про видачу ОСОБА_2 не надходили. Видача ОСОБА_2 не спричинить порушення громадського порядку в Україні. Також ОСОБА_4 на території України не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався. Станом на даний час рішення по суті запиту російської сторони Міністерством юстиції України не прийнято. Згідно медичних документів з Рівненської обласної клінічної лікарні ОСОБА_4 знаходитися на стаціонарному лікуванні у відділенні серцево-судинної хірургії, однак абсолютних протипоказань для участі пацієнта ОСОБА_2 в засіданні Рівненського міського суду немає.
У відповідності зі ст.463 КПК України - екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше 18 місяців. У межах зазначеного терміну суддя за місцем тримання особи під вартою за подання прокурора не менше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення. Прокуратурою Рівненської області на підставі доручення Міністерства юстиції України в певні КПК України у строки подаються до суду за місцем тримання ОСОБА_2 під вартою уявлення щодо наявності підстав для його утримання під екстрадиційного арешту, що відповідає положенням ст.463 КПК України. Станом на день розгляду Скарги захисту максимальний термін утримання ОСОБА_2 під екстрадиційного арешту не скінчився, компетентний орган запитуючої сторони - Генеральна прокуратура не отказиваеться від своєї вимоги видачі ОСОБА_5 і не погоджувала можливості зміни ОСОБА_6 екстрадиційного арешту на інший запобіжний захід, що дозволяє забезпечити контроль за його перебуванням та поведінкою в Україні, тобто відсутні підстави для припинення або зміни екстрадиційного арешту, передбачені законодавством України. Таким чином, підстав для задоволення скарги в частині наявності підстав для скасування екстрадиційного арешту суд не встановив.
Щодо вимоги захисту зобов'язати прокуратуру Рівненської області управління пенітенціарної служби України в Рівненській області забезпечити переміщення ОСОБА_2 в місце проведення показною йому операції на серці, попередньо узгодивши можливість його прийняття на лікування з конкретним спеціалізованим лікувальним закладом, в якому є в наявності апарат штучного кровообігу з дотриманням встановлених вимог ізоляції, охорони і нагляду суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст.452 УПУ України, саме Міністерство юстиції України є центральним органом щодо видачі (екстрадиції) підсудних (засуджених) у справах на стадії судового розгляду або виконання вироку. Згідно положень КПК на Міністерство юстиції України покладено обов'язки щодо організації прийому-передачі осіб, щодо яких прийнято рішення про їх видачу (екстрадицію) (п.4 ч.4 ст.452 КПК України), а також здійснення інших повноважень, визначених зазначеним розділом КПК України (п.5.ч.4 ст.452 КПК України). Таким чином, компетенція щодо виконання вимог ОСОБА_2 забезпечити його право на проведення операції в Україні належить Міністерству юстиції України, по зазначеному питанню небудь доручення прокуратурі області не давалися. Таким чином, підстав для задоволення Скарги в зазначеній частині судом не встановлено.
При розгляді подання суддя не повинен вирішувати питань щодо винності та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземних держав у справі особи, щодо якої надійшов запит про видачу.
Зважаючи на такі обставини подання прокуратури Рівненської області про наявність підстав для подальшого тримання громадянина ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_2 Акрамовіча, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого Замоскворецький районний судом м. Москви за ч. 4 ст.159 КК РФ до шести років позбавлення волі, під вартою і продовження застосування до нього екстрадиційного арешту до вирішення питання Міністерством юстиції України про його видачу і фактичної передачі компетентному органу ОСОБА_3 Федерації підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 463 КПК України, Законом України "Про міжнародні договори України", ст.ст. 12, 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13.12.1957 року, ст.ст.56, 58 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, суд, -
1. У задоволенні Скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 щодо перевірки судом наявності підстав для звільнення ОСОБА_2 під екстрадиційного арешту, що дозволить ОСОБА_2 самостійно визначитися з місцем проведення показаної йому операції на серці в Україні та провести операцію для забезпечення подальшої його видачі запитуючої стороні без ризику для його життя та здоров'я; у разі відмови в задоволенні скарги щодо скасування екстрадиційного арешту - зобов'язати прокуратуру Рівненської області, управління Пенітенціарної служби України в Рівненській області забезпечити переміщення ОСОБА_2 в місце проведення показною йому операції на серці, попередньо узгодивши можливість його прийняття на лікування з конкретним спеціалізованим лікувальним закладом, в якому є в наявності апарат штучного кровообігу з дотриманням встановлених вимог ізоляції, охорони і нагляду-відмовити повністю.
2. На постанову судді до апеляційного суду Рівненської області прокурором, особою, до якої застосовано ектрадіціонний арешт, її захисником чи законним представником протягом трьох днів з дня винесення постанови може бути подана апеляція. Подача апеляції на постанову судді не зупиняє її законної сили та його виконання.
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_7